490/6378/25
нп 1-кс/490/4585/2025
17.11.2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/6378/25
про продовження строків запобіжного заходу
17 листопада 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вознесенськ, Вознесенського району Миколаївської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України,
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з визначенням часу підозрюваному ОСОБА_4 у кримінальному №12022152190000836 від 13.10.2022, строком до 17.01.2026 року.
Клопотання мотивує тим, що 11.07.2003 ПрАТ «Управління механізованих робіт ГІДРОЕНЕРГОБУД» (далі ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД») отримало спеціальний дозвіл на користування надрами № 3051 з метою видобутку корисних копалин - гранітів, придатних для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового, видобування пісків в якості будівельної сировини, на території Олександрівського родовища, ділянки №8, яка розташована на відстані 0,6 км на захід від с. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, на земельній ділянці площею 78,7 га.
Таким чином, директор ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» з урахуванням своїх функціональних обов'язків наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тому відповідно до ст. 18 КК України є службовою особою.
Встановлено, що 05.10.2015 між ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» в особі директора ОСОБА_4 , діючого на підставі Статуту підприємства, укладено договір на виконання вибухових робіт (далі Договір) з Державним підприємством «Науково-Виробниче Об'єднання» Павлоградський хімічний завод» (далі ДП «НВО» ПХЗ») зі строком дії до 31 грудня 2015 року з можливістю його пролонгації на 1 рік.
Згідно умов Договору, ДП «НВО» ПХЗ», починаючи з 05.10.2015, надавало послуги щодо проведення вибухових робіт (масових вибухів) у кар'єрі Замовника - ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД», для добування гірничої маси, її дроблення. Вказаний договір, з урахуванням його умов, автоматично продовжувався щороку.
Водночас, у зв'язку з порушенням ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» умов користування надрами, передбачених дозволом та угодою про умови користування ділянкою надр, вимог законодавства у сфері надрокористування, Наказом Державної служби геології та надр України від 31.10.2018 № 405 дію спеціального дозволу на користування надрами № 3051 від 11.07.2003 зупинено, що зобов'язувало припинити роботи, пов'язані з видобутком корисних копалин граніту з 01.12.2018.
Наказ для відома та виконання керівництвом ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» Держгеонадрами скеровано відповідним листом від 06.11.2018 № 22225/03/14-18, який отримано представником підприємства за довіреністю 16.11.2018.
Таким чином, директор ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» ОСОБА_6 був належним чином повідомлений та був обізнаний про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 11.07.2003 № 3051 з 01.12.2018.
Однак, незважаючи на заборону на видобування надр, зумовлену зупиненням дії спеціального дозволу, директор ПрАТ «УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД» ОСОБА_4 , розуміючи протиправність своїх дій, використовуючи службове становище, з метою отримання прибутку підприємством, у період часу з 11.01.2018 по 22.07.2019 організував та забезпечив проведення вибухових робіт у кар'єрі на території Олександрівського родовища, ділянки № 8, яка розташована на відстані 0,6 км на захід від с. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, в результаті чого, незаконно видобуто 116,718 тис. м3 граніту, чим спричинено шкоду державним інтересам на суму 343 867 335 грн.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав. Додатково пояснив, що на сьогоднішній день існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких, за яке передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі. Обґрунтованість підозри, на думку прокурора, стверджується зібраними по справі доказами та повністю відповідає вимогам чинного законодавства та вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості» та «розумності». Крім того, вважає, що в діях підозрюваного і надалі наявні ризики, передбачені п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України для продовження строку вказаного виду запобіжного заходу.
На думку прокурора, жоден інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати особисте зобов'язання.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотанняпро застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до матеріалів клопотання до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено кримінальне провадження № 12022152190000836 від 13.10.2022 за ч.4 ст. 240 КК України.
19.08.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 240 КК України.
21.08.2025 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з визначенням часу, строком до 17.10.2025 року.
14.10.2025 постановою прокурора строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, до 19.11.2025.
16.10.2025 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з визначенням часу, строком до 17.11.2025 року включно.
17.11.2025 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 19.01.2026 включно.
Строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчується 17.11.2025, однак досудове розслідування у кримінальному провадженні не закінчено та потребує значного часу.
На даний час у кримінальному провадженні не виконані всі слідчі (розшукові) дії, що перешкоджає винесенню законного процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні, яке відповідно до положень ч.1 ст. 94 КПК України має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання та враховуючи вимоги ч.2 ст.177 КПК України щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, суд виходить з наступного.
На виконання вимог положень ч.1 ст.194 КПК Українисудом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення.
Зокрема обґрунтованість підозри стверджується зібраними доказами у матеріалах кримінального провадження, а саме: повідомленням Державної служби Геології та надр України про виявлене кримінальне правопорушення; Актом перевірки за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр №32/3051/М від 28.08.2021; Наказом №405 від 31.10.2018 щодо зупинки дії Спеціального дозволу на користування надрами №3051 від 11.07.2023 року; Поштовим відправленням №22225/03/14-18 від 06.11.20218 з рекомендованим повідомленням про вручення, щодо повідомлення надрокористувача про зупинку дії спеціального дозволу, яке отримано 16.11.2018 уповноваженою особою надрокористувача; Повідомленням посадових осіб ТОВ «Управління механізованих робіт «Гідроенергобуд» (Ідентифікаційний код 04679796), до акту №32/3051-М від 28.08.2021 року; Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин №26/36051-М від 09.07.2018 року; Статутом ТОВ «Управління механізованих робіт «Гідроенергобуд» (Ідентифікаційний код 04679796), відносно якого відповідальність несе директор; Договором на виготовлення вибухових робіт № 467215 від 05.10.2015 укладений між ТОВ «Управління механізованих робіт «Гідроенергобуд» (Ідентифікаційний код 04679796) та Державним підприємством «Науково-Виробниче Об'єднання» Павлоградський хімічний завод»; Актами проведення вибухових робіт від 11.01.2019 № № 1/2019, 2/2019, від 03.04.2019 № № 3/2019 та 4/2019, від 28.05.2019 № 5/2019, від 19.06.2019 № 9/2019, від 12.07.2019 № 10/2019; Наказами №65 від 11.01.2019, №926 від 01.04.2019, №1557 від 30.05.2019, №1765 від 21.06.2019, по ДП «Науково-Виробниче Об'єднання» Павлоградський хімічний завод», щодо виготовлення Паспортів на виробництво масового вибуху та проведення таких вибухів в період січня - червня 2019 у ТОВ «Управління механізованих робіт «Гідроенергобуд» (Ідентифікаційний код 04679796); Висновком комплексної судово-економічної та судової інженерно-екологічної експертиз № 23-4461, щодо підтвердження розміру збитків, завданих державі внаслідок незаконного видобутку корисних копалин ТОВ «Управління механізованих робіт «Гідроенергобуд» у Олександрівському родовищі, складає 343 млн 867 тис. 335 грн та іншими матеріалами кримінального провадження..
Крім того, обґрунтовано доведеним є наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ризиків, передбачених п. 1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, для продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки він вчинив злочин, який належить до тяжкого та відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі та у випадку доведення виниу вчиненні кримінального правопорушення, підозрюваному загрожує реальне позбавлення волі.Також може знищити, сховати або спотворитибудь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підозрюваному відомо, де можуть знаходитись речі та документи, що підтверджують вчинення ним кримінального правопорушення. Може незаконно впливати на свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , оскільки зможе впливати на них з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та виправдовують його як підозрюваного, тим самим він матиме можливість уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. Може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не проведено в повному обсязі всіх необхідних і можливих слідчих дій та не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_4 міг діяти, та може здійснювати дії, направлені на знищення відомостей доказового характеру про вчинення ним кримінального правопорушення
Вказані ризики не зникли з часом та доведені прокурором в суді.
У своєму рішенні ЄСПЛ у справі "Авраімов проти України" від 25 березня 2021 року констатував порушення п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначив, що існування обґрунтованої підозри, що ув'язнений вчинив злочин, є умовою sinequanon для законності тривалого тримання його чи її під вартою. Але коли національні судові органи вперше "негайно" після затримання розглядають питання про необхідність застосування до затриманого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, цієї підозри вже буде недостатньо, й органи державної влади повинні також навести інші відповідні та достатні підстави для обґрунтування тримання під вартою. Цими іншими підставами можуть бути ризик переховування, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину або спричинення порушення громадського порядку та пов'язана з цим необхідність захисту затриманого. Ці ризики мають бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (п.57). Обрання судом заявнику запобіжного заходу у виді тримання під вартою, незважаючи на встановлення недоведеності слідчим того, що інші запобіжні заходи були б неналежними, свідчить, що вирішальним для суду стало посилання органу державної влади на положення про неможливість застосування інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, який суд повторив (п.66). Зазначений підхід застосовується ЄСПЛ, у тому числі, й при вирішенні питання щодо законності продовження строку тримання під вартою.
У відповідності до положень ч.ч.1-2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Тому з урахуванням обставин клопотання та долучених до матеріалів клопотання письмових документів, а також враховуючи стадію кримінального провадження, суд вважає виправданим та обґрунтованим клопотання прокурора про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри, тяжкості вчиненого злочину, особи підозрюваного, та з метою уникнення ризиків, які не зменшилися.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 186, 194, 196, 395 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22.00 години до 06.00 години, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом;
- не відлучатися з м. Вознесенська без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 щодо даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали становить з моменту проголошення ухвали з 17 листопада 2025 року до 15 січня 2026 року включно (в межах строку досудового розслідування).
У відповідності до вимог ч.5 ст.196 КПК України, копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її проголошення.
Ухвалу скерувати у відповідний відділ поліції за місцем проживання підозрюваного для негайного виконання і постановки на облік підозрюваного ОСОБА_4 , про що необхідно повідомити слідчого.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1