Справа № 467/1443/25
2/467/519/25
10.11.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Явіци І.В.
з участю секретаря судового засідання - Рожкової Т.М.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Ніколаєнко О.О.
в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Терра» про стягнення заборгованості по орендній платі,
Суть клопотань, що вирішуються цією ухвалою
Представник відповідача в судовому засіданні 04 листопада 2025 року письмовим клопотанням заявила про виклик до суду свідка з метою підтвердження обставин, що зазначені у вказаному зверненні.
В усному порядку просила поновити строк для подання цього клопотання, так як вважала, що суд визначив п'ятиденний строк для подання відзиву, а тому вона не мала достатньо часу для його належної підготовки, у тому числі й для зазначення у ньому про виклик свідка.
Представник позивача, у свою чергу, заявила усне клопотання про витребування доказів.
Своє звернення умотивувала тим, що направляла до відповідача адвокатські запити з метою отримання документів, які є доказами у справі, але останній до цього часу запитувану інформацію не надав, її запити проігнорував.
Представник надала суду копії цих адвокатських запитів, щоб суд на їх основі ухвалив рішення про витребування від відповідача доказів.
Зазначила, що клопотання про витребування доказів може бути як усне, так і письмове.
Паралельно просила поновити строк для усного звернення із клопотанням про витребування доказів, так як до сьогодні очікувала, що відповідач надасть їй запитувані документи.
Позиція учасників справи
Представники обох сторін заперечували проти задоволення клопотання, що було заявлене представником протилежної сторони.
Установлені фактичні обставини із даного питання
Спрощене позовне провадження за вимогами позивача було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2025 року.
Цією ж ухвалою визначені строки для подання сторонами заяв по суті справи, зокрема, 15 - денний строк для подання відзиву відповідачем, який обчислюється з дня отримання ним копії ухвали про відкриття провадження.
Копію ухвали відповідач отримав 14 жовтня 2025 року, що достовірно установлено із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відзив на позовну заяву відповідач подав через свого представника 20 жовтня 2025 року, тобто, в межах встановленого судом строку.
Клопотання про виклик свідків представник відповідача подала в першому судовому засіданні 04 листопада 2025 року.
В цьому ж судовому засіданні представник позивача заявила усне клопотання про витребування доказів.
Представники обох сторін усно просили поновити строки для звернення із їхніми клопотаннями, паралельно зазначивши про причини їх пропуску.
Застосоване право і мотиви прийнятого рішення за клопотанням представника відповідача про виклик свідка
Заява представника відповідача про виклик свідка за своїм змістом відповідає вимогам ч.2 ст. 91 ЦПК України, у тому числі, й щодо зазначення про обставини, які свідок може підтвердити.
Разом із цим, заява про виклик свідка подана із незначним порушення установленого у ч.3 ст.91 ЦПК України строку, так як представник відповідача подала її не до початку першого судового засідання, а безпосередньо у ньому.
Суд не вважає таке порушення істотним, адже об'єктивно строк для подання такого роду заяви у цій ситуації тривав до 10 год. 00хв. 04 листопада 2025 року.
Тобто, представник позивача пропустила вкрай незначний строк для подання заяви про виклик свідка і одночасно пояснила причини цьому.
А згідно ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Стосовно причин пропуску строку, то суд у цій ситуації відходить від надмірного формалізму, суть якого полягає у тому, щоб уникати механічного дотримання процесуальних норм без урахування суті справи, але й не переступати межі розумного, щоб не порушити право на справедливий суд.
Бо суд повинен надавати перевагу суті над формою, перевіряти доводи сторін, враховувати всі обставини справи та ухвалювати обґрунтовані рішення, а не лише формально відповідати вимогам.
Одночасно суд керувався завданнями й основними засадами цивільного судочинства, що окреслені у ст. 2 ЦПК України, серед яких, зокрема, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Як наслідок, суд ухвалює про задоволення поданої представником відповідача заяви про виклик свідка, бо вважає, що встановлення об'єктивної істини у справі через надання стороні можливості представити свої докази перед судом превалює у даному випадку над фактично формальним порушенням приписів ч.3 ст.91 ЦПК України.
А порушення, допущене представником відповідача є формальним і не суттєвим.
Застосоване право і мотиви прийнятого рішення за клопотанням представника позивача про витребування доказів
Представник позивача заявила усне клопотання про витребування судом доказів, надавши йому копії адвокатських запитів, у яких зазначені ці докази.
Але законом не передбачено звернення із усним клопотанням про витребування доказів.
Бо за імперативною нормою ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
А за приписами ч.4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
А відповідно до ч.2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З аналізу наведених процесуальних норм стає очевидним, що клопотання про витребування доказів, апріорі, не може бути усним, бо закон зобов'язує подати його разом із позовною заявою.
Тобто, представник позивача пропустила встановлений ч.2 ст.83 ЦПК України строк для звернення із клопотанням про витребування доказів, оскільки повинна була подати його ще із позовною заявою.
Щоправда, на пропозицію суду заявила про його поновлення, зазначивши про причини пропуску.
Однак, процесуальна форма такого клопотання суперечить вимогам закону і вказує на прояв неповаги до суду, оскільки суд, згідно наведених вище приписів, розглядає клопотання про витребування доказів, а не адвокатські запити, у яких зазначені ці докази.
Самі по собі адвокатські запити лише свідчать про ужиті стороною заходи для самостійного отримання доказів і не можуть замінювати собою безпосередньо саме клопотання. Вони враховуються при вирішенні клопотання як одна з підстав, що може свідчити на користь його задоволення.
Суд не зобов'язаний розглядати адвокатські запити і вибирати із низ докази, які сторона має намір подати йому.
Тому суд висновує, що представник позивача заявила своє клопотання у спосіб, що суперечить закону, а тому ухвалює рішення про відмову у його задоволенні.
І таке порушення не може вважатись формальним з мотивів, що наведені вище.
Висновки
Тому з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника відповідача про виклик свідка та про відмову у задоволенні усного клопотання представника позивача про витребування доказів.
Бо протилежне рішення у цій ситуації суперечитиме принципу рівності сторін і принципу правової визначеності, який полягає у тому, що учасники правовідносин повинні мати чітке уявлення про свої права та обов'язки, зокрема, щодо подання своїх доказів, а суди повинні застосовувати відповідні процесуальні норми послідовно та передбачувано, гарантуючи стабільність правопорядку та захист прав від свавілля.
Адже ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Водночас, суд вказує, що сторона позивача не позбавляється права заявити про витребування доказів шляхом звернення із клопотанням, яке повинне відповідати за своїм змістом нормі ч.2 ст.84 ЦПК України та містити у собі обґрунтування поважних причин пропуску встановленого ч.2 ст. 83 цього ж Кодексу строку для учинення цієї процесуальної дії.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 83, 84, 120-124, 126,127, 258-261 ЦПК України, суд,
Клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку для подання заяви про виклик свідка - задовольнити.
Клопотання представника відповідача про виклик свідка - задовольнити.
Викликати до суду і допитати свідка ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).
Попередити свідка ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
У задоволенні усного клопотання представника позивача про витребування доказів - відмовити.
Роз'яснити стороні позивача право подати клопотання про витребування доказів відповідно до вимог ч.2 ст.84 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ірина Явіца