Справа № 466/1100/25
Провадження № 2-а/466/91/25
14 листопада 2025року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі Солиган М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,-
встановив:
через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Шпунт М.В. звернувся до суду з позовом в якому постанову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України серії 4АВ №04755833 від 02.02.2024р. по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 визнати протиправними та скасувати, закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 02.02.2024 поліцейським Департаменту патрульної поліції, Продащук В.Ю., як службовою особою, було винесено постанову серія 4АВ № 04755833 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано в автоматичному режимі, та згідно постанови особа, яка керувала транспортним засобом Кіа Soul д.н.з. НОМЕР_1 , 02.02.2024 за адресою М06 Київ-Чоп 439+352, перевищила швидкість, порушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн.
В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що позивач не порушувала ПДР України, а саме в у вказаних в постановах час та місцях вона жодним транспортним засобом на керувала та на момент вчинення правопорушень не була власником транспортного засобу, тому не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Вказану постанову вважає незаконною, безпідставною і такою, що підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного просив суд позов задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львоа від 07.02.2025р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.(а.с.24)
Педставником відповідача 19.02.2025 подано до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав.
Відповідно до постанови, 02.02.2024 року, о 14:12 год., за адресою: автомобільна дорога М06 Київ - Чоп 439 км + 352 м зафіксовано транспортний засіб KIA SOUL номерний знак НОМЕР_2 , Особа, яка керувала даним транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 23 км/ год, чим порушив п.12.9.(б) Правил дорожнього руху. Відтак позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Правопорушення було зафіксоване технічним засобом КАСКАД 108-1120, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія». Результатами автоматичної фіксації перевищення встановленої обмеження швидкості автомобілем KIA SOUL номерний знак НОМЕР_2 ,. є фотокартки з зображенням транспортного засобу та відеозапис правопорушення. з огляду на все вищезазначене в діях Позивача є склад адміністративного правопорушення, Постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі, щодо Позивача винесена на підставі інформаційних файлів та метаданих за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі є законною та обґрунтованою.
Розглянути справу просить без участі сторони відповідача у порядку письмового провадження.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 січня 2020 року № 13 (далі- Інструкція №13).
Матеріалами справи підтверджено, що 02.02.2024 поліцейським Департаменту патрульної поліції Продащук В.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу каскад 004-1118 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн.
Відповідно до постанови, 02.02.2024 року, о 14:12 год., за адресою: автомобільна дорога М06 Київ - Чоп 439 км + 352 м зафіксовано транспортний засіб KIA SOUL номерний знак НОМЕР_2 , Особа, яка керувала даним транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 35 км/ год, чим порушив п.12.9.(б) Правил дорожнього руху, чим порушено п. 12.9 (Б) ПДР, та скоївши тим самим правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до вказаного Закону встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001року №1306 (зі змінами та доповненнями) (далі ПДР України).
Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За змістом ст.ст. 8 ч. 1, 19 ч. 2 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 52Закону України «Про дорожній рух» закріплюють, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 1211, 1212, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 1241 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За змістом ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно ч. 1 ст. 142 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 35 км/год, що є порушенням 12.9 б) ПДР, зафіксоване в автоматичному режимі.
Згідно п. 12.9 б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» п. 30.3 цих Правил.
За змістом до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем п. 12.9 б) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух» (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу від 06.11.2024 №8866/24/1/003496) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Правомірність придбання або використання технологічного транспортного засобу, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, може бути підтверджена будь якими з наведених документів, зокрема: договором купівлі-продажу, міни, дарування, лізингу, позички, застави, біржовою угодою, договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності; договором оренди майна із зазначенням у ньому домовленості між сторонами щодо реєстрації технологічного транспортного засобу за орендарем та доручення на право керування і використання цього транспортного засобу.
Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 01.11.2022 року у справі №911/1278/20 дійшов висновку, що положеннями статті 34 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 06.01.2010 №8, регулюються та встановлюються обов'язки власників транспортних засобів та осіб, які використовують їх на законних підставах, зокрема, щодо зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу тощо. Однак реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього.
Нездійснення реєстрації (державної та/або відомчої) транспортного засобу не є підставою для оспорювання права власності набувача, зокрема за договором.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір купівлі-продажу транспортного засобу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.12.2020 у справі №278/3640/18 , в якій, аналізуючи положення ст. 334 ЦК України та ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив: «… правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу».
Таким чином, на момент вчинення адміністративного правопорушення, а саме 02.02.2024, позивач ОСОБА_1 вже не була власником транспортного засобу KIA SOUL, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №7566/24/000411 від 02.02.2024р., що підтверджується, зокрема копією Актом огляду реалізованого транспортного засобу №7566/24/000422 від 02.02.2024р. Позивач лише очікувала на подальшу перереєстрацію автомобіля на покупця, що не впливає на набуття особою (покупцем) права власності на транспортний засіб.
Крім цього, як вбачається із Оскаржуваної постанови перевищення швидкості сталось по дорозі слідування (по трасі Львів-Житомир) покупця у місце його проживання (м. Житомир) - тобто вчинено покупцем (новим власником).
З долученого відповідачем відеозапису на інтернет-ресурсі МВС України, а саме на сторінці Сервісу перевірки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, не вбачається що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Кіа Soul д.н.з. з державним номерним знаком НОМЕР_1 . З оглянутих судом доказів, а саме: відео файлу та фото копій, чітко вбачається, що за кермом вказаного транспортного засобу перебувала особа чоловічої статі.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Абз. 1 ч. 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно ч.ч.1,2ст.7КУпАП,ніхто неможе бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.
За змістом п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, відповідачем, не доведено правомірність складання оскаржуваної постанови № 4АВ №04755833 від 02.02.2024р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладання на неї стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340,00 грн, а отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 132КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абз. 1 ч. 1ст. 139 КАС України).
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020, справа № 543/775/17, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 484,48 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,9,72-77,90,139,205,229, 241-246,250, 255, 268,286, 293,295 КАС України,суд,-
ухвалив:
Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України серії №4АВ №04755833 від 02.02.2024р. по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу у сумі 340 грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого адміністративного апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення складено 14.11.2025р.
Суддя В. В. Свірідова