Справа № 513/1350/25
Провадження № 3/513/764/25
Саратський районний суд Одеської області
17 листопада 2025 року суддя Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124, ч.4 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи - невідоме, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , -
04 жовтня 2025 року о 04 годині 55 хвилини по вул. Незалежності в с. Надія (Надежда) Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Nissan Sunny», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на клумбу. При дорожньо-транспортній пригоді автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім того, 04 жовтня 2025 року о 04 годині 55 хвилини по вул. Незалежності в с. Надія (Надежда) Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Nissan Sunny», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, будучи водієм транспортного засобу, який скоїв дорожньо-транспортну пригоду, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-4 КУпАП.
Крім того, 04 жовтня 2025 року о 04 годині 55 хвилини по вул. Незалежності в с. Надія (Надежда) Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 , вживав алкоголь (пиво) після дорожньо-транспортної пригоди з його участю по проведенню уповноваженою особою огляду медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці та в медичному закладі - відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді камеру, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП, будучи двічі протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за аналогічне порушення.
Окрім того, 04 жовтня 2025 року о 04 годині 55 хвилини по вул. Незалежності в с. Надія (Надежда) Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Nissan Sunny», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року (постанова ББА 199373 ч. 2 ст. 126 КУпАП), чим порушив п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до частини 1 статті 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.
Вказані матеріали про адміністративне правопорушення складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд. У зв'язку з чим, на підставі ст. 36 КУпАП вказані матеріали підлягають об'єднанню в одне провадження.
На підставі ч.2 ст.36 КУпАП протоколи: серій ЕПР1 № 479386, ЕПР1 № 473005, ЕПР1 № 472965, ЕПР1 № 472980 від 04 жовтня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 суд вважає за необхідне об'єднати в одне провадження під №513/1350/25 (провадження №3/513/764/25).
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявне письмове підтвердження. Причину своєї неявки суду не повідомив, клопотання про перенесення судового засідання, а також заперечення на складені протоколи про адміністративне правопорушення суду не направив.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, не з'явився у судове засідання, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вважає за необхідне розглянути справу у відсутність особи, щодо якої складено протоколи про адміністративні правопорушення на підставі наданих суду доказів.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Отже, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд має провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколів про адміністративне правопорушення.
У порядку статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч.4 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП, виходячи з такого.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
У п. 1.10 ПДР України зазначено, що дорожньо-транспортна пригода (ДТП) подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Відповідно до ст.124 КУпАП ознаками вказаного адміністративного правопорушення є порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тобто данні наслідки повинні знаходиться у причинному зв'язку з правопорушенням.
Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі є необхідним посилання на порушення водієм вимог конкретного пункту ПДР, у даному випадку на п. 12.1 цих Правил.
Зокрема, п. 12.1 Правил вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому необхідно враховувати, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 472958 від 04 жовтня 2025 року є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Крім того, у відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд повинен визначити чи порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вимоги Правил дорожнього руху і чи стало це порушення причиною ДТП.
Таким чином, умовою настання відповідальності за ст. 124 КУпАП є «загибель або поранення людей чи пошкодження транспортних засобів», тобто порушення повинно бути настільки істотним, щоб наслідком його стало пошкодження як мінімум двох автомобілів, а не одного чи загибель або поранення людей.
Проте, оскільки об'єктивна сторона даного правопорушення передбачає обов'язкове спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, то додатковим обов'язковим об'єктом даного виду правопорушення є також суспільні відносини у сфері власності. Таким чином, особа несе відповідальність за ст. 124 КУпАП не просто за будь-яке порушення Правил дорожнього руху, а лише коли таке порушення посягнуло на суспільні відносини у сфері власності.
При ухвалені постанови, суд бере до уваги п.26 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП може бути будь-яка особа, яка безпосередньо бере участь у процесі руху на дорозі, як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення «Правил дорожнього руху» України..
В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП, передбачено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом, зокрема щодо з'ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, перевірки пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, свідків події, працівника ДАЇ, який склав протокол та надання їм відповідної оцінки, надання аналізу доказам, що містяться в матеріалах справи, в тому числі протоколу та схеми дорожньо-транспортної пригоди, що вплинуло на правильність прийнятого рішення.
Згідно зі ст. 122-4 КУпАП, відповідальність передбачена за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Положеннями п. 2.10 а) Правил передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно з п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з диспозицією ч. 4 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Таким чином, ключовою ознакою об'єктивної сторони ч. 4 ст. 130 КУпАП є факт вживання алкогольних напоїв або ж заборонених речовин у конкретний проміжок часу (між зупинкою і оглядом), що унеможливлює об'єктивне встановлення стану сп'яніння на момент керування транспортним засобом.
Диспозиція ст. 130 КпАП України відсильна, що зобов'язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп'яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які про керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Дана позиція повністю відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно статті 17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, використовується судами як джерело права. Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
В даному випадку, це стосується обов'язку водія пройти огляд на стан сп'яніння у відповідності до встановленого порядку, процедура якого визначена положеннями ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року №1103 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року (далі -Інструкція).
Так, відповідно до п.2 розділу І Інструкції - огляду на стан сп'яніння, підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, що наведені у п.3 та 4 цього ж розділу.
Як вбачається з пункту 3 р. І вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124, ч.4 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП та провина його повністю доведена, у розумінні ст.251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколами про адміністративне правопорушення серій ЕПР1 № 479386, ЕПР1 № 473005, ЕПР1 № 472965, ЕПР1 № 472980 від 04 жовтня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 , зауважень щодо викладених у них обставин останній - не вніс;
- копією рапорту помічника чергового відділення поліції № 1 (селище Сарата) Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області Христюк Д.В. від 09 жовтня 2025 року про надходження 04 жовтня 2025 року о 05 годині 45 хвилин на лінію «102» повідомлення про те, що 04 жовтня 2025 року о 04 годині 42 хвилини, за адресою: вул. Незалежності в с. Надія (Надежда) Білгород-Дністровського району Одеської області автомобіль в'їхав у квітник. Заявник: ОСОБА_2
- рапортом поліцейського СРПП відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, старшого сержанта поліції Сергія Пономаренка від 04 жовтня 2025 року, згідно якого 04 жовтня 2025 року о 05 годині 45 хвилин на планшетний пристрій, надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 04 жовтня 2025 року о 04 годині 42 хвилини за адресою: вул. Незалежності в с. Надія (Надежда) Білгород-Дністровського району Одеської, в'їхали у квітник на автомобілі. Автомобіль зник з місця події. В ході обстеження прилеглої території було встановлено автомобіль «Nissan Sunny», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який перебував за адресою: с. Молдове по вул. Незалежності Білгород-Дністровського району Одеської області, а за кермом перебував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Під запис на нагрудну боді камеру ОСОБА_1 , пояснив працівникам поліції, що справді вживав алкоголь вже після дорожньо-транспортної пригоди. Від проходження обстеження на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також в закладі охорони здоров'я водій відмовився;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 04 жовтня 2025 року о 05 годині 40 хвилин в с. Надежда по вул. Незалежності;
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 04 жовтня 2025 року, яким останній пояснив, що 04 жовтня 2025 року близько 04 години 55 хвилин з вулиці почув удар - сильний стук, а через 15 хвилин коли вийшов на подвір'я почув звук автомобіля, який рухався по автодорозі в бік воріт. Потім, вирішив подивитись по камерам, що відбулось та побачив - автомобіль Нісан, сірого кольору, здійснив наїзд на його клумби, пошкодивши огорожу, квіти та кущі, а потім виїхав та втік з місця події. Згодом він зателефонував у поліцію і повідомив, що на його клумбу здійснив наїзд автомобіль Нісан, сірого кольору, який належить мешканцю с. Молодово - ОСОБА_1 ;
- копією постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі серії ББА № 199373 від 14 серпня 2025 року, складеної відносно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, як підтвердження повторності порушення приписів ст. 126 КУпАП;
- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «NІSSАN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1991 року випуску, який належить ОСОБА_4 ;
- витягом з системи «Адмінпрактика», відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- копіями фототаблиць, завіреними в установленому законом порядку;
- відеофайлами, збереженим на СД-дисках, на яких зафіксовано факт вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 , а саме: вчинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортним засобом без посвідчення водія, невиконання вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу та відмову від проходження останнього від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі;
Згідно довідкою інспектора САП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, капітана поліції Олени Герман-Євтушенко від 06 жовтня 2025 року за вихідним №206579-2025, згідно з якою ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП (постанова ББА № 199373), за ознаками ст. 124, 130 КУпАП на протязі року не притягався. Згідно облікових даних ГЦС МВС посвідчення не отримував.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05 лютого 2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 зауважень щодо викладених у протоколах обставин не вніс. Поліцейський протоколи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 складені в установленому законом порядку, відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надав.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, вчинив вищезазначені адміністративні правопорушення.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведеною, в його діях є склад правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч.4 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП. До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 (остаточне 17.06.2011), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Відповідно до вимог ч.2 ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , згідно зі ст.35 КУпАП, не встановлено.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.
Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень.
Незважаючи на те, що дані щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортними засобами відсутні, суд вважає за необхідне призначити йому покарання окрім штрафу в дохід держави також і у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями до такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду у справі №702/301/23 від 04 вересня 2023 року.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування додаткового стягнення, передбаченого санкцією закону про адміністративну відповідальність, у виді оплатного вилучення керованого транспортного засобу, суд вважає за доцільне зауважити таке.
В абзаці четвертому пункту 28 Постанови № 14 ВСУ роз'яснив, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки, як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність частиною шостою статті 121, частинами другою та третьою статті 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
В абзаці четвертому пункту 28 Постанови № 14 ВСУ роз'яснив, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність частиною шостою статті 121, частинами другою та третьою статті 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Слід зазначити, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Nissan Sunny», з державним номерним знаком НОМЕР_2 .
Зважаючи на ту обставину, що надані суду матеріали не містять доказів належності ОСОБА_1 керованого ним автомобілю на праві власності, а натомість в адміністративних матеріалах наявна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «NІSSАN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1991 року випуску, який належить ОСОБА_4 , в такому випадку суд вважає, що правові підстави для застосування такого виду стягнення, як оплатне вилучення транспортного засобу - відсутні.
У відповідності до ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують та наявність обтяжуючих відповідальність обставин, суд приходить до висновку, що до порушника слід застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, яка є безальтернативною, у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.36, 40-1, 122-4, 124, 126, 130, 268, 279, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Об'єднати справи №513/1353/25 (провадження №3/513/767/25), №513/1352/25 (провадження №3/513/766/25), №513/1351/25 (провадження №3/513/765/25), №513/1350/25 (провадження №3/513/764/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП в одне провадження.
Об'єднаному провадженню присвоїти номер справи №513/1350/25 (провадження №3/513/764/25).
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення:
за ст. 122-4 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 грн (триста сорок грн 00 к.) в дохід держави або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб;
за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п'ятдесят грн 00 к.) або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року;
за ч. 4 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі грн 00 к.) або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб;
за ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800,00грн (чотири тисячі вісімсот грн 00к.), з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно визначити в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800,00 грн (сорок тисяч вісімсот грн 00 к.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'яти років та без конфіскації транспортного засобу.
Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок №UA848999980313080149000015001, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, отримувач коштів - ГУК у Одеській області (Одеська обл.) 21081300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60к.) на розрахунковий рахунок №UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу стягнення судового збору на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.
Суддя В. С. Миргород