Справа № 487/8497/25
Провадження № 1-кс/487/4963/25
13.11.2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 06.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025 152030001422, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
Старший слідчий СВ Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 06.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152030001422, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Тобто враховуючи покарання, яке йому загрожує у разі засудження, ОСОБА_6 може ухилитись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а відсутність стійких соціальних зв'язків, які б могли його стримувати за місцем фактичного проживання, робить даний ризик об'єктивним, що у сукупності дає обґрунтовані підстави стверджувати про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 відомі анкетні дані та місця проживання потерпілого і свідків у кримінальному провадженні, що дає можливість йому у разі не обрання відповідного запобіжного заходу, зустрітись із вказаними особами поза межами кримінального процесуального судочинства та, враховуючи їх неповнолітній вік, психологічним чином, умовлянням або погрозами змушувати змінити свої покази. Крім того, обставини та характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , дають підстави вважати, що він може продовжити свою злочинну діяльність, та скоїти нові кримінальні правопорушення у тому числі відносно потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення. З метою належного виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків та наявності факту того, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання ним встановлених судом процесуальних обов'язків, також у зв'язку із необхідністю запобігти наведеним ризикам, існує необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні зазначив, що підозрюваний щиро розкаявся та критично ставиться до вчиненого. Вказав, що ОСОБА_6 проживає у селі Мішково-Погорілове, навчається у мікрорайоні Варварівка у місті Миколаєві. З огляду на зазначене просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби.
Підозрюваний та законний представник підозрюваного у судовому засіданні наголосили на розкаянні підозрюваного та підтримали позицію захисника.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2025 за № 12025152030001422 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
За версією сторони обвинувачення, з моменту видання Президентом України Указу № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Так, у невстановлений під час досудового розслідування дату, час та місці, неповнолітній ОСОБА_6 вступив у злочинну змову з неповнолітнім ОСОБА_8 щодо вимагання грошових коштів у неповнолітнього ОСОБА_9 у якості відсотків за несвоєчасно повернутий борг.
Реалізовуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на вимагання грошових коштів, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , 06.11.2025 біля 15 години, більш точного часу під час проведеного досудового розслідування встановити не представилось можливим, приїхали до мікрорайону Мала Корениха міста Миколаєва.
У подальшому вказані особи дізнались, що потерпілий ОСОБА_9 перебуває у покинутій будівлі по вулиці Набережній у мікрорайоні Мала Корениха, міста Миколаєва, після чого одягнувши на обличчя балаклави також зайшли у вказане покинуте приміщення.
Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , представившись військовослужбовцями ЗСУ, почали застосовувати до потерпілого ОСОБА_9 фізичне насильство, а саме наносити удари руками та ногами по голові та тулубу, після чого почали погрожувати застосуванням газового балончика, який у них був при собі, а також застосування вогнепальної зброї, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень.
Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вказали потерпілому ОСОБА_9 вийти на вулицю, що останній, вважаючи їх погрози реальними, і зробив.
Продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи на ділянці місцевості біля буд № 43 по вул. Набережній, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , побачивши у руках потерпілого ОСОБА_9 мобільний телефон марки Redmi Note 11 Pro, заволоділи ним, при цьому вказали, що вони його повернуть назад, коли передасть їм 5000 грн. Почувши зазначену вимогу, потерпілий вказав, що таких грошових коштів у нього немає, однак ОСОБА_8 та ОСОБА_6 продовжували погрожувати йому, вказавши, щоб останній йшов додому та виніс їм вказані грошові кошти.
Потерпілий ОСОБА_9 , сприймаючи їх погрози як реальні, направився до свого домоволодіння, де розповів про даний факт матері, яка спільно із іншими особами припинила злочинні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
Тобто, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , своїми умисними діями створили усі умови, які б спонукали неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 , сприймати їх погрози заподіяння тяжких тілесних ушкоджень як реальні та передати їм майно у вигляді грошових коштів, вимогу щодо передачі яких йому було висунуто.
07.11.2025 було повідомлено ОСОБА_6 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, тобто у вимозі передати чуже майно, поєднаному із застосуванням насильства та погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, (вимагання), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_6 підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про скоєння кримінального правопорушення від ОСОБА_9 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками; протоколом обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_8 .
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 4 ст. 189 КК України передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , є особливо тяжким, яке передбачає можливість реального позбавлення волі на строк до 12 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, прокурором доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого та свідків. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на потерпілих, свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_6 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором в судовому засіданні не доведено.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого повинен бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення; в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_6 , який народився у 2008 році, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, інвалідність не встановлювалась. Також суддею враховуються міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_6 не одружений, дітей не має. ОСОБА_6 має постійне місце проживання, за яким проживає з матір'ю, вітчимом та братом. ОСОБА_6 навчається на денній формі навчання в Миколдаївському професійному машинобудівному ліцеї. За місцем проживання та навчання характеризується посередньо. Самостійного доходу не має, раніше не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, з огляду на конкретні, наведені вище, обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що прокурор не довів недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, а тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло в певний період доби, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам в межах строку досудового слідства.
Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 95, 176-178, 181, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 задовольнити частково.
Застосувати строком до 07.01.2026 року до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному залишати житло, а саме: місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22:00 години до 06:00 години.
Зобов'язати ОСОБА_6 строком до 07.01.2026 року виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Мішково-Погоріловебез дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або навчання;
- утримуватися від спілкування потерпілим та свідкамиу кримінальному провадженні.
Роз'яснити та попередити що за невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду; а також може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід
Роз'яснити, що згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді діє до 07.01.2026 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 17.11.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1