Справа № 521/14254/25
Провадження № 2/947/7394/25
17.11.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання,
14 серпня 2025 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання у розмірі 32 260,5 гривень та судового збору у розмірі 3028 гривень.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.09.2025 матеріали цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Київського районного суду м. Одеси в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання надані до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально належить до юрисдикції Хаджибейського району м. Одеси, тобто позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв'язок із нерухомим майном, а саме квартирою за вказаною адресою, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.
Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 року у справі № 902/919/17 зазначила, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за теплову енергію, яка поставляється до квартири АДРЕСА_2 .
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18 сформулювала позицію, що «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном. Надання послуг з утримання майна нерозривно пов'язане з об'єктом нерухомого майна, зокрема вищезазначеним житловим приміщенням, користувачем чи власником якої є позивач».
Подібну правову позицію зазначив Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) вказавши, що «позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року по справі № 911/2390/18 зазначено, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання на об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , тобто позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв'язок із нерухомим майном, а саме квартирою АДРЕСА_2 за вказаною адресою, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Отже, з огляду на зазначене, матеріали цивільної справи було помилково направлено до Київського районного суду м. Одеси.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За нормами ч.3 ст.31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Слід також зауважити, що в силу ст. 378 ЦПК України, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до обов'язковості виконання судом вимог статті 32 ЦПК України, справа приймається судом до провадження.
Водночас, ураховуючи встановлені обставини, зокрема застосування до вказаної категорії справи правил виключної підсудності, справа підлягає передачі за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.
Керуючись ч.1 ст.30, п.1 ч.1, ч. 3 ст.31, ч.6 та ч.9 ст.187 ЦПК України, суд
Прийняти до провадження цивільну справу № 521/14254/25 за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання.
Цивільну справу № 521/14254/25 за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання передати за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Ухвала суду складена та підписана 17.11.2025.
Суддя Ю. А. Скриль