Справа № 522/5313/25
Провадження № 3/522/15243/25
12 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., за участі секретаря судового засідання - Шибіна Є.С., розглянувши у присутності захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - адвоката Фещенко І.С. (в режимі відеоконференції), адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
26.06.2025 року о 20:25 год. в м. Одеса, вул. Алея Аркадійська, 1А, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом електросамокат в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився із застосуванням газоаналізатора Драгер ARLM 0434 ALCOTEST 7510, результат огляду 1,03 ‰ проміле, з результатами тесту згодна.
За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 373533 від 26.06.2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Від захисника до суду надійшло клопотання про визнання доказу недопустимим та закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що:
- у ході ознайомлення з матеріалами справи ним було встановлено ознаки недопустимості доказу у вигляді відеозапису з камери особистого мобільного телефону невідомої особи, оскільки такий спосіб отримання доказу у вигляді відеозапису суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;
- створений на особистий мобільний телефон відеозапис, розглядається як такий, що одержаний із чужого володіння, оскільки немає будь-яких доказів перебування та отримання відеозапису із чужого володіння;
- відеозапис ОСОБА_1 був створений у прихований спосіб (із салону службового автомобіля), без повідомлення останньої про таку відеофіксацію, інформація, що міститься у відеозаписі з особистого мобільного телефону невідомої особи, на підтвердження перебування саме ОСОБА_1 за кермом невстановленого пристрою, здобуте завдяки незаконному здійсненню відеозапису із салону службового автомобілю без відома особи, щодо якої велася відеофіксація, даний відеозапис не був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, не був вказаний в протоколі, а тому не може сприйматись як належний доказ винуватості;
- у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, на чому пересувалася ОСОБА_1 , а саме технічних характеристик присторою, що позбавляє можливості встановити приналежність вказаного пристрою до транспортного засобу, обов'язку наявності до такого пристрою посвідчення на право керування ним, що не дає можливості дійти висновку, яким чином ОСОБА_1 може бути позбавлена права керування ним;
- з відповіді Управління патрульної поліції Одеської області від 29.08.2025 року вбачається, що пристрій Драгер, на який проходила огляд ОСОБА_1 , востаннє проходив сервісне технічне обслуговування, повірку у 2023 році, яка має проводитися щорічно.
На підтвердження своїх доводів захисником долучено відповідні документи, які отримано ним з УПП в Одеській області на адвокатський запит.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, суд доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Норма ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Повноваження працівників поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння регламентовано ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також іншими спеціальними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення протоколом серії ЕПР1 № 373533 від 26.06.2025 року, підтверджується: 1) довідкою про отримання особою посвідчення водія, згідно якої ОСОБА_1 не отримувала посвідчення водія; 2) довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП; 3) роздруківкою результату приладу «Drager Alcotest 7510 ARML-0434», результат - 1,03 ‰ проміле; 4) актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; 5) відеозаписами на DVD-R диску, на яких зафіксовані факт керування транспортним засобом та факт проходження ОСОБА_1 , яка керувала електросамокатом, на вимогу поліцейського, огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «DRAGER»; 6) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 26.06.2025 року; 7) витягом з ІПНП.
Доводи захисника не знайшли свого підтвердження під час дослідження судом доказів наявних в матеріалах справи. Крім того, судом не встановлено, передбачених законом підстав для визнання доказів недопустимими.
Так, не знайшли свого підтвердження доводи захисника щодо недопустимості відеозапису, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, оскільки згідно приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи органом, що складав протокол, долучено докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також не знайшли свого підтвердження й доводи захисника про те, що пристрій Драгер, на який проходила огляд ОСОБА_1 , востаннє проходив сервісне технічне обслуговування, повірку у 2023 році, яка має проводитися щорічно, оскільки захисником в тому числі долучено до матеріалів копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51 QM 1504 103 24, газоаналізатора для контрольного вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Alkotest 7510 OIML», ARLM-0434, яке чинне до 03.10.2025 року.
Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗаконуУкраїни «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX, легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
З викладеного вбачається, що електричний транспортний засіб законом віднесено до транспортного засобу. Крім того, в диспозиції ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами, без зазначення їх технічних характеристик, а отже за керування всіма видами пристроїв, які законом віднесено до транспортного засобу, що дає суду достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 керувала електросамокатом, що віднесено законом до транспортного засобу.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, яким встановлено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за що передбачено адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, з викладеного випливає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При накладенні адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Будь-яких доказів щодо наявності пільг, які передбачають звільнення особи від сплати судового збору, матеріали справи не містять та суду на момент розгляду справи надано не було.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 7, 9, 24, 33, 34, 130, 221, 280, 283, 284, 285 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в апеляційному порядку.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, в разі не сплати у встановлений строк штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі оскарження протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси Ірина ЦИБ