Справа № 521/9834/25
Провадження № 2/947/4695/25
17.11.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 13.06.2025 звернулось до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у розмірі 79 746, 96 гривень, за несвоєчасне невиконання заочного рішення Малиновського (Хаджибейського) суду від 14.05.2013 у справі 521/2158/13-ц та судового збору у сумі 2422,40 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач - ТОВ «ВІН ФІНАНС» зазначив наступне: що 14 травня 2013 року Малиновський (нині Хаджибейський) районний суд м. Одеси ухвалив заочне рішення по справі № 521/2158/13-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» заборгованість за кредитним договором № 11379828000 від 04.08.2008 у солідарному порядку у розмірі в розмірі 258 430,16 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять гривень шістнадцять копійок), що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 145 910, 30 грн, з них прострочена заборгованість за тілом кредиту - 87 190,68 грн;- заборгованості за відсотками - 112 519,86 грн., з них прострочена заборгованість за відсотками - 29 545,17грн. та судовий збір у рівних частках у розмірі 2 584,30 гривень.
З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. 11 листопада 2019 року Малиновський (Хаджибейський) районний суд м. Одеси постановив ухвалу по справі 521/2158/13-ц, якою, серед іншого, підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 11379828000 від 04.08.2008 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239). Внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. У зв'язку з чим, Позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 23 237,47 грн та інфляційні збитки у розмірі 56 505,49 грн (разом становить 79 746,96 грн), що підлягають сплаті Відповідачкою за прострочення виконання рішення суду. Заборгованість розрахована за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни.
У зв'язку з чим просять стягнути з відповідачки заборгованість за прострочення виконання рішення суду в розмірі 79 746,96 грн грн та сплачений судовий збір.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.06.2025 матеріали цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Київського районного суду м. Одеси в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Ухвалою суду від 18.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позов.
Копія ухвали суду від 18.07.2025 про відкриття провадження у справі направлена за місцем реєстрації відповідачки: АДРЕСА_1 .
Згідно з Довідкою про причину повернення АТ «Укрпошта», рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення двічі повернулось з відмітками від 23.08.2025 та від 01.10.2025 «за закінченням терміну зберігання».
Від відповідачки відзив на позовну заяву до суду не надходив, як і не надходили клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобуне здійснювалось.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 14 травня 2013 року Малиновський (Хаджибейський) районний суд м. Одеси ухвалив заочне рішення по справі № 521/2158/13-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА-БАНК» у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 11379828000 від 04.08.2008 у розмірі 258430,16 грн. Рішення набрало законної сили та надано до примусового виконання.
11 листопада 2019 року Малиновський (Хаджибейський) районний суд м. Одеси постановив ухвалу по справі 521/2158/13-ц, якою замінено стягувача ПАТ «ДЕЛЬТА-БАНК» на його правонаступникаТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ: 38750239).
25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239), що підтверджується випискою з ЄДР № 140801500422 від 26.07.2024.
Позивачем за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни, в порядку ст. 625 ЦК України розраховано 3% річних у розмірі 23 237,47 грн та інфляційні збитки у розмірі 56 505,49 грн, що разом становить 79 746,96 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦКУкраїни).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18(провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі№ 646/14523/15-ц(провадження № 14?591цс18).
У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі№ 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625ЦКУкраїни, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі№ 444/9519/12(провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі№ 912/1120/16(провадження № 12-142гс19).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі№ 444/9519/12(провадження № 14?10цс18), від 04 липня 2018 року у справі№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі№ 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом установлено, що заочним рішенням Малиновського (Хаджибейського) районного суду м. Одеси від 14 травня 2013 року у справі № 521/2158/13-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «ДЕЛЬТА-БАНК» та стягнуто з ОСОБА_1 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 11379828000 від 04.08.2008 у розмірі 258 430,16 грн. Рішення суду набрало законної сили та надано до примусового виконання.
Отже, вказаним судовим рішенням підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника перед банком та його порушення.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, та висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19), до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі№ 127/15672/16(провадження № 14-254цс19).
Проте, враховуючи чинність на момент звернення з вказаним позовом до суду п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни, а саме, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом (стаття 257 цього Кодексу), зупиняється на строк дії такого стану, суд вважає правильним розраховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати на суму 79 746,96 грн саме за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.
Отже, позивач має право на стягнення з відповідачки 3 % річних та інфляційні втрати на суму, визначену у заочному рішенні Малиновського (Хаджибейського) районного суду м. Одеси від 14 травня 2013 року у справі № 521/2158/13-ц та, з огляду на викладене, у зв'язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачкою в свою чергу відзив на позов, жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 625-627, 806, 1054 ЦК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за несвоєчасне виконання заочного рішення суду від 14.05.2013 у справі 521/2158/13-ц у розмірі 75 961 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одну) гривню 96 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ: 38750239, адреса: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ел. пошта: ecourt@bgfinance.com.ua.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складене та підписано 17.11.2025.
Суддя Ю. А. Скриль