Справа №487/1697/25
Провадження №2/487/1551/25
(ЗАОЧНЕ)
07.11.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у розмірі 14/частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно.
Свої вимоги мотивував тим, що 15.08.2015 між його сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилась дитина ОСОБА_2 . З червня 2017 року, після фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_4 та відповідачкою, остання почала ухиляться від виконання своїх батьківських обов'язків, не займалась вихованням сина, його фізичним та духовним розвитком, не цікавилась його навчанням, самопочуттям, не підтримує з дитиною будь-який зв'язок, не утримує дитину матеріально, не вітає його зі святами та днем народження, взагалі нехтують своїми батьківськими обов'язками та самоусунулась від виховання сина. Після початку повномасштабної вторгнення російських військ на територію України 24.02.2022, син позивача ОСОБА_4 , захищаючи Батьківщину потрапив у полон. Відповідачка перебуває у розшуку, схильна до аморального способу життя. Рішенням Миколаївської міської ради №648 від 10.04.2024 та №727 від 24.04.2024, ОСОБА_2 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування та встановлено над ним опіку, призначено опікуном дідуся ОСОБА_1 ..
Ухвалою від 24.03.2025 прийнято до провадження та відкрите провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі як третю особу - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради та витребувані докази.
30.05.2025 представник третьої особи подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника , позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
23.06.2025 до суду надійшла копія висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав.
10.07.2025 представник позивача подав заяву про долучення висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав.
Ухвалою від 10.07.2025 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
07.11.2025 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його та позивача відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив про задоволення позову.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву та заяви про розгляд справи за її відсутністю суду не надала.
Суд не приймає до уваги заяву надісланою поштою від імені ОСОБА_3 24.04.2025 про визнання позовних вимог, оскільки не можливо ідентифікувати, що заява подана саме відповідачем ОСОБА_3 .
Представники третіх осіб судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання повторно не з'явилась та позивач і його представник проти такого вирішення справи не заперечували.
Суд, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).
Згідно пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ст. 18 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.
Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.
Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
У відповідності до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейський суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Савіни проти України», яке 18 березня 2009 року набуло статусу остаточного, вказав, в тому числі, на необхідності з'ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 6 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За правилами ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 15.08.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджуться копією повторного свідоцтва про шлюб, виданого 13.03.2025 Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №461 від 15.08.2015.
У подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - син ОСОБА_2 .
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.06.2025, яке набрало законної сили 11.07.2025, розірвано шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Згідно сповіщення сім'ї №260 від 23.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.12.2022 за №1/2/782, матрос ОСОБА_4 12.04.2022 під час бойового зіткнення з супротивником у м. Маріуполь потрапив у полон.
Згідно витягну з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12023152050000163 від 13.02.2023 за ч.1 ст. 115 КК України, за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проте, що його рідний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовець ЗСУ, перебуваючи у населеному пункті Маріуполь в Донецької області, де брав участь у бойових діях з відсічі збройної агресії рф, з 07.04.2022 перестав виходити на зв'язок та на теперішній час місце його знаходження не відомо.
Згідно витягну з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими №2025-16-9932, сформованого 05.09.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходить у полоні країни - агресора РФ, ймовірно у СІЗО №3 м. Кізел Пермського краю рф, станом на 17.04.2025.
Згідно повідомлення Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області відділення поліції №3 від 05.02.2024 за №к-18/53-2024, в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 не мешкала, але лише зареєстрована у Миколаївському обласному центрі обліку безхатніх громадян, місце її знаходження невідомо.
Згідно повідомлення Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області відділення поліції №3 від 08.03.2024 за №2275/53-2024, 23.02.2024 була заведена оперативно-розшукова справа категорії «Розшук» відносно безвісно зниклої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце її знаходження невідомо.
Відповідно до довідки №11 від 12.02.2025, наданої в.о. директора та вихователя групи закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №142 комбінованого типу Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував дошкільний заклад освіти з 06.06.2017 по 31.08.2021, приводили та забирали хлопчичка тато, дідусь або бабуся, які були зацікавленні у розвитку дитини. За вказаний час мати дитини ОСОБА_3 до закладу не приходила, не цікавилась діяльністю сина у садочку, не брала участь у житті групи.
Згідно інформації, наданої директором Миколаївської гімназії №54 Миколаївської міської ради за №17/01-32 від 21.01.2025, на підставі слів класного керівника ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у вказаному закладі є учнем 4-В класу, мати хлопчичка ОСОБА_3 контакту з освітнім закладом не підтримує, з класним керівником не спілкується, батьківські збори не відвідує та індивідуально-групові консультації не відвідує. Дитину до гімназії приводили та забирали батько ОСОБА_4 , дідусь ОСОБА_1 , бабуся ОСОБА_6 , з квітня 2022 року батько у полоні.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №648 від 10.04.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статусу дитини позбавленої батьківського піклування.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №727 від 24.04.2024, встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено його опікуном ОСОБА_1 .
Згідно висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав від 12.06.2025 за №15568/02.02.01-22/05/14/25, орган опіки і піклування виконкому Миколаївської міської ради, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як встановлено органом опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, про що зазначено у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 12.06.2025, малолітній ОСОБА_2 , після фактичного припиненням шлюбних відносин між його батьками, з червня 2017 року залишився проживати разом із батьком ОСОБА_4 , який з 2022 року перебуває у полоні. У зв'язку з чим ОСОБА_2 залишився проживати з дідусем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Мати дитини - ОСОБА_3 з 2017 року не цікавилась навчанням та вихованням сина.
Викладені обставини свідчать про свідоме ухилення відповідачки від виховання, утримання свого малолітнього сина та небажання виконувати свої батьківські обов'язки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачка, тривалий час свідомо не піклується про свого малолітнього сина, не забезпечує його фізичний та духовний розвиток, не стежить за його здоров'ям, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків, тому, в інтересах дитини, існують правові підстави для задоволення позовних вимог і позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України - особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст. ст. 180-182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На виконання цього обов'язку за рішенням суду можуть стягуватися аліменти, розмір яких визначається з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності у останнього інших утриманців та інших обставин, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З урахуванням викладеного та виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь його опікуна - позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, тому має об'єктивну можливість виплачувати аліменти, доказів матеріального стану, наявності інших утриманців суду не надано, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття, оскільки вважає такий розмір аліментів розумним, який не суперечить чинному законодавству, відповідає інтересам сторін та неповнолітньої дитини.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий зборі у розмірі по 1211, 20 грн. та на користь позивача у розмірі 1211,20 грн.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць в частині стягнення аліментів на утримання дитини.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3
треті особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 04056612, місце знаходження: м. Миколаїв вул. Адміральська, 20;
служба у справах дітей Миколаївської міської ради, місце знаходження: м. Миколаїв пр. Богоявленський, 314, ЄДРПОУ 23086665.
Суддя: С.М. Афоніна
Повний текст рішення складено 17.11.2025.