Справа № 944/2791/25
Провадження №2/944/1559/25
17.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецької М.О.
за участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на сина, який продовжує навчатися,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина, який навчається, в розмірі однієї чверті від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня виповнення сину вісімнадцятирічного віку і до 24 років, до закінчення навчання у Львівському економічно-торгівельному університеті.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2010 року розірвано. У шлюбі в них народилося двоє дітей, один з яких досяг повноліття та продовжує навчання у Львівському економічно-торгівельному університеті. Так, ОСОБА_3 досяг віку повноліття, продовжує навчання та знаходиться на повному утриманні позивачки, через навчання не працює і не має самостійного доходу, стипендії не отримує, тобто має потребу у додаткових коштах від батька на період навчання, у той час як відповідач добровільно фінансову допомогу не надає. Відповідач є особою працездатного віку, до досягнення повноліття сина сплачував аліменти, заборгованості не мав. На даний час, відповідач може продовжувати сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчатися.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.
18.08.2025 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на даний час він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , є учасником бойових дій та з початку повномасштабного вторгнення знаходиться в районі бойових дій. Окрім ОСОБА_3 в нього на утриманні перебуває ще двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До грудня 2024 року з його заробітку стягувалось 50% на аліменти для утримання всіх дітей. Після повноліття ОСОБА_5 , він продовжував скидати кошти на його особисту карту до того часу, коли до нього почали телефонувати представника банку та повідомляти, що його син взяв кредити, а його вказав поручителем. В подальшому йому стало відомо, що його син не здав сесію та не переведений на другий курс навчання, а тому просить витребувати інформацію про навчання ОСОБА_3 . Так, за період з грудня 2024 року по червень 2025 року позивачка отримала від нього майже 65000,00 грн на утримання дітей. Крім цього, на даний час в нього є на утриманні батьки пенсіонери, яким також він надає фінансову допомогу.
З урахуванням наведено, просить стягувати аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 3196,00 грн щомісячно.
23.09.2025 ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій зазначає, що 18 вересня 2025 року він отримав відповідь з Львівського економічно-торгівельного університету, з якої йому стало відомо, що його син ОСОБА_3 переведений на другий курс навчання, а тому просить стягнути аліменти в твердій грошовій сумі, яка вказана у відзиві.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначила, що аліменти присуджуються у відсотках або в твердій грошовій сумі за вибором позивача. Вона просить стягувати аліменти у відсотках від доходу відповідача, а тому позовні вимоги в тій частині просить задовольнити. Крім цього, просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на її користь аліменти в розмірі однієї чверті від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 20 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня виповнення сину 18 років і до 24 років, тобто до закінчення навчання у Львівському економічному університеті. Окрім цього зазначає, що оскільки відповідач ОСОБА_2 є учасником бойових дій, то їй мають повернути кошти сплачені нею за навчання, однак в якій сумі чи відсотках відбудеться повернення їй невідомо.
В судове засідання відповідач не прибув, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає частково. Крім цього додає, що оскільки він є учасником бойових дій, всі кошти сплачені за навчання повернуті позивачу та надалі будуть повертатись. Вважає, що сума стягнення аліментів має бути розумною.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та надані заперечення відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2010 року було розірвано.
Від спільного подружнього життя у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що сторонами не оспорюється.
ОСОБА_3 є студентом другого курсу денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності «Готельно-ресторанна справа» факультету товарознавства, управління та сфери обслуговування Львівського торговельно-економічного університету. Термін навчання до червня 2028 року, що підтверджується довідками №606 та №800 від 25.02.2025 та 08.09.2025 та відповіддю №487/019.8-42 Львівського економічного університету.
У відповідності до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до правового висновку, зробленого в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених уст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує зміст положень ст. 199 СК України, в тому числі те, що Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності обов'язків батьків брати участь у матеріальних витратах на дитину.
Аналогічні правові висновки містяться у ряді постанов Верховного Суду, а саме: від 21.02.2018 у справі № 208/3075/16, від 21.03.2018 у справі № 308/2268/16-ц, від 01.08.2018 у справі № 539/2580/16-ц, в яких Верховний Суд вказав на рівність обов'язків батьків брати участь у матеріальних витратах на повнолітню дитину, незалежно від того, з ким із них вона проживає.
При визначенні розміру аліментів на повнолітню дочку, сина, які продовжують навчання, необхідно враховувати також вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
При встановленні потреби в утриманні повнолітніх дітей суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють їх дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести продовження навчання, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач - неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.
У даному випадку заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача аліментів ґрунтуються на потребах оплачувати витрати за навчання у відповідному навчальному закладі, що підтверджено належними доказами, наданими позивачем, які містяться у матеріалах справи та не спростовані відповідачем.
Суд звертає увагу на те, що позивачем, окрім витрат (оплати) за навчання, не надано жодного доказу, який підтверджував би розмір витрат позивача, які остання несе у зв'язку із навчанням сина, зокрема, вартості навчання, підручників та інших речей, які є необхідні для сина в контексті здобуття вищої освіти.
У свою чергу, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що окрім сина ОСОБА_5 , такий має на утриманні ще двох дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , на утримання яких також сплачує аліменти. Наведена обставина підтверджена позивачем при розгляді справи.
Водночас відповідач не заперечив, що може оплачувати аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , однак у твердій грошовій сумі в розмірі 3196,00 грн.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, тому у зв'язку із цим потребує матеріальної допомоги, а його батько, рівно ж як матір, повинен цьому сприяти.
Щодо вимоги позивачки про стягнення аліментів з відповідача за попередній період, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ч.1 ст.79, ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, та в порядку ч.1 ст.430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України та відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.05.2020 по справі № 215/5867/17, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Згідно з постановою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року по справі №748/2340/17 аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладання договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття саме позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнім від їх сплати.
Тобто, стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності в сукупності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.
Стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Всупереч вказаним вимогам, позивач не надала суду доказів того, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, а тому позовні вимоги про стягнення аліментів за минулий час до задоволення не підлягають.
Крім цього, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 до досягнення ним 24-х річного віку до задоволення не підлягають, оскільки ч. 1 ст. 199 СК України визначено обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина, дочки до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони продовжують навчання, а батьки в свою чергу можуть надавати матеріальну допомогу.
Визначаючи розмір аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, суд враховує заявлений позивачем розмір аліментів у частці від доходу відповідача та зважає на рівність обов'язків обох з батьків брати учать в його утриманні, а також те, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на сина, який продовжує навчання, однак, з нього вже стягуються аліменти на неповнолітніх дітей, та те що останній не ухиляється від їх сплати, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, в розмірі 1/8 з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, вважаючи такий розмір аліментів достатнім, справедливим і таким, що може забезпечити потреби сина, водночас є релевантно встановленим обставинам справи та враховує потребу відповідача в утриманні інших членів своєї сім'ї.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я вона не позбавлена права звернутися до суду з позовом в порядку ст.ст.192, 201 СК України про збільшення розміру аліментів, якщо для цього будуть наявними обґрунтовані підстави.
Частиною 1 ст.191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. У даному випадку позивач ОСОБА_1 звернулася до Яворівського районного суду Львівської області з позовом про стягнення аліментів 30.05.2025, відповідно присуджені аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, за загальним правилом в подібних категоріях справ судові витрати у разі задоволення позову мають стягуватися з відповідача в дохід держави. А тому, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у визначеному законом розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на сина, який продовжує навчатися - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї восьмої частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, 30.05.2025 та до досягнення сином двадцяти трьох річного віку за умови продовження навчання.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2025 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя М.О. Білецька