Справа № 206/2195/25
Провадження № 2/947/6562/25
17.11.2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Мальованого В.О.
за участю секретаря Кочіашвілі А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14.10.2025 до Київського районного суду м.Одеси за визначеною підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 18861,30 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено. 23.12.2020 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» було подано заявку на отримання кредиту №10002844857. Електронний підпис накладено ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору №10002844857 від 23.12.2020 року. На підставі договору, відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5500,00 грн. Відповідно до договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022 року ТОВ «ФК Інвест Фінанс» відступило право грошової вимоги за кредитним договором №10002844857 від 23.12.2020 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно з вказаним договором факторингу, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 18861,30 грн., з яких: - 5500,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; - 13361,30 грн. - сума заборгованості за відсотками; Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000.00 грн. Ухвалою суду від 17.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.
У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзиву від відповідача до суду не надходило.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час, день та місце судового засідання був повідомлена належним чином, відповідно до норм ЦПК України.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неявкою без поважних причин належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання відповідача та неподанням відповідачем відзиву, що відповідає положенню п. 3 ч. 1 ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку Із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише, приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Статтями 638, 640 ЦК України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року (далі Закон). Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1049 ЦКУкраїни, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений прозаміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Судом встановлено, що 23.12.2020 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «ФК Інвест Фінанс» було подано заявку на отримання кредиту №10002844857. Електронний підпис ОСОБА_1 накладено одноразовим ідентифікатором, яким відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору №10002844857 від 23.12.2020 року.
Таким чином, 23.12.2020 року відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК Інвест Фінанс» договір про споживчий кредит №10002844857 . 23.12.2020 року, відповідачу були перераховані на карту № НОМЕР_1 , яка зазначена ним в заявці, грошові кошти в сумі 5500,00 грн.
05.09.2020 року між ТОВ «ФК Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факорингу № 556/ФК-22. Відповідно до умов вказаного договору, грошові вимоги за договором про споживчий кредит №10002844857 від 23.12.2020 року, укладеним між ТОВ «ФК Інвест Фінанс» та відповідачем, перейшли до ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно з умовами вказаного договору відступлення права вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 18861,30 грн., з яких: -5500,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; - 13361,30 грн. - сума заборгованості за відсотками; Судом встановлено, що ТОВ «ФК Інвест Фінанс» виконав свої зобов'язання за кредитним договором, перерахував кредитні кошти на карту № НОМЕР_1 в сумі 5500,00 грн. , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "Платежі Онлайн" від 14.12.2022. Відповідач, в свою чергу, свого зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 18861,30 грн, стягнення якої позивач вимагає в судовому порядку, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості . Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами, які суд вважає належними та допустимими, підстав сумніватись в їх достовірності у суду не виникло. Надані позивачем документи є первинними документами, які беззаперечно свідчать про існування у позичальника заборгованості за кредитним договором у визначеному банком розмірі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19. Відповідачем не надано будь - яких доказів, в розумінні положень ст. ст. 76 -81 ЦПК України, на спростування обставин справи щодо отримання, використання, в тому числі і погашення, кредитних коштів, як на підтвердження своїх заперечень проти позову. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 року у справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження вказаних витрат позивачем до суду надано:
- копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року;
- копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року ;
- копію акту про підтвердження надання правничої допомоги від 02.04.2025;
- детальний опис виконаних адвокатом робіт;
- копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 на ім'я Білецького Б.М.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правову допомогу в зазначеному розмірі в сумі 9000,00 грн., адже цей розмір, окрім іншого має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд вважає за необхідне врахувати ціну позову, той факт , що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, та те, що даний спір є малозначним, типовим і особливої складності не представляє.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 633, 634, 638, 640, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, ст.ст. 12, 13, 15, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, ВИРІШИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406 Київська область м.Бровари вул.Симона Петлюри 21/1 IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО325990):заборгованість за кредитним договором №10002844857 від 23.12.2020 року в сумі 18861 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) гривень 30 копійок, з яких:
- 5500,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту;
- 13361,30 грн. - сума заборгованості за відсотками;
понесені судові витрати:
- зі сплати судового збору в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок;
- на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок;
а всього: 26283 (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят три) гривень 70 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 17.11.2025 року. Учасники справи: Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112 м.Київ вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8. Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: В. О. Мальований