Справа № 932/14926/25
Провадження № 3/932/4219/25
13 листопада 2025 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Міросєді А.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли із УПП в Дніпропетровській області ДПП у Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, -
ОСОБА_1 , 16.08.2025 року о 13:19 год., за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, біля буд. 113, керував транспортним засобом «OPEL KADETT», д.н.з. НОМЕР_1 , при зупинці та стоянці не вжив заходів щодо недопущення самовільного руху, внаслідок чого відбувся наїзд на автомобіль «FORD» д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 , чим завдано механічних пошкоджень, чим порушив п.15.12 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Він же, ОСОБА_1 16.08.2025 року о 13:19 год., за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, біля буд. 113, керував транспортним засобом «OPEL KADE TT», д.н.з. НОМЕР_1 , став учасником ДТП місце якої залишив, до поліції не повідомив, чим порушив п.2.10.а ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 у судові засідання (22.10.2025, 13.11.2025) не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання від останнього до суду не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 у судове засідання, враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши матеріали адміністративних справ (протокол серії ЕПР № 471109 від 02.10.2025 року; схему місця ДТП із зафіксованим місцем зіткнення ТЗ, пошкодженнями автомобілів, місцем розташування автомобілів після ДТП, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , рапорт, витяг з адмінпрактики; протокол серії ЕПР№ 1 № 471121 від 02.10.2025 року), вважаю, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт керування гр-ном ОСОБА_1 16.08.2025 року о 13:19 год., за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, біля буд. 113, транспортним засобом «OPEL KADETT», д.н.з. НОМЕР_1 , при зупинці та стоянці не вжив заходів щодо недопущення самовільного руху, внаслідок чого відбувся наїзд на автомобіль «FORD» д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 , після чого залишив місце пригоди, до якої він причетний, у зв'язку з чим в діях водія ОСОБА_1 вбачаються склади адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів; залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Судом встановлено, що вищевказані протоколи про адміністративні правопорушення складені відносно однієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи те, що адміністративні справи взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, суд вважає необхідним зазначені адміністративні справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП об'єднати в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі єдиний номер - справа № 932/14926/25, відповідно до нумерації провадження, яке надійшло раніше.
На підставі ст. 36 КУпАП, суд накладає адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто в межах санкції ст. 122-4 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення, враховуючи характер скоєних правопорушень, які оцінюються як грубі, оскільки діяльність пов'язана з керуванням транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки, даних щодо особи ОСОБА_1 , вважаю необхідним накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, що буде цілком відповідати обставинам справи, та, у свою чергу, сприятиме профілактиці даного виду правопорушень.
Згідно із ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі п.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2% розміру мінімальної заробітної плати встановленої на час ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 36, 283, 284 КУпАП, -
Об'єднати в одне провадження справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП (справа № 932/14926/25) та за ст. 124 КУпАП (справа № 932/14928/25) з присвоєнням справі номеру № 932/14926/25.
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400,00 (три тисячі чотириста) грн.
Штраф слід перерахувати за наступними реквізитами: призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, номер рахунку (IBAN) UA758999980313020149000004001, код отримувача ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕПА), ККДБ: 21081300, призначення платежу - адміністративний штраф.
Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, судовий збір в дохід держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп., який слід перерахувати на наступні реквізити: номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕПА), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
На постанову може бути подана апеляційна скарга особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців після набрання нею законної сили.
Суддя