Справа № 509/7206/24
12 листопада 2025 рокус-ще. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого?судді Спічака Вадима Олексійовича,
за участю:
секретаря судового засідання?Попочебенюк Владлени Олександрівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу?адвоката Савчак Ярослава Олеговича в інтересах ОСОБА_1 , позивач: ОСОБА_2 , стягувач: Держава, зацікавлена особа: Біляївський ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МРУ МЮ ( м. Одеса) на дії та бездіяльність державного виконавця, -
1. Короткий виклад позиції заявника та учасників справи
До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла скарга?адвоката Савчака Ярослава Олеговича в інтересах ОСОБА_1 , позивач: ОСОБА_2 , стягувач: Держава, зацікавлена особа: Біляївський ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МРУ МЮ ( м. Одеса) про:
1) Визнання протиправною, незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 78198701 від 27.05.2025 року,
2) Визнання протиправною, незаконною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 78198701 від 28.05.2025 року;
3) Визнання протиправною, незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 78198701 від 28.05.2025 року,
4) Визнання протиправною, незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника № 78198701 від 28.05.2025 року.
5) Зобов'язання Біляївського ВДВС в Одеському р-ні Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) повернути стягувачу без прийняття до виконання виконавчий лист № 509/7206/24 виданий Овідіопольським районним судом Одеської області 29.04.2025 року,
6) Зобов'язання Біляївського ВДВС в Одеському р-ні Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) скасувати та припинити усі заходи примусового виконання що були застосовані в рамках виконавчого провадження № 78198701;
В обґрунтування скарги зазначено, що на момент відкриття виконавчого провадження рішення суду не вступило у законну силу, відповідний державний виконавець мав перевірити цей факт і повернути виконавчий документ без виконання.
Крім того, заявник просив витребувати з Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) належним чином завірену копію виконавчого провадження №. 78198701.
2. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою суду від 05 червня 2025 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за скаргою??адвоката Савчак Ярослава Олеговича в інтересах ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Біляївський ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) на дії ( бездіяльність) державного виконавця.
Розгляд скарги призначено до розгляду у судовому засіданні на 18 червня 2025 року на 10:15 год.
Оскільки разом із заявою представник ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, в якому він просить витребувати з Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МРУ МЮ ( м. Одеса) належним чином завірену копію виконавчого провадження №78198701, ухвалою суду було витребувано з Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МРУ МЮ ( м. Одеса) належним чином завірену копію виконавчого провадження №78198701. Визначено строк для подання доказів до 18.06. 2025 року.
Судові засідання у даній справі що були призначені на 18.06.2025 року, 19.08.2025 року, 02.10.2025 року, відкладались судом через ненадання належним чином завіреної копії виконавчого провадження №78198701 Біляївським ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МРУ МЮ ( м. Одеса).
06.11.2025 року до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 78198701.
У судове засідання 12.11.2025 року заявник та представники заявника не з'явились, представник заявника - адвокат Савчак Ярослав Олегович подав до суду заяву, у якій просив скаргу задовольнити, у разі неявки скаржника та його представників в судові засідання просив розглянути справу без його участі. Позивач ОСОБА_3 у судове засідання 12.11.2025 року не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Крім того, представником ОСОБА_3 - адвокатом Станіславською Анастасією Вікторівною подавалось заперечення, у якому вона просила відмовити у задоволенні скарги. В обгрунтування заяви зазначала, що порушень з боку державного виконавця Біляївського ВДВС в Одеському р-ні Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) допущено не було. Представник Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання 12.11.2025 року до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
3. Фактичні обставини встановлені судом
27 березня 2025 року Овідіопольським районним судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 509/7206/24, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, та до досягнення старшою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 01.02.2041 року стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення в межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп.
29 квітня 2025 року Овідіопольським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист у справі № 509/7206/24 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід Держави судового збору у розмірі 1211,20 грн.
27.05.2025 року державним виконавцем Біляївського ВДВС в Одеському р-ні Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78198701 за вищезгаданим виконавчим листом. Крім того, державним виконавцем Біляївського ВДВС в Одеському р-ні Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) в рамках виконавчого провадження № 78198701 було винесено наступні постанови:
Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 78198701 від 28.05.2025 року;
Постанова про стягнення виконавчого збору № 78198701 від 28.05.2025 року;
Постанова про арешт коштів боржника № 78198701 від 28.05.2025 року.
Виконавче провадження № 78198701 наразі завершено.
ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_6 , звернувся з апеляційною скаргою на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року, безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 355 ЦПК України.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 була направлена безпосередньо до суду апеляційної інстанції 28.04.2025 року поштою, та зареєстрована Одеським апеляційним судом 05.05.2025 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.05.2025 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_6 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 липня 2025 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року у справі № 509/7206/24 залишено без змін.
4. Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка суду
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 449 ЦПК України Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження» Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до норм ч. 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
Представником ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу поштою безпосередньо до Одеського апеляційного суду, зазначена апеляційна скарга була зареєстрована лише 05.05.2025 року, тобто вже після видачі виконавчого листа.
Враховуючи в подальшому пред'явлення стягувачем виконавчого листа для виконня до Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса), виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 78198701 від 27.05.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 в дохід Держави судового збору у розмірі 1211,20 грн.
При прийнятті рішення щодо відкриття виконавчого провадження державний виконавець керувався наявними документами, які були подані стягувачем. Виданий виконавчий документ в повній мірі відповідав вимогам ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», тому у державного виконавця були правові підстави для відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи відкриття виконавчого провадження № 78198701 від 28.05.2025 року, з метою забезпечення реального виконання рішення, державним виконавцем Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МРУ МЮ ( м. Одеса) було № 78198701 від 28.05.2025 року винесено постанову про арешт коштів боржника.
Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Суд не вбачає підстав для визнання протиправної, незаконної та скасування постанови про про арешт коштів боржника № 78198701 від 28.05.2025 року, оскільки державний виконавець діяв в межах повноважень, встановлених ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.05.2025 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року у справі № 509/7206/24, заявник мав право відповідно до ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження» звернутись до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та просити державного виконавця зупинити виконавче провадження № 78198701.
Відповідно до ч 4 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження.
Таким чином, саме на сторін виконавчого провадження законодавець поклав обов'язок повідомляти виконавця про настання відповідних обставин.
Зупинення виконавчого провадження - це припинення вчинення виконавчих дій, обумовлене обставинами, що перешкоджають у їх вчиненні, передбаченими у нормах Закону України "Про виконавче провадження", які не можуть бути усунуті ані виконавцем, ані учасниками виконавчого провадження, протягом певного проміжку часу.
Із зупиненням виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти будь-які виконавчі дії по такому виконавчому провадженні допоки існують обставини, якими обумовлено зупинення виконавчого провадження, до того моменту, поки останнє не буде відновлено на підставі постанови виконавця.
Схожі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18 червня 2020 року в справі № 796/165/18 (провадження № 61-2247ав20), на яку заявник послався у касаційній скарзі.
Дослідивши матеріали виконавчого провадження судом встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зупинення виконавчого провадження № 78198701, у метеріалах цього виконавчого провадження відсутні докази повідомлення державного виконавця про підстави зупинення виконавчого провадження № 78198701.
ОСОБА_1 звертався з заявою про зупинення виконавчого провадження No78052329 (яке було відкрито за заявою іншого стягувача), однак в рамках виконавчого провадження № 78198701 такого звернення з боку боржника не було, що й обумовило здійснення подальших виконавчих дій з боку державного виконавця в виконавчому провадженні № 78198701.
Враховуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для визнання дій державного виконавця (бездіяльності) незаконними, постанови про відкриття виконавчого провадження № 78198701 та арешт коштів боржника були прийняті в межах його повноважень, встановлених законом.
Окрім того, за результатами перевірки законності рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року, Одеський апеляційний суд 15 липня 2025 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року у справі № 509/7206/24 без змін.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2025 року у справі № 509/7206/24 набрало законної сили, у боржника існує обов'язок виконання зазначеного рішення.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до Статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Щодо вимоги про визнання протиправною, незаконної та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 78198701 від 28.05.2025 року, та вимоги про визнання протиправною, незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 78198701 від 28.05.2025 року, суд зазначає, наступне.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що Закон України «Про виконавче провадження» встановив спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання постанов про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження. Згідно з цим порядком відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів, і їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Подібну правову позицію викладено Великою Палати Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі №381/2126/18 (провадження № 14-324 цс 19), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93 гс 18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639 цс 18), від 27 березня 2019 року у справі № 766/10137/17 (провадження № 14-658 цс 18), від 03 квітня 2019 року у справах № 370/1034/15-ц (провадження № 14-103цс19) та № 370/1288/15 (провадження № 14-612 цс 18), від 12 червня 2019 року у справі № 370/1547/17 (провадження № 14-223 цс 19)).
Скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідної постанови належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, визначених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й певні постанови виконавця.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом N 1404-VIII.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.1, 2 ст. 1 ст. 74 Закону).
Отже, Закон N 1404-VIII відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.
У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі N 229/1026/21 (провадження N 14-205цс21) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи частину другу статті 74 Закону N 1404-VIII з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов'язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Тож Велика Палата Верховного Суду має послідовну і сталу практику щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону N 1404-VIII) - такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 310/2210/21 (провадження № 14-82цс24).
У відповідності до вимог ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, розгляд справи за цими вимогами скарги має здійснюватись в порядку адміністративного судочинства, та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 255, 447-455 ЦПК України, суд
У задоволенні вимог скарги адвоката Савчак Ярослава Олеговича в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправною, незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 78198701 від 27.05.2025 року, визнання протиправною, незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника № 78198701 від 28.05.2025 року, зобов'язання Біляївського ВДВС в Одеському р-ні Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) повернути стягувачу без прийняття до виконання виконавчий лист № 509/7206/24 виданий Овідіопольським районним судом Одеської області 29.04.2025 року, зобов'язання Біляївського ВДВС в Одеському р-ні Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) скасувати та припинити усі заходи примусового виконання що були застосовані в рамках виконавчого провадження № 78198701, - відмовити.
Провадження по справі в частині вимог скарги про визнання протиправною, незаконною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 78198701 від 28.05.2025 року, визнання протиправною, незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 78198701 від 28.05.2025 року, - закрити.
Роз'яснити, що справу за заявленими вимогами скарги на дії та постанову державного виконавця слід розглядати в порядку адміністративного судочинства в адміністративному суді в порядку, передбаченому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Спічак В.О.