Справа № 489/2558/25
Провадження № 2/489/1911/25
Іменем України
14 листопада 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Микульшиної Г.А., ,
із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Голубенка Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення моральної шкоди,
встановив:
В квітні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Голубенка Д.К. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 18.10.2024 приблизно о 14:25 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом MERCEDES BENZ SPRINTER 316, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. 9 Слобідська, зі сторони вул. Погранична в бік вул. Чкалова, на перехресті вул. 9 Слобідська та вул. Чкалова в Інгульському районі м. Миколаєва, в порушення п. 2.3 «б», 16.11 Правил дорожнього руху України при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав переваги в русі транспортному засобу FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження та позивачу, як власниці автомобіля FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , було завдано матеріальні збитки. Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.12.2024 по справі № 849/8464/24 винним в вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія ОСОБА_2 та притягнуто його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.
З метою визначення матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власнику транспортного засобу FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 звернулась до суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 . Згідно наданих ним висновків вартість матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1 внаслідок ДТП через пошкодження вищевказаного транспортного засобу становить 510 603,58 грн.
Цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу MERCEDES BENZ SPRINTER 316, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «УСГ», та 12.12.2024 вказана страхова компанія виплатила на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн. Однак матеріальні збитки. Фактично завдані ОСОБА_1 , значно перевищують розмір вказаної суми та за її відрахуванням становлять 350 603,58 грн. Позивач вважає, що вказана сума підлягає стягненню на її користь з відповідача.
Окрім викладеного, ОСОБА_1 вказувала на те, що внаслідок ДТП їй було завдано також і моральної шкоди, яка полягала в душевних стражданнях від пошкодження її майна, зміну звичного ритму її життя, необхідності використовувати громадський транспорт, обмеження у пересуванні, неможливості виконати заплановані справи. Вказувала, що через ДТП вона також зазнала фізичного травмування, відчувала біль, змушена була витрачати час і кошти на лікування. Окрім викладеного посилалась на те, що через відмову ОСОБА_2 в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки вона перебувала в депресивному стані.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд: стягнути з відповідача на її користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 350 603,58 грн.; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 35 000,00 грн.; стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 500,00 грн.; стягнути з відповідача на її користь витрати, пов1язані з проведенням експертного дослідження; стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Голубенко Д.К. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів, та додатково направленням смс-повідомлення на номер телефону, зазначений в позовній заяві, яке було доставлено 26.08.2025 о 10:23 год. Направлена на його адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.
Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 15).
18.10.2024 о 14:25 год. м. Миколаєві водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом MERCEDES BENZ SPRINTER 316, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. 9 Слобідська, зі сторони вул. Погранична в бік вул. Чкалова, на перехресті вул. 9 Слобідська та вул. Чкалова, в порушення п. 2.3 «б», 16.11 Правил дрожнього руху України , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, та при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав переваги в русі транспортному засобу FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, після чого самовільно продовжив рух та здійснив зіткнення з транспортним засобом FORD C-MAX, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який зупинився на перехресті вул. 9 Слоідська та вул. Чкалова на дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 16-17).
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження. Згідно звіту № 223-24 від 18.10.2024, виконаного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові автомобіля FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , на дату ДТП 18.10.2024 становить 510 603,58 грн. (а.с. 18-44). Вартість виготовлення вказаного звіту склала 6 000,00 грн. (а.с. 51-52).
У відповідності до звіту № 223-24/1 від 18.10.2024, виконаного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові автомобіля FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , на дату ДТП 18.10.2024 становить 510 603,58 грн.; ринкова вартість автомобіля FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , на дату ДТП 18.10.2024 в пошкодженому стані становить 72 425,24 грн. (а.с. 74-99). Вартість виготовлення вказаного звіту склала 8 000,00 грн. (а.с. 102, 103).
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.12.024 по справі № 489/8464/24 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного заворушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 16-17).
Відповідно до статті 82 ЦПК України постанова по справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиційним фактом, та не підлягає доказуванню.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем MERCEDES BENZ SPRINTER 316, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «УСГ».
12.12.2024 ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» здійснила страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 160 000,00 грн. (а.с. 45).
Враховуючи викладене, фактично матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 в повному обсязі не відшкодована. Різниця між отриманою страховою виплатою та реальними збитками, згідно наданого позивачем розрахунку складає 350 603,58 грн. (510 603,58 грн. - 160 000,00 грн.).
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За правилами частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частина 1 статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу
Згідно зі статтею 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, зокрема, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу ,розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а згідно статті 30Закону № 1961-IV-транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 643/4161/15-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП.
З аналізу змісту наведених норм можна дійти висновку, що автомобіль вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є економічно необґрунтованим, витрати на ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. У разі, якщо власник не згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця пригоди.
Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц про застосування стаття 30 Закону № 1961-IV дійшов висновку, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик (моторне транспортне страхове бюро), або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З наданого позивачем висновку експерта суб'єкта оціночної діяльності вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , перевищує ринкову вартість автомобіля, отже відновлювальний ремонт є економічно необґрунтованим, а тому автомобіль вважається фізично знищеним (а.с. 74).
Позивач ОСОБА_1 , отримавши страхове відшкодування від ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» у розмірі 160 000 грн., автомобіль забрала собі, тим самим не погодилась із визначенням транспортного засобу фізично знищеним.
У випадку її погодження з визнанням автомобіля фізично знищеним, вона передає залишки транспортного засобу особі, яка відповідає за завдану шкоду, і тим самим набуває право отримати від останнього відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, чого в даному випадку не відбулось.
З огляду на зазначене, у разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Судом встановлено, що вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу FIAT 500X, д.н.з. НОМЕР_2 , перевищує ринкову вартість пошкодженого автомобіля, а отже вимога про відшкодування винною особою саме вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля не ґрунтуються на вимогах закону та встановлених обставинах у цій справі.
За встановленими обставинами ринкова вартість вказаного транспортного засобу до ДТП складає 510 603,58 грн., вартість пошкодженого автомобіля після ДТП дорівнює 72 426,24 грн., а відтак різниця дорівнює 438 178,34 грн. Отже, з урахуванням виплаченої суми страхового відшкодування, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 278 178,34 грн. (438 178,34 грн. - 160 000,00 грн.).
Щодо вимог ОСОБА_1 про компенсацію моральної шкоди, судом встановлено наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частина 2 статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи викладене, суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди враховує глибину емоційних та моральних страждань позивачки, незручності і обмеження у зв'язку з порушенням звичайного способу життя, життєвих зв'язків, пов'язаних з пошкодженням/знищенням її автомобіля, отиримання нею травм при ДТП, а тому суд вважає відшкодування позивачем на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. є обґрунтованим, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.
За положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
На підтвердження судових витрат позивачем суду надано: копію договору про надання правничої допомоги від 10.02.2025; копія акту приймання-передачі наданих послуг від 19.03.2025; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер; копію платіжної інструкції про оплату 17 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем було понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 17 500,00 грн., що підтверджується вище переліченими доказами.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги складність справи, ціну позову, фактичну участь адвоката при розгляді справи у трьох судових засіданнях, відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму витрат на правничу допомогу в повному обсязі в розмірі 17 500,00 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Оскільки позивачем при розгляді вказаної справи було понесено витрати в розмірі 14 000,00 грн. для визначення вартості завданого йому матеріального збитку, що підтверджується належними письмовими доказами, суд вважає, що такі витрати в повному обсязі підлягають стягненню з відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому оскільки позов в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 981,78 грн.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 278 178,34 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч сто сімдесят вісім гривень 34 копійки).
Автомобіль FIAT 500X, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого в пошкодженому стані складає 72 425,24 грн., залишити у власності ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість висновків з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 14 000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 500,00 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 981,78 грн. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят одна гривня 78 копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 17.11.2025.
Суддя Г.А. Микульшина