Справа № 467/1152/25
1-кп/467/122/25
10.11.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка кримінальне провадження №12025153130000031, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера за віком, одруженого, неповнолітніх дітей не має, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України,
Формулювання обвинувачення, що визнане судом доведеним
Суд визнав доведеним, що 25 квітня 2025 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, направленим на незаконне зайняття рибним промислом, керуючись корисливими мотивами, використовуючи автомобіль марки «ВАЗ» 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув на берег річки Мала Корабельна, що знаходиться поблизу с. Новокарсне Первомайського району Миколаївської області, з метою вилову риби.
Перебуваючи у вказаному місці до 05:00 години ранку 25 квітня 2025 року, здійснюючи реалізацію свого умислу, направленого на незаконне зайняття рибним промислом, тобто, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, знаючи про заборону вилову риби в період нерестової заборони і використовуючи із застосуванням фізичної сили заздалегідь заготовлене заборонене знаряддя лову типу «Павук», виготовлене з металевої хрестовини з металевими дугами, всередині яких обладнана капронова сітка шириною 3м, висотою 3 м. та вічком 30х30 мм., здійснив незаконний вилов риби в кількості 42 особини, а саме: «Карась сріблястий» у кількості 40 особин вартістю 1 581,00 грн. за одиницю, «Товстолобик строкатий» у кількості одна особина вартістю 3 638,00 грн. та «Судак звичайний» у кількості одна особина вартістю 3 587,00 грн. за одиницю, чим заподіяв рибному господарству та державі в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області істотну шкоду за критеріями ««добування великої кількості риби» та «вилов риби в період нересту» на загальну суму 70 465,00 грн.
Висновків щодо доведеності цього обвинувачення «поза розумним сумнівом» суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, у тому числі й за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінальної справи, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України і оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, з урахуванням показань обвинуваченого, який свою вину у вчиненні інкримінованого йому проступку визнав повністю і підтвердив відображені в обвинувальному акті обставини скоєного ним правопорушення, у тому числі щодо його часу, місця та способу, мети і мотивів, а так само і наслідків, що настали.
Встановлені судом обставини у межах цієї справи і докази на їх підтвердження, у т.ч. мотиви відхилення окремих доказів
Допитаний у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений дав суду показання про те, що дійсно близько 23:00 години 24 квітня 2025 року поїхав на нічну риболовлю до річки Мала Корабельна, що протікає повз села Новокарсне.
Із собою мав сітку «Павук», яку придбав у односельчанина.
Проте, близько о 05:00 год. ранку 25 квітня 2025 року, коли він ще знаходився на березі, до нього підійшли працівники рибоохоронного патруля, які й вилучили зловлену ним рибу в присутності понятих.
Оскільки до того часу він зловив сорок карасів, одного товстолобика та одного судака, яких поклав у мішку до багажника автівки, то вони запросили понятих, аби описати виловлене.
Вказав, що знав про заборону вилову риби у період її нересту, так як все життя прожив біля річки, але хотів пригостити нею родичів на Великдень та у Провідну неділю.
Обвинувачений розкаявся у вчиненому і запевнив суд, що в подальшому не вчинятиме подібного.
Цивільний позов визнав, але вказав, що зазначений у ньому розмір шкоди є непомірним для нього через низький дохід та необхідність значних витрат на лікування сина - інваліда ІІ групи загального захворювання.
Представник потерпілої особи - Управління державного агентства меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області на слухання справи не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Цивільний позов, звісно, підтримала повністю.
За клопотанням сторони захисту в суді була допитана свідок ОСОБА_7 , яка дала показання про те, що автомобіль марки «ВАЗ» білого кольору належав її покійному чоловіку.
Тривалий час автівка була в неробочому стані, але як почалась війна, то односельчани відремонтували її з метою використання для допомоги волонтерам.
Так як обвинуваченого вона давно знає, має із ним дружні відносини, то за наявності потреби дозволяла йому користуватись автомобілем, тим більше, що він також допомагає волонтерам із села.
Куди він їздив, коли брав машину, вона не знає. Зазвичай, він їй про це не повідомляє.
Суд визнає ці показання достовірними, так як підстав не довіряти їм у нього немає, ураховуючи, що свідок була допитана згідно правил ст. 352 КПК України під присягою.
Ці показання обвинуваченого і свідка, враховуючи, що вони отримані у встановлений законом спосіб і сприймались судом безпосередньо, слід визнати допустимими, і водночас належними доказами, оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні, а так само й інших обставин, які мають для нього значення, у тому числі достовірність та/або недостовірність, можливість та/або неможливість використання інших, у тому числі, й речових доказів у справі.
У свою чергу, прокурор, підтримуючи висунуте ОСОБА_6 обвинувачення в суді, посилався, серед іншого, на протокол огляду місця події від 25 квітня 2025 року із фото таблицею до нього, який доводить обставини щодо часу і місця учиненого правопорушення, а так само і його предметів та знаряддя.
Зокрема, в ході огляду ділянки берега річки Мала Корабельна, що поблизу с. Новокрасне Первомайського району Миколаївської області, було виявлено та вилучено засіб лову типу «Павук» і рибу у кількості 42 особини, із яких: 40 особин виду «Карась сріблястий», 1 особина - виду «Товстолоб» та одна особина - виду «Судак».
Слідчий провів огляд місця події у присутності ОСОБА_6 , що, у сукупності із його ж показаннями, вказує на його причетність до події.
На місці огляду, крім цього, було виявлено транспортним засіб марки «ВАЗ» 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, використовуючи який ОСОБА_6 прибув до місця події, а також поліетиленовий мішок білого кольору та пластиковий ящик, у яких він зберігав виловлену рибу.
На підставі постанови слідчого від 25 квітня 2025 року ці засоби учинення кримінального правопорушення набули статусу речових доказів і були арештовані ухвалою слідчого судді від 29 квітня 2025 року з метою їх збереження для потреб кримінального провадження.
Безпосередньо ж самі предмети правопорушення - живі водні біоресурси у кількості 42 особини, із яких: 40 особин риби виду «Карась сріблястий», 1 особина - виду «Товстолоб» та одна особина - виду «Судак» загальною вагою 8,9 кг були вилучені з місця події Миколаївським рибоохоронним патрулем при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 МК №000475 /216 від 25 квітня 2025 року
Однак, провадження за ним було закрите постановою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2025 року на підстав п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та наявністю у діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення.
Отже, суд встановив, що ОСОБА_6 25 квітня 2025 року здійснив вилов живих водних біоресурсів з акваторії річки Мала Корабельна у кількості 42 особини, із яких: 40 особин риби виду «Карась сріблястий», 1 особина - виду «Товстолоб» та одна особина - виду «Судак».
Висновком експерта від 03 липня 2025 року доведено, що цими діями завдано екологічної шкоди державі у розмірі 70 465,00 грн. із ознаками істотності за критеріями «добування великої кількості риби» та «вилов риби в період нересту».
Суд надає перевагу висновку експерта, так як експерт є особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право на проведення експертизи та якій доручено провести дослідження, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, у даному випадку - розміру шкоди, у тому числі й щодо наявності ознак її істотності.
Відповідно належним і допустимим доказом з питання розміру шкоди, завданої діями обвинуваченого, суд визнає лише висновок експерта.
Усі ці докази, як кожен окремо, так і у сукупності, з урахуванням показань обвинуваченого, підтверджують обставини, що регламентовані ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення (часу, місця, способу, обставин його вчинення і наслідків, що настали), а так само і винуватості обвинуваченого, у т.ч. форми його вини, мотивів і мети, а тому свідчать про дійсність усіх ознак інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення у формі проступку.
При цьому, усі фактичні дані у цьому провадженні отримані у цілому із застосуванням належної правової процедури, так як виходять із належних процесуальних джерел, зібрані уповноваженими суб'єктами і у належному процесуальному порядку за наявності на те правових підстав.
Істотного порушення основоположних прав, гарантованих Конституцією та законами України, у тому числі й міжнародними договорами, що могло б зумовити недопустимість того чи іншого доказу, судом не виявлено.
Суд не бере до уваги Розрахунок та Оцінку заподіяної шкоди рибним запасам України, внаслідок порушення природоохоронного законодавства від 29 квітня 2025 року, за підписами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , так як не бачив у справі доказів їх повноважень і компетенції на складання такого роду документів.
Перевірка правильності кваліфікації дій обвинуваченого та стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення
Аналізуючи невідповідність дій обвинуваченого вимогам закону, суд враховує, що під незаконним рибним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) треба розуміти таке вилучення водних живих ресурсів із природного середовища, яке здійснюється з порушенням чинного законодавства, що регулює порядок і умови промислового, любительського, спортивного рибальства, іншого використання водних живих ресурсів. Зокрема, незаконним є промисел, який здійснюється всупереч існуючим правилам: без належного дозволу, в заборонений час, у недозволених місцях, із застосуванням заборонних знарядь лову, з перевищенням установлених лімітів чи норм вилову.
Під промислом розуміються як один акт добування риби, тварин
чи рослин, так і неодноразове вчинення таких дій.
Відповідальність за ст. 249 КК настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби, вилов риби в період нересту, нечисленних ї видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч.3 або ч.4 ст. 85 КУпАП. ( п.12 постанови Пленуму ВСУ від 10 грудня 2004 року №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».
Згідно із положеннями ст. 25 Закону України «Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.
На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.
У свою чергу, любительське рибальство здійснюється за Правилами любительського рибальства, що затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 700 від 19 вересня 2022 року (далі - Правила №700).
Ці Правила визначають умови здійснення любительського рибальства (спортивного рибальства та підводного полювання), застосування знарядь лову і способів добування (вилову), обсяги добування (вилову) за вагою та поштучно, заборонені місця і строки (періоди) заборон на добування (вилов) водних біоресурсів, мінімально дозволені для добування (вилову) розміри та види водних біоресурсів, умови проведення спортивних заходів та/або змагань з видів спорту, якими відповідно до правил спортивних змагань передбачено здійснювати добування (вилов) водних біоресурсів (далі - офіційні спортивні заходи) та умови використання суден рибалками-любителями (п.1 Правил №700).
Правила поширюються на рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), водні об'єкти (їх частини) в межах природно-заповідного фонду, де любительське рибальство не суперечить режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, орендовані рибогосподарські водні об'єкти (їх частини) та рибницькі господарства (крім випадків встановлених водокористувачем інших умов загального водокористування, погоджених відповідно до законодавства), за винятком рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) на яких добування (вилов) заборонено, та які мають обмеження щодо їх загального використання визначеного законодавством (п.2 Правил №700).
Згідно п. 2 розділу ІІ Правила № 700 любительське рибальство дозволяється здійснювати рибалкам-любителям безоплатно у порядку загального використання водних біоресурсів для особистих потреб (без права реалізації) не забороненими цими Правилами знаряддями лову і способами добування (вилову) та у мінімально дозволених для добування (вилову) розмірах видів водних біоресурсів під час здійснення любительського рибальства, визначених додатком 1 до цих Правил, за нормами добування (вилову) дозволених видів водних біоресурсів на одного рибалку-любителя за добу (далі - добова норма улову), визначеними додатком 2 до цих Правил»;
Любительське рибальство, що перевищує встановлені цими Правилами обсяги безоплатного добування (вилову) водних біоресурсів здійснюється за плату у Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 992.
У контексті наведеного залишається незрозумілим без якого «належного і законного, виданого компетентним органом» дозволу ОСОБА_6 здійснював любительське рибальство у порядку загального використання водних біоресурсів для особистих потреб у той час, як обвинувальний акт не містить у собі ніяких тверджень про перевищення ним обсягів безоплатного добування (вилову) водних біоресурсів, встановлених додатком №1,2 до Правил №700.
У діях ОСОБА_6 немає ознак спеціального використання водних біоресурсів, тобто, з метою промислового або дослідницького рибальства, тому в нього не виникало обов'язку отримувати якісь дозволи.
ОСОБА_6 здійснював любительське рибальство для власних потреб. При цьому, додатком №1 до Правил №700 встановлені мінімально дозволені для вилову розміри водних біоресурсів при здійсненні любительського рибальства.
Для вилову біоресурсів в обсягах, що перевищують мінімально дозволені розміри, дійсно необхідний дозвіл, проте, у такому випадку сторона обвинувачення повинна була обґрунтувати це і лише тоді інкримінувати ОСОБА_6 відсутність відповідного дозволу.
Але виходячи із змісту обвинувального акту, зокрема, що невідомо без якого саме дозволу ОСОБА_6 здійснював рибний промисел, твердження про відсутність у нього якогось дозволу, належить виключити з обвинувачення.
Тим більше, що сторона обвинувачення не вказала чіткого нормативного акту, який передбачає отримання дозволу і якого саме дозволу, а так само і того, хто уповноважений видавати дозволи у даному випадку.
Водночас, виключення з обвинувачення цього твердження не потягне за собою зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_6 .
Щодо питання незаконності вилову водних біоресурсів саме у період нерестової заборони, то згідно підпункту 4 пункту 4 розділу 4 Правила №700 забороняється добування (вилов) у період нересту, за виключенням добування (вилову) водних біоресурсів на не заборонених органами рибоохорони ділянках рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) гачковими знаряддями лову з кількістю гачків не більше двох на рибалку або спінінгом з однією штучною приманкою з берега.
Із листа Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програму Миколаївській області №1-3-9/452-25 від 08 травня 2025 року слідує, що строки весняно - літньої нерестової заборони на вилов (добування) водних біоресурсів у річці Мала Корабельна були визначені у межах з 05 квітня 2025 року по 25 травня 2025 року.
У той час, як правопорушення було вчинене 25 квітня 2025 року.
Стосовно питання вилову за допомогою забороненого знаряддя лову, то відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу 4 Правил №700 забороняється добування (вилов) сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів.
Таким чином, як свідчить, серед іншого, й висновок експерта від 03 липня 2025 року, внаслідок проведення вилову водних біоресурсів на р. Мала Корабельна, що поблизу с.Новокрасне Первомайського району Миколаївської області, навколишньому природному середовищу (державі) було завдано екологічну шкоду внаслідок застосування заборонених знарядь лову - прямої дії (впливу) антропогенного фактору, вилученням великої кількості водних біоресурсів (риби) із середовища їх існування і період офіційної весняно - літньої нерестової заборони.
При цьому, шкода є істотною за критеріями «добування великої кількості риби» та «вилову риби в період нересту».
Тому з урахуванням наведеного та у контексті встановлених фактичних обставин справи, суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 , здійснюючи вилов водних біоресурсів з акваторії річки Мала Корабельна 25 квітня 2025 року, порушив норми підпункту 1 пункту 1, підпункту 4 пункту 4 розділу 4, підпункту 1 пункту 1 розділу 2 Додатку 3 Правил №700, тобто, за допомогою забороненого знаряддя лову та у період нерестової заборони лову, що спричинило істотну шкоду державі, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 249 КК України, як незаконне зайняття рибним промислом, яке заподіяло істотну шкоду.
Як наслідок, суд за своїм внутрішнім переконанням, сформованим у порядку ст. 94 КПК України, з урахуванням показань обвинуваченого, які повністю узгоджуються із установленими в ході досудового розслідування обставинами, що відображені в обвинувальному акті, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, за обставин, доведених стороною обвинувачення перед судом із дотриманням стандарту «поза розумним сумнівом», тобто, із таким ступенем достовірності і достатності доказів, за якого виключається сумнів у наявності іншої версії події.
Обставини, які помякшують та/або обтяжують покарання обвинуваченого
Суд встановив наявність щирого каяття обвинуваченого у скоєному, що, зокрема, виявилось у тому, що він повністю, дійсно і відверто визнав свою вину, засудив свою поведінку, визнав негативні наслідки свого діяння і виразив готовність нести справедливе покарання.
При цьому, розкаяння обвинувачений виявляв не лише в суді, а й в ході досудового розслідування, так як він не чинив супротив встановленню фактичних обставин справи, давав показання і не приховував речові докази.
В силу ч.2 ст. 66 КК України пом'якшуючою покарання обставиною суд визнає й наявність на утриманні обвинуваченого повнолітнього непрацездатного сина, який є інвалідом ІІ групи загального захворювання, у зв'язку зі чим позбавлений змоги працювати і самостійно дбати про себе.
Тому тягар його утримання, догляду та лікування лежить, утому числі, й на обвинуваченому.
Суд врахує цю обставину як фактор, що пом'якшить покарання, бо син обвинуваченого потребує його піклування, через що суд не може покладати надмірний тягар на винного.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно із ст. 67 КК України, відсутні.
Мотиви призначення покарання
Вирішуючи питання про обрання міри (виду і розміру) покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (проступку), особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Тому в аспекті ступня тяжкості учиненого кримінального правопорушення суд бере до уваги, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення у формі проступку, що має дещо нижчий ступінь суспільної небезпеки у порівнянні із злочинами, особливості й обставини його вчинення, форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, наслідки, що настали, у тому числі й для потерпілого, поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення злочину.
Що стосується особи обвинуваченого, то він раніше не судимий, має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, одружений, є особою пенсійного віку, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, у той час як відсутні будь - які дані, що вказують на його неприйнятну репутацію у місці постійного проживання.
За таких обставин, за умови відсутності підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч 1 ст. 249 КК України у виді пробаційного нагляду, яке полягає у обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду.
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України суд повинен покласти на засудженого обов'язки до апробаційного нагляду.
Суд, з огляду на особу засудженого і характер учиненого ним правопорушення, не вбачає підстав для покладення обов'язків, із числа передбачених ч.3 ст. 59-1 КК України.
З урахуванням положень ч.4 ст. 59-1 КК України, у світлі даних про особу засудженого і характеру учиненого правопорушення, суд вважає достатнім призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.
Стосовно інших видів покарання із санкції ч.1ст.249 КК України,то суд вважає не прийнятним призначення покарання у виді штрафу з огляду майновий стан засудженого, у тому числі, що він є особою пенсійного віку та утримує непрацездатного сина.
Покарання у виді обмеження волі суд вважає занадто суворим для обвинуваченого з урахуванням соціальної прийнятності його особи, поведінки у місці постійного проживання і відсутністю невідворотних наслідків його дій.
Тому суд, виходячи із своїх дискреційних повноважень, а так само і з принципів співмірності та індивідуалізації, суд визначив саме таке покарання, яке за своїм видом та розміром є адекватним характеру вчинених дій та особі обвинуваченого.
Цивільний позов
Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області не зволікало із пред'явленням цивільного позову.
Цивільний позивач через свого представника просив стягнути із ОСОБА_6 на свою користь заподіяну рибному господарству майнову шкоду у розмірі 70 465,00 грн.
За правилами ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому ( ч.1 ст. 129 КПК України).
Суд встановив, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 249 КК України, а саме: незаконне зайняття рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду.
Розмір цієї шкоди доведений висновком експерта № СЕ-19/124-25/8146-ФХЕД від 03 липня 2025 року і становить 70 465 грн. 00 коп.
При цьому, є очевидним причинний зв'язок між учиненим ОСОБА_6 протиправним діянням та наслідками у виді шкоди.
На підставі ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У свою чергу, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України).
Правилом ч.3 ст. 22 ЦК установлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Суд би волів зменшити розмір збитків через матеріальний стан ОСОБА_6 , який несе витрати на утримання непрацездатного, але ця шкода спричинена кримінальним правопорушенням, а тому щодо можливості її зменшення частиною четвертою статті 1193 ЦК України встановлена для суду пряма заборона.
Тому, суд мусить задовольнити цей цивільний позов повністю.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 29 квітня 2025 року на автомобіль марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та на засіб лову типу «Павук», слід скасувати на підставі ч.4 ст. 174 КПК України.
Речові докази - заборонене знаряддя лову типу «Павук», поліетиленовий мішок та пластиковий ящик належить знищити на підставі п.4 ч.9 ст. 100 КПК України, так як це майно було засобами учинення правопорушення, але наразі не має ніякої цінності і не може бути використане.
На підставі цього вироку відповідно до ч.9 ст.100 КПК України та у порядку ст.ст. 96-1,96-2 КК України має бути застосована спеціальна конфіскація.
Так як згідно ч.1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, передбаченого, серед іншого, ст. 249 цього ж Кодексу.
За приписами п.п.4. 3 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно було предметом кримінального правопорушення або було використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Тому відносно предметів правопорушення - риби у кількості 42 особини, із яких: карась сріблястий - 40 особин; товстолобик строкатий - 1 особина, судак звичайний - 1 особина, належить застосувати спеціальну конфіскацію.
Разом із цим, судне вбачає підстав для застосування спеціальної конфіскації засобу вчинення кримінального правопорушення - автомобіля марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , так як останній не належить засудженому ОСОБА_6 .
При цьому, стороною захисту доведено, що транспортний засіб перебуває у володінні свідка ОСОБА_7 , яка дала показання про те, що не знала і не могла знати про його незаконне використання.
Відповідно, автомобіль підлягає поверненню володільцю на підставі положень п.1 ч.9 ст. 100 КПК України.
Щодо питання стягнення процесуальних витрат, то на підставі ч.1 ст.124 КПК України із ОСОБА_6 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати за проведення експертизи у розмірі 12 925,30 грн.
Підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили - відсутні.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 376 КПК України, ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, і призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
В силу ч.1 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення експертизи у розмірі 12 925 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 30 коп.
Цивільний позов - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави матеріальну шкоду у розмірі 70 465 (сімдесят тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 00 коп. на такий рахунок: Миколаїв. ГУК/тг смт. Арбузинка/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37992030 Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (ІВАN) UA598999980333159331000014404, код класифікації доходів бюджету 24062100.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 29 квітня 2025 року на автомобіль марки «ВАЗ» 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та засіб лову типу «Павук».
На підставі п.3 ч.1ст.96-2 КК України, п.5 ч.9 ст.100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію у власність держави відносно 42 особин риби, із яких: 40 особин- карась сріблястий, 1 особина - товстолобик строкатий, 1 особина - судак звичайний, які передані до Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в Миколаївській області.
Транспортний засіб марки «ВАЗ» модель 2107, легковий седан-В білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , - повернути ОСОБА_7 .
Речові докази - засіб лову типу «Павук», поліетиленовий мішок та пластиковий ящик - знищити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.
Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1