Справа № 521/16497/25
Номер провадження № 4-с/521/78/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
від учасників, представників учасників справи:
від ОСОБА_1 - особисто;
від Головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторії Володимирівни - не з'явився;
від ОСОБА_2 - не з'явився;
від ОСОБА_3 - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі №212, в місті Одеса цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), інша особа - Головний державний виконавець Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторія Володимирівна (65005, м. Одеса, вул. Старицького, 10 А, ЄДРПОУ:41405463), стягувачі: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження
У вересні 2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 , інша особа - Головний державний виконавець Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторія Володимирівна, стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження.
У вказаній скарзі ОСОБА_1 просить суд: зупинити стягнення на підставі виконавчих документів до прийняття рішення суду за цією скаргою; визнати протиправними дії головного державного виконавця Мазур В.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 78820624 та№ 78820650 від 12.08.2025 року про стягнення немайнового зобов'язання; скасувати постанови головного державного виконавця Мазур В.В. про відкриття виконавчого провадження № 78820624 та № 78820650 від 12.08.2025 року; визнати протиправними дії головного державного виконавця Мазур В.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 78820712 та № 78820686 від 13.08.2025 року про стягнення судового збору; скасувати постанови головного державного виконавця Мазур В.В. про відкриття виконавчого провадження № 78820712 та № 78820686 від 13.08.2025 року; визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Мазур В.В. щодо неповернення виконавчих листів стягувачам у зв'язку з їх невідповідністю вимогам закону; зобов'язати головного державного виконавця Мазур В.В. повернути всі виконавчі листи по справі № 521/15433/23 від 30.07.2025 та від 04.08.2025 року без виконання стягувачам у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема, обґрунтовуючи вимоги скарги, заявник вказав, що виконавчі провадження відкриті з порушенням вимог Закону, а вищевказані постанови про відкриття виконавчого провадження підлягають скасуванню, виходячи з того, що резолютивною частиною чинного рішення у справі № 521/15433/23 було постановлено: зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з малолітнім онуком ОСОБА_4 , шляхом встановлення тих зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п'ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм (Viber, Skype) в режимах аудіо - та або відео-зв'язку конференції щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня стану здоров'я, та за умови забезпеченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073 гривні 60 копійок.
Проте, на думку заявника, рішення суду ухвалено на користь двох позивачів та ним передбачено вчинення кількох дій без визначення, у якій частині по відношенню до кожного стягувача рішення підлягає виконанню.
Предмет майнового та не майнового зобов'язання у даному рішенні є неподільним, що відповідає визначенню солідарного зобов'язання, яке міститься у ст. 541 Цивільного кодексу України.
Однак, як вказано заявником, на порушення резолютивної частини зазначеного рішення суду у відповідності до відкритих виконавчих проваджень він має сплатити судовий збір у подвійному розмірі - тобто кожному стягувачу по 1073 грн. і забезпечити кожному стягувачу окремо спілкування з онуком. Відповідно до незаконно відкритих виконавчих проваджень він має й двічі сплатити виконавчий збір по 103,76 грн. за майновим стягненням та двічі сплатити виконавчий збір за немайновим стягненням у загальному розмірі 32 000 грн.
Окремо заявник звернув увагу на те, що чотири вище наведені виконавчі листи не підлягають виконанню, оскільки ні в одному з них не зазначено в якій частині необхідно виконати рішення суду та не зазначено, що обов'язок чи право стягнення є солідарним всупереч вимогам до виконавчого документа встановленим п. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»: «У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Тотожне положення встановлено і ч. 5 ст. 431 ЦПК України: якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або визначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Заявник вважає, що у даному разі, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець мав повернути виконавчі листи стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку із їх невідповідністю вимогам Закону.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.09.2025 року скаргу ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено дату судового засідання.
30.09.2025 року до суду від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №64713) у яких останній вказав, що державний виконавець також під час виконання судового рішення не залучила орган опіки та піклування, тобто не виконала положення ч. 3 розд. ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, чим припустила протиправну бездіяльність.
При цьому, за доводами скаржника, вказане вище не надало можливість ознайомитися державному виконавцю із Протоколом органу опіки та піклування №11 у якому визначено, що Фома не проявляє бажання спілкуватися із бабусею. Проте, у даному разі маються фото спілкування дитини із дідом, що доказує факт виконання судового рішення ще до отримання виконавчих листів, з огляду на що, скаржник вважає, що державний виконавець передчасно відкрила виконавчі провадження. Письмові пояснення долучено до матеріалів справи.
21.10.2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» від державного виконавця надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1 (вх. №69717) у якому державний виконавець просить суд в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 17.09.2025 року відмовити в повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
Зокрема, за доводами відзиву, державний виконавець вказала, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження №79377817, до складу якого входять: №78820686 з примусового виконання виконавчого листа №521/15433/23, виданого Хаджибейським районним судом м. Одеси 04.08.2025 року про стягнення судового збору у розмірі 536,80 грн. на користь ОСОБА_2 ; №78820712 з примусового виконання виконавчого листа №521/15433/23, виданого Хаджибейським районним судом м. Одеси 30.07.2025 року про стягнення судового збору у розмірі 536,80 грн. на користь ОСОБА_3 .
За твердженнями виконавця, на адресу відділу надійшли заяви від стягувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про примусове виконання виконавчих листів по справі №521/15433/23, виданих Хаджибейським районним судом м. Одеси від 30.07.2025 року та 04.08.2025 року, про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1073,60 грн. на користь ОСОБА_2 та на користь ОСОБА_3 , в яких судом не зазначено про солідарне стягнення у резолютивній частині рішення.
Також, як зазначено виконавцем, на адресу Відділу надійшла заява від боржника, до якої додана ухвала у справі №521/15433/23, видана Хаджибейським районним судом м. Одеси від 06.10.2025 року про виправлення описки у четвертому абзаці резолютивної частини рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року у справі №521/15433/23 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та у його вихованні, визначення способу участі у вихованні онука, а саме: вважати правильним четвертий абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, тобто по 536 гривень 80 копійок на кожного», замість помилково зазначеного: «Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073 гривні 60 копійок».
Також, як зауважила виконавець, постановою державного виконавця Відділу ВП№78820686 про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 09.10.2025 року, внесено зміни у суму стягнення: замість суми 1073,60 грн. зазначено 536,80 грн., аналогічну постанову винесено в межах ВП №78820712.
Виконавець звернула увагу суду на те, що скаржником було подано заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №521/15433/23, де Хаджибейським районним судом м. Одеси було відкрито провадження №6/521/500/25 та 07.10.2025 року винесено ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Таким чином, як вважає державний виконавець, державним виконавцем Відділу правомірно та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №78820686 від 13.08.2025 року та №78820712 від 13.08.2025 року.
Поряд з цим, як вказано державним виконавцем, на примусовому виконанні у Відділі перебувають: № 78820650 з примусового виконання виконавчого листа №521/15433/23, виданого Хаджибейським районним судом м. Одеси 04.08.2025 року про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з малолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: - кожну п'ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо та відео зв'язку конференцій щодня, за згодою дитини; №78820624 з примусового виконання виконавчого листа №521/15433/23, виданого Хаджибейським районним судом м. Одеси 04.08.2025 року про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з малолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком:- кожну п'ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; - спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо та відео зв'язку конференцій щодня, за згодою дитини.
За виконавчим провадженням №78820650 з виконання виконавчих документів, що зобов'язують боржника вчинити певні дії, у графі «стягувач» зазначено одну особу, а саме: ОСОБА_2 . За виконавчим провадженням №78820624 з виконання виконавчих документів, що зобов'язують боржника вчинити певні дії, у графі «стягувач» зазначено одну особу, а саме: ОСОБА_3 .
Таким чином, державний виконавець вважає, що виконавчі листи №521/15433/23, видані Хаджибейським районним судом м. Одеси відповідають вимогам ст. 4 Закону, у зв'язку із чим, скарга ОСОБА_1 задоволення не потребує.
29.10.2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від скаржника надійшла відповідь на відзив (вх. №71667) у якому скаржник просив суд задовольнити вимоги, викладені ним у прохальній частині скарги. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відповіді, скаржник зауважив, що з додатків до відзиву вбачається, що стягувачі не здійснили авансування витрат виконавчого провадження, що передбачено ст. 43 Закону, що є окремою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, згідно п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; у відзиві не вказано про виконання судового рішення заявником у справі №521/15433/23; державним виконавцем незаконно змінив суму стягнення судового збору; у відзиві державний виконавець визнав, що допустив подвійне стягнення з боржника судового збору та двічі виконавчого збору; виконавець визнав, що проігнорував законні підстави для повернення виконавчих листів стягувачам.
В судовому засіданні скаржник підтримав свою правову позицію щодо неправомірності дій державного виконавця з мотивів, викладених письмово. Також зазначив, що подані ним до суду додаткові пояснення від 30.09.2025 року мають виключно інформативний характер правовідносин, які склалися між ним та позивачами у відповідній справі.
Представник державного виконавця в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином та своєчасно. За доводами відзиву на скаргу вказав, що просить суд розглядати скаргу без його участі, що судом розглянуто та задоволено.
Інші учасники провадження в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомили, будь-яких заяв або клопотань - не надали.
Розглянувши скаргу ОСОБА_1 по суті вимог, суд зазначає таке.
Судом у даній справі встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року були задоволенні частково позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з малолітнім онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п'ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв'язку конференції щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стану здоров'я, та за умови забезпеченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (дідусем дитини) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року набрало законної сили 20.06.2025 року.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 06.10.2025 року виправлено описку в рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року та зазначено «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору у розмірі1073,60 грн., тобто по 536,80 грн. на кожного.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих документів такими що не підлягає виконанню, за наслідками розгляду якої ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 07.10.2025 року у задоволення такої заяви було відмовлено.
30.07.2025 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року, Хаджибейським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1073,60 грн.
04.08.2025 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року, Хаджибейським районним судом м. Одеси було видано два окремих виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1073,60 грн.
04.08.2025 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року, Хаджибейським районним судом м. Одеси було видано два окремих виконавчих листи про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з малолітнім онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п'ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв'язку конференції щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стану здоров'я, та за умови забезпеченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (дідусем дитини) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.
Встановлено, що чотири виконавчих листа у справі №521/15433/23 були подані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на примусове виконання до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за їх заявами, копії яких наявні у матеріалах справи.
Постановами головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчих листів №521/15433/23 12.08.2025 року були відкриті виконавчі провадження ВП №78820624, №788200650 щодо зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з малолітнім онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п'ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв'язку конференції щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стану здоров'я, та за умови забезпеченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.
Постановами головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчих листів №521/15433/23 13.08.2025 року були відкриті виконавчі провадження ВП № 78820712, №78820686 щодо стягнення з відповідача на корить позивачів судового збору.
З матеріалів виконавчого провадження, наданого суду державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_1 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року в частині стягнення судового збору виконав добровільно та перерахував 15 серпня 2025 року на рахунок ОСОБА_3 1074,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15 серпня 2025 року.
13.08.2025 року головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур В.В. в рамках виконавчого провадження №78820624 з примусового виконання виконавчого листа №521/15433/23 виданого 04.08.2025 року Хаджибейським районним судом м. Одеси, про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з малолітнім онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком: кожну п'ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв'язку конференції щодня, за згодою дитини, було складено два акти, якими зафіксовано відмову дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від спілкування з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Також, в рамках вказаних виконавчих проваджень, як встановлено судом, виконавцем було винесено низку постанов про стягнення з боржника витрат по сплаті виконавчого збору, проте такі постанови предметом оскарження у даній справі не є.
Предметом судового розгляду у даному разі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень №78820624, №788200650, 78820712, №78820686, відкритих на підставі виконавчих листів, виданих Хаджибейським районним судом міста Одеси в рамках справи №521/15433/23; визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Мазур В.В. щодо неповернення виконавчих листів стягувачам у зв'язку з їх невідповідністю вимогам закону; зобов'язання головного державного виконавця Мазур В.В. повернути всі виконавчі листи по справі № 521/15433/23 від 30.07.2025 та від 04.08.2025 року без виконання стягувачам у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
З приводу доводів та вимог скарги ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За умовами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 року невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.
За умовами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «Деркач та Палек проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, даний пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).
У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Згідно із ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За умовами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Так, як встановлено судом у даній справі під час розгляду скарги на дії, бездіяльність державного виконавця, згідно резолютивної частини рішення у справі №521/15433/23 від 07.05.2024 року суд вирішив:
Зобов'язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 23 січня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , не чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 липня 1996 року, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 липня 1996 року, з малолітнім онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком:
-кожну п'ятницю з 19 год. 00 хв. до суботи 15 год. 00 хв. з ночівлею без присутності батька за згодою дитини;
-спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо - та/або відео-зв'язку конференції щодня, за згодою дитини.
Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стану здоров'я, та за умови забезпеченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 липня 1996 року (бабусею дитини) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 липня 1996 року (дідусем дитини) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 23 січня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 липня 1996 року, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 липня 1996 року, витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Як встановлено судом у даній справі, на підставі вказаного вище рішення, судом було видано чотири виконавчих листи в яких чітко вказано: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові конкретного стягувача та боржника, їх адреса місця проживання, дата народження боржника - фізичної особи; резолютивна частина рішення; дата набрання рішенням законної сили; строк пред'явлення рішення до виконання.
Таким чином, судом встановлено, що на день видачі судом виконавчих листів у справі 521/15433/23 останні у повній мірі відповідали вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», що виключало їх повернення стягувачу державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо доводів скаржника про те, що вказані вище виконавчі листи за наслідками розгляду цивільної справи №521/15433/23 не підлягають виконанню, оскільки в жодному з них не зазначено в якій частині необхідно виконати рішення суду та не зазначено, що обов'язок або стягнення є солідарним, всупереч вимогам, встановленим ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не приймаються судом до уваги, оскільки фактично такі доводи є ревізією судового рішення, ухваленого у даній справі та покликані на трактування резолютивної частини рішення, що є недопустимим.
Водночас, суд зазначає, що будь-яких формальних підстав для повернення державним виконавцем виконавчих листів стягувачу, виданих судом за наслідками розгляду справи № 521/15433/23 у державного виконавця не було, з огляду на що, її дії щодо відкриття виконавчих проваджень №78820624, 78820712, 78820686, 78820650 є правомірними.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги скарги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими, а тому приходить до висновку про відмову у її задоволенні.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
В задоволенні скарги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), інша особа - Головний державний виконавець Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторія Володимирівна (65005, м. Одеса, вул. Старицького, 10 А, ЄДРПОУ:41405463), стягувачі: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Вступну та резолютивну частину ухвали проголошено в судовому засіданні 17.11.2025 року.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.11.2025 року.
Суддя: Н.О. Шевчук