Справа № 487/3834/25
Провадження № 2/487/2200/25
17.11.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: Головуючого судді Притуляк І.О. за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Риженка Д.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
04.06.2025 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , за період з травня 2023 року по квітень 2025 року у розмірі 67625,80 грн..
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що згідно Рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 01.11.2024 року по справі №487/2684/23, з ОСОБА_2 на її користь, стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10000 грн., щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, з 17.05.2023 року, і до досягнення дитиною повноліття.
29.04.2025 року державним виконавцем Заводського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса), відкрито виконавче провадження №77919814 з примусового виконання виконавчого листа виданого Заводським районним судом м.Миколаєва у справі №487/2684/23.
Від виконання свого обов'язку по сплаті аліментів, ОСОБА_2 ухиляється.
Станом на 30.04.2025 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів, згідно до розрахунку державного виконавця, за період з травня 2023 року по квітень 2025 року становить 197609,41 грн..
За такого має місце прострочення сплати аліментів, що тягне за собою відповідальність боржника у вигляді обов'язку сплатити неустойку (пеню), у розмірі визначеному положеннями ч.1 ст..196 СК України, яка за період з травня 2023 року по квітень 2025 року становить 67625,80грн.
Дані обставини і послужили підставою для її звернення до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою від 06.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
03.10.2025 року представник відповідача адвоката Риженко Д.О., шляхом формування у системі «Електронний суд» подов до суду відзив відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
В обгрунтування заперечень зазначив, що розмір аліментів, які ОСОБА_2 необхідно було сплачувати на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки, був встановлений Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28.01.2025 року, з урахуванням чого, до ухвалення остаточного рішення по справі, у відповідача відсутній законодавчий обов'язок сплачувати аліменти, так як їх остаточний розмір не визначений.
Наголосив на тому, що відповідачу не було відомо про відкриття виконавчого провадження, та він не мав відомостей щодо реквізитів державної виконавчої служби для перерахування аліментів.
Стверджував, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до позивача, намагаючись отримати номер рахунку, однак позивач свідомо його звернення ігнорувала, що підтверджується копіями скріншотів листування у мобільму застосунку.
Викладені обставини, свідчать про те, що заборгованість по сплаті аліментів утворилася не з вини ОСОБА_2 , що виключає наявність правових підстав, для покладення на нього обов'язку сплатити пеню.
08.10.2025 року позивач подала до суду відповідь на відзив. В якій зазначила, що на момент відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_2 мав обов'язок по сплаті аліментів саме з травня 2023 року, та заборгованість по їх сплаті складала 197609,41 грн.
Стверджувала, що представник відповідача адвокат Риженко Д.О. 28.01.2025 року був присутній у судовому засіданні Миколаївського апеляційного суду, а отже відповідачу саме у цей день стало відомо про його обов'язок зі сплати аліментів у розмірі 10000 грн. щомісячно починаючи з 17.05.2023 року.
Незнання та небажання дізнатися реквізити державної виконавчої служби, на її переконання не звільняє ОСОБА_2 від обов'язку по своєчасній та у повному обсязі сплаті аліментів.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Вказала, що на час розгляду справи ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів погашена у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату та час був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
У судовому засіданні представник відповідача адвокат Риженко Д.О. у задоволенні позову, просив відмовити.
Наролягав на тому, що у зазначений ОСОБА_1 період заборгованість зі сплати аліментів утворилася не з вини відповідача, що виключає застосування положень ст.196 СК України.
Вказав, що у вересні 2025 року відповідачем було погашено заборгованість по сплаті аліментів.
Вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 .
У судовому засіданні було заслухано старшого державного виконавця Заводського ВДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Бабенко Є.М. та досліджено матеріали виконавчого провадження №77919814.
Державний виконавець суду пояснила, що нею здійснюється виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №487/2684/23, виданого Заводським районним судом м.Миколаєва 29.04.2025 року.
Копію Постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено сторонам на адреси їх зареєстрованого місця проживання. Зазначила, що декілька раз за заявою стягувача здійснювала розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів.
Зазначила, що боржник зв'язався з нею у вересні 2025 року шляхом направлення листа на електронну пошту відділу. В подальшому вони спілкувалися за допомогою мобільного зв'язку.
Станом на жовтень 2025 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 було погашено, з переплатою платежів приблизно на три місяці.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, старшого державного виконавця Заводського ВДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Бабенко Є.М., дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження НОМЕР_1 ),
Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 01.11.2024 року по справі №487/2684/23, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10000 грн. щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, 17.05.2023 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28.01.2025 року, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2024 року залишено без змін.
Судове рішення набрало законної сили 28.01.2025 року.
На виконання вищезазначеного рішення 12.02.2025 року видано виконавчий лист.
Постановою старшого державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) Бабенко Є.М. від 29.04.2025 року відкрито виконавче провадження №77919814 за виконавчим листом Заводського районного суду м.Миколаєва №487/2684/23 від 12.02.2025 року..
Згідно матеріалів справи, державним виконавцем відповідно до супроводжувального листа №48460/20.11-34/4, копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача АДРЕСА_1 , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було повернуто до ВДВС, з відміткою «за закінченням терміну зберігання»
Згідно розрахунку заборгованості від 06.05.2025 року здійсненого старшим державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м.Одеса) Бабенко Є.М., заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 30.04.2025 року становила 197609,41 грн.
Проведений державним виконавцем розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, та її розмір, відповідачем не оскаржувалися.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 17.05.2023 року по 30.04.2025 року у розмірі 67625,80 грн..
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Законодавством передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов'язання із сплати аліментів (стаття 196 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц, дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12. 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
Тягар доведення вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів покладено на самого відповідача, оскільки внесення щомісячних платежів для погашення нарахованої йому суми аліментів є його безпосереднім обов'язком. На це звернув увагу Верховний Суд у постанові від 20.07.2020 року справі №362/4462/16-ц.
Щодо визначення періоду за який підлягає стягненню пеня за прострочку аліментів, суд зазначає наступне.
Так, частиною першою статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред'явлення позову).
Так, Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 01.11.2024 року по справі №487/2684/23, яким стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , визначено, що аліменти стягуються з 17.05.2023 року, тобто з дня пред'явлення позову до суду.
Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Таким чином, у відповідача відсутня вина у виникненні заборгованості зі сплати аліментів до 01.11.2024 року (день проголошення судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів), оскільки до ухвалення рішення по справі №487/2684/23, у відповідача був відсутній законодавчий обов'язок сплачувати аліменти, оскільки ще не був визначений їх точний розмір.
Вказаний висновок зроблено Верховним Судом у Постанові від 18.01.2023 року у справі №161/5211/22.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №711/679/21 висловлена наступна правова позиція: при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в аб.1 ч.1 ст.196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. З урахуванням принципу розумності, колегія суддів, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що наявні підстави для нарахування відповідачу пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.11.2024 року до 30.04.2025 року, яка судом розраховується таким чином:
листопад 2024 року - 10000 грн. х 181 дн. х 1% = (18100 грн., але не більше суми боргу) = 10000 грн.;
грудень 2024 року - 10000 грн. х 151 дн. х 1%= (15100 грн., але не більше суми боргу) = 10000 грн.;
січень 2025 року - 10000 грн. х 120 дн. х 1%= (12000 грн., але не більше суми боргу) = 10000 грн.;
лютий 2025 року - 10000 грн. х 89 дн. х 1%= 8900 грн.
березень 2025 року - 10000 грн. х 61 дн. х 1% = 6100 грн.
квітень 2025 року - 10000 грн. х 30 дн. х 1% = 3000 грн.
Загальна сума пені за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 48000 грн.
Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 не було відомо про відкрите виконавче провадження та реквізити для перерахування аліментів, судом відхиляються, оскільки про факт ухвалення рішення про стягнення аліментів відповідачу достеменно було відомо, адже його представник був присутній при його проголошенні, а не знання реквізитів для перерахування аліментів не позбавляли відповідача можливості виконати свої зобов'язання зі сплати аліментів, зокрема шляхом поштового переказу на адресу стягувача, яка йому відома, або шляхом внесенням коштів на депозитний рахунок нотаріуса.
Надані відповідачем суду копії скріншотів листування у мобільному застосунку між абонентами «бабушка» та «Sergii», не можуть бути прийняті судом у якості єдиного та беззастережного доказу на спростування наявності вини відповідача у несплаті аліментів, оскільки, більша частина повідомлень датована пізнішим періодом ніж той, за який позивач просить стягнути пеню.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач самостійно звернувся до державної виконавчої служби для отримання реквізитів для сплати аліментів у вересні 2025 року, а отже не був обмежений у можливості вчинити вказані дії відразу післч відкриття виконавчого провадження.
Отже, всупереч вищевказаним законодавчим нормам, відповідачем не доведено, що він вживав усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання зі сплати аліментів, а заборгованість утворилася не з його вини.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати ОСОБА_2 не спростовано, що є правовою підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.11.2024 року по 30.04.2025 року у розмірі 48000 грн.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 48000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Головуючий суддя: І.О. Притуляк