Справа № 522/12169/24
Провадження № 2/522/2105/25
05 листопада 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «СТРОЙ -СИСТЕМ», третя особа Відділ примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та зняття з нього арешту,
Позивач звернувся до суду з позовом, по якому просить:
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 .
Скасувати арешт з нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49686067 від 14.11.2019 р. на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: ВП №60548476 від 11.11.2019, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач та третя особа у судові засідання не з'являлися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не сповіщали, представник позивача подала заяву про проведення судового засідання без участі позивача та її, як його представника, позов підтримала, щодо винесення заочного рішення не заперечувала.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею своєї матері, ОСОБА_2 , якій на день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором купівлі-продажу від 07.11.2008 року, укладеного з приватним підприємством «СТРОЙ-СИСТЕМ» належала на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно договору приватне підприємство «СТРОЙ-СИСТЕМ» (ЄДРПОУ: 31373740) продало, а ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) купила квартиру АДРЕСА_1 , та складається в цілому з однієї житлової кімнати площею 18,4 кв. м., загальна площею - 35,8 кв. м.
За пунктом 2 договору продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 273 275 (двісті сімдесят три тисячі двісті сімдесят п'ять) гривень, які представник продавця одержала від покупця повністю до підписання цього договору. Своїм підписом під цим договором представник продавця підтвердила факт повного розрахунку за продану квартиру і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру. Пунктом 7 договору передбачено, що право власності на квартиру, згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору.
Державна реєстрація договору (правочину) купівлі-продажу квартири здійснена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. в Державному реєстрі правочинів 07.11.2008 року за реєстраційним номером: 3223459, про що свідчить витяг про реєстрацію в Держаному реєстрі правочинів за № 6722436 від 07.11.2008 року.
Від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кокаревої І.Ю., якою була заведена спадкова справа за №19/2023 щодо майна померлої ОСОБА_2 позивачці стало відомо, що постановою ВП №60548476 від 11.11.2019 року відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області на квартиру накладено арешт.
З листа відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції міста Одеса від 22.04.2024 №12799 вбачається, що на виконанні Відділу з 14.11.2019 перебуває виконавче провадження №60548476 з примусового виконання судового наказу № 916/866/14, виданого 25.10.2019 Господарським судом Одеської області про стягнення з Приватного підприємства “СТРОЙ-СИСТЕМ» на користь Державної служби зайнятості (Центрального апарату) збитки у розмірі 46 223 626 грн. та 7 553 грн. судових витрат. В ході проведення виконавчих дій, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта Приватного підприємства «СТРОЙ-СИСТЕМ» державним виконавцем було встановлено, що за боржником на праві власності зареєстрована однокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 21.02.2008 виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради.
В цьому ж листі у знятті арешту з квартири АДРЕСА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № 60548476 позивачці було відмовлено.
Досліджуючи надані позивачем договір купівлі-продажу від 07.11.2008 року, укладений ОСОБА_2 з Приватним підприємством «СТРОЙ-СИСТЕМ», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 502 та витяг про реєстрацію в Держаному реєстрі правочинів за № 6722436 від 07.11.2008 року судом виявлена справжня правова природа укладеного договору.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України (в редакції станом на дату укладання договору) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно зі статтею 657 ЦК України (в редакції станом на дату укладання договору), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною першою статті 210 ЦК України (в редакції станом на дату укладання договору), визначено, що правочин підлягає реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Чинна станом на 07.11.2008 року редакція частини четвертої статті 334 ЦК України передбачала виникнення права власності у набувача майна за договором, який підлягав державній реєстрації, саме з моменту такої реєстрації договору. Прив'язка моменту виникнення прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, саме до моменту такої реєстрації прав була здійснена в редакції частини четвертої статті 334 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2013 року (підпункт 4 пункту 3 розділу І, пункт 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VI).
Пунктом 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. N 671, затвердженого постановою КМУ від 26 травня 2004 р. N 671 (діючий на момент спірних правовідносин) державній реєстрації підлягають правочини, зокрема, договір купівлі-продажу, міни, земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.
Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням (пункт 6 вказаного Тимчасового положення). Згідно з пунктом 9 зазначеного Тимчасового порядку, дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру правочинів вважається датою державної реєстрації правочину.
Отже, висловивши свою волю на відчуження об'єкта нерухомого майна, власник у межах свого суб'єктивного права власності реалізовує свої правомочності. Державна реєстрація правочину завершує перехід права власності (право власності на об'єкт припиняється у продавця і відповідно виникає в покупця).
А тому, особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до норм статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна.
Таким чином, у зв'язку з тим, що до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину, спадкодавець ОСОБА_2 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу.
До аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20), в пунктах 49 - 50, де зазначила: «Таким чином, до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину. Відтак особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності»
Водночас, у зв'язку з тим, що своє право власності на нерухоме майно - квартиру ОСОБА_2 не зареєструвала в комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , досі зареєстровано за відчужувачем за договором купівлі-продажу, приватним підприємством “Строй-Систем», що позбавляє позивачку можливості оформлення спадкових прав на квартиру в органах нотаріату.
Відповідно до п. 5 Перехідних положень Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який на момент спірних правовідносин був чинний у редакції від 29.01.2006 р., до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини за приписами ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя ст. 46 цього Кодексу).
Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. ст. 386, 381 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно ст. 319 ЦК України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Крім того, судом встановлено, що у виконавчому провадженні №60548476 з примусового виконання судового наказу Господарського суду Одеської області № 916/866/14 від 25.10.2019 спадкодавиця ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_3 боржниками не являються, арешт на квартиру АДРЕСА_1 був накладений у зв'язку з борговими зобов'язаннями приватного підприємства «СТРОЙ-СИСТЕМ».
При зверненні до суду ОСОБА_1 посилалася на порушення своїх як спадкоємця ОСОБА_2 , оскільки не має можливості успадкувати майно через накладений на нього арешт, посилаючись на статті 317, 321, 391 ЦК України та статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження».
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України “Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові по справі № 463/3251/22 від 03.05.2023 р. зазначив, що для зняття арешту із спадкового майна, спадкоємець має звертатися в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2024 року по справі № 725/3352/23.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Таким чином, суд доходить до висновку, що накладений арешт на квартиру є неправомірним та порушує законні права ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_2 .
Суд вважає позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «СТРОЙ -СИСТЕМ», третя особа Відділ примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та зняття з нього арешту задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасувати арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49686067 від 14.11.2019 р. на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: ВП № 60548476 від 11.11.2019, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 17.11.2025 в зв'язку з відсутністю електропостачання.
Суддя Р. Д. Абухін