Справа № 521/17846/25
Номер провадження № 4-с/521/85/25
17 листопада 2025 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя Плавич І.В.,
секретар судового засідання Петренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі матеріали скарги представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцької Юлії Анатоліївни, заінтересована особа: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,-
До Хаджибейського районного суду м. Одеси 10 жовтня 2025 року звернувся представник Акціонерного товариства «Укрсиббанк» зі скаргою, в якій просить поновити їй строк на звернення до суду із даною скаргою. Просила скасувати постанову від 12.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження № 59985215, винесену головним державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Скарга обґрунтована тим, що в межах вказаного виконавчого провадження № 59984333 здійснювалось примусове виконання судового рішення на підставі наступного виконавчого документа: - виконавчий лист № 1519/2-2258/11 виданий 11.01.2018 р. Малиновським районним судом м. Одеси, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на трьохкімнатну квартиру, загальною площею 60,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 18 грудня 2003 року шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог АТ "УКРСИББАНК", що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 11060742000 від 20 жовтня 2006 року та Договору про надання споживчого кредиту № 11124968000 від 05 березня 2007 року в розмірі 45069,32 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 03 серпня 2010 року складає 355696,10 грн.
При винесенні оскаржуваної постанови посадова особа органу державної виконавчої служби не врахувала відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва, тобто: - не було здійснено перевірку наявності спадкоємців після смерті боржника ОСОБА_2 . Скаржник вважає, що у разі смерті фізичної особи - ОСОБА_2 сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку.…».
Щодо обгрунтувань скаржника у поновлення строків, скаржник нібито зазначає, що станом на дату направлення скарги оскаржувана постанова на адресу стягувача не надходила. Стягувач АТ «УКРСИББАНК» нібито, дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів - 29.09.2025 року (у день отримання копії відповіді в.о. начальника відділу Андрія Шевчука в електронній формі електронним листом від державної виконавчої служби, який надійшов на електронну поштову скриньку представника Банку), що на думку скаржника є поважною причиною для поновлення строку для оскарження.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання.
У судове засідання 17.11.2025 року сторони не з'явились, про день та час слухання справи повідомлялись належним чином та своєчасно, через підсистему «Електронний суд» представник скаржника - адвокат Агабалаєва Я.В. та представник боржника ОСОБА_3 - адвокат Савченко В.Ю. надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
17.11.2025 року представник боржника ОСОБА_3 - адвокат Савченко В.Ю. через підсистему «Електронний суд» надіслала клопотання про відмову у поновленні АТ «УКРСИББАНК» пропущеного процесуального строку на подання скарги на дії Хаджибейського ВДВС у м. Херсоні ПМУМЮ (м. Одеса) та залишення скарги без розгляду.
Клопотання обґрунтовано наступним чином, вважає, що АТ «УКРСИББАНК», які були позивачами по справі 1519/2-2258/11 знали про закінчення виконавчого провадження № 59984333. Постановою від 12.11.2024 року закінчено виконавче провадження№ 59984333 на підставі положення п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_2 , що на думку сторони захисту є доцільних та в межах своїх повноважень. Юридична особа має доступ до реєстрів виконавчих проваджень та повинна контролювати всі свої провадження по яким відкриті провадження, державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцькою Ю.А. направлено рекомендованою поштою до АТ «УКРСИББАНК» постанову від 12.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження № 59984333, доказів на противагу представником скаржника суду не надано.Таким чином, АТ «УКРСИББАНК» було відомо про наявність оскаржуваної постанови ще 12.11.2024 року. Строк скаржником пропущено, оскільки скаржник звернувся з відповідною скаргою до суду лише 09.10.2025 року, тобто майже через рік.
На підтвердження зазначеного, скаржником до матеріалів скарги не долучено доказів, на які він посилається, а саме те, що заявник не мав можливості для ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 5998433, що йому здійснювали перешкоди в цьому з боку Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме державним виконавцем Чернолуцькою Юлією Анатоліївною. На думку сторони захисту, АТ «УКРСИББАНК» повинен контролювати подані виконавчі листи до органів виконавчої служби, робити періодичні запити, а також слід зазначити, що скаржник є юридичною особою, а тому має доступ до Єдиних реєстрів, з яких міг побачити винесену постанову 12.11.2024 року, що останнім не було зроблено і тільки майже через рік, а саме 09.10.2025 року АТ «УКРСИББАНК» прийнято рішення оскаржувати дії державного виконавця, чим на нашу думку явно зловживає своїми правами.
На підставі вище викладеного, вважає, що скаржником порушено п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», за таких обставин, вважає, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, а матеріали скарги на дії державного виконавця необхідно залишити без розгляду.
Перевіривши скаргу на дотримання строків звернення до суду, а також дослідивши викладені у ній обставини та додані до неї письмові документи, з урахуванням клопотання представника боржника, який просив відмовити в поновленні строків та залишити скаргу без розгляду вважає, що в задоволенні клопотання про поновлення пропущених строків для подання скарги до суду слід відмовити, а подану скаргу повернути без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово вказував, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року в справі №466/948/19 зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Зі змісту поданої скарги та клопотання встановлено, що скаржник обґрунтовує поважність пропуску строку лише надісланим запитом до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) у вересні 2025 року та відповіддю, яку було отримано, однак доказів не отримання АТ «УКРСИББАНК» постанови від 12.11.2024 року, якою закінчено виконавче провадження № 59984333 на підставі положення п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_2 банк не надає, а також докази, які б підтвердили, що АТ «УКРСИББАНК» звертався до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) із запитами про стан виконавчого провадження раніше.
Тому, наведені доводи скаржника про поважність пропуску строку не приймаються до уваги.
За таких обставин, надані докази не відповідають критерію достовірності, належності та достатності на підтвердження заявленого клопотання, щодо поважності пропуску строку на подання скарги та не можуть бути враховані судом.
Інші докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку подання скарги скаржником не надано.
Таким чином, з огляду на наведене суд вважає, що вищезазначену скаргу представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцької Юлії Анатоліївни подано з пропуском строку, визначеного статтею 449 ЦПК України.
Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В частині другій статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Із змісту наведених правових норм убачається, що підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.
У Рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N 755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, а також враховуючи те, що представник скаржника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцької Юлії Анатоліївни, звернулася зі скаргою до суду 10.10.2025 року та оскаржує дії державного виконавця, а саме винесену постанову 12.11.2024 року, тобто майже через рік, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою до суду.
Згідно п.5 постанови Пленуму ВСУ №14 від 26.12.2003 року « Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду.
За таких обставин, зважаючи на те, що судом відмовлено в поновленні строку з огляду на відсутність поважних причин такого пропуску, відповідно скаргу слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.13,76 - 81,89,126 - 127,259 - 261,353 - 354,447 - 449 ЦПК України,
Відмовити представнику Акціонерного товариства «Укрсиббанк» у поновленні строку для подачі скарги на дії Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Скаргу представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцької Юлії Анатоліївни, заінтересована особа: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.
Суддя: І.В. Плавич