Справа №504/1474/25
Провадження №3/504/956/25
17.11.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Жовтан П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , видане 07.04.2023р.,
за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
27.03.2025р. інспектором УПП в Одеській області Буровим С.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №282774, згідно якого 27.03.2025р. о 05:35 год. за адресою: Одеська область Одеський район Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе) 21 км+700м., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MAN» н/з НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість, сповільненість мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 в присутності захисника-адвоката Могили С.М. свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно в зазначений день та час, керуючи транспортним засобом, був зупинений співробітниками поліції на блокпості. Під час перевірки документів виявилося, що він перебуває у розшуку ТЦК, він про це не знав, бо має відстрочку від мобілізації. Ніяких підозр щодо перебування його з ознаками сп'яніння йому від початку співробітниками поліції не пред'являлося. Йому запропонували проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 для з'ясування обставин, нащо він відмовився, пояснивши, що поїде до РТЦК за місцем свого мешкання. Все це відбувалося тривалий час. Потім один із співробітників поліції раптово пояснив, що вбачає у нього ознаки наркотичного сп'яніння, при цьому ніяких перевірок для встановлення таких ознак не здійснювали. Він свою чергу наркотичних засобів не вживав, поводив себе абсолютно адекватно. Він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, однак їхати нікуди не бажав, бо не хотів щоб його відвозили до РТЦК. Його поведінку розцінили як відмову від проходження огляду та склали протокол. Від керування його не відстороняли. Після вигрузки вантажу він самостійно звернувся до лікарні, де йому було надано висновок, згідно якого ознак сп'яніння виявлено не було.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Могила С.М. надав до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому вказав, що зупинка транспортного засобу на блокпосту формально правомірна, однак передбачає пред'явлення лише документів, що посвідчують особу та реєстрацію транспортного засобу, а також огляд особи чи автомобіля. Така зупинка не передбачає пред'явлення інших документів та з'ясування інших обставин. Дії поліцейського, який склав протокол, не відповідали вимогам законодавства, внаслідок чого протокол про адміністративне правопорушення складено неправильно, а конституційні права ОСОБА_1 порушені. Відповідь на наданий ним адвокатський запит не містить інформації щодо причин виникнення підозр щодо перебування водія у стані сп'яніння та необхідності проходження огляду. Поведінку співробітників поліції розцінює не інакше як намір помститися та притягнути ОСОБА_1 до відповідальності. В цей же день ОСОБА_1 було вручено повістку без дати про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та відпущено без відсторонення від керування транспортним засобом. Отже, матеріали справи не містять доказів наявності ознак перебування ОСОБА_1 в стані сп'яніння, підстав, передбачених законодавством, для проведення огляду не було, а відповідно не було підстав для складання протоколу.
Дослідивши та проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а відтак справа підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння , чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КпАП України відсильна, що зобов'язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп'яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які свідчать про ухилення водія від огляду та які дії свідчать про керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст.266 КУпАП, а також затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція).
Відповідно до п.п. 2, 4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Судом було досліджено відеозапис події, згідно якого, оцінюючи зовнішній вигляд та поведінку ОСОБА_1 явних ознак сп'яніння не вбачається, крім того останній категорично заперечує факт вживання ним наркотичних засобів та не відмовляється пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в лікарні.
Під час перегляду відеозапису встановлено, що дійсно між ОСОБА_1 та співробітниками поліції відбувалося тривале спілкування, майже годину, проводилася перевірка його військово-облікових даних. Весь цей час ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на поставлені питання. Після завершення тривалої перевірки та відмови ОСОБА_1 проїхати до РТЦК, співробітники поліції почали висловлювати підозру щодо перебування його в стані наркотичного сп'яніння та пропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння.
Суд констатує, що співробітниками поліції було вочевидь не дотримано процедуру виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Яким чином у ОСОБА_1 були встановлені ознаки наркотичного сп'яніння є незрозумілим, адже жодні перевірки з особою на місці не проводилися. З відеозапису встановлено, що весь час ОСОБА_1 перебував в кабіні вантажного транспортного засобу та близькій відстані зі співробітниками поліції не спілкувався.
Водночас матеріали справи не містять підтвердження відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після складання протоколу, що є обов'язковою вимогою відповідно до ст.266 КУпАП.
Разом із тим, суд не враховує виписку з медичної карти ОСОБА_1 про відсутність ознак сп'яніння, оскільки вказана виписка отримана всупереч встановленій процедурі проходження огляду та не являє собою висновок, що водночас не впливає на ступінь доведеності вини особи.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).
У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. За Кодексом України про адміністративні правопорушення, Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи. Суд не має права, за умови відсутності при розгляді справи про адміністративне правопорушення сторони обвинувачення, самостійно відшукувати та збирати докази обвинувачення, ініціювати їх дослідження, уточнювати в судовому рішенні фабулу правопорушення, усуваючи певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення для можливості притягнення особи до відповідальності, оскільки такі дії суду призведуть до порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу. В разі таких дій суду особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
У справі відсутні достовірні дані, на підставі яких суд має можливість встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного провадження та підлягають доказуванню, а тому відсутні дані про наявність в діях особи, відносно якої складений адміністративний протокол, ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За вище викладених обставин, суддя дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, належними та допустимими доказами.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.62 Конституції України, статтями 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення та на неї може бути внесено подання прокурора у той же строк.
Суддя П. В. Жовтан