Справа № 459/2795/25
Провадження № 2/459/857/2025
17 листопада 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді Дем'яновської Ю.Д. ,
з участю секретаря судового засідання Гук Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
19.08.2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за кредитним договором № 08.02.2025-100000179 від 08.02.2025 в розмірі 30500,00 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 08.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) 08.02.2025-100000179, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 08.02.2025, строком на 140 днів з дати його надання. Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, вважає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову, утворилась заборгованість у розмірі 30500,00грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10000,00 грн., заборгованості по процентам у розмірі 14000,00 грн., комісія 1500,00 грн., неустойка 5000 грн. Відтак, просив стягнути з відповідача заборгованість в сукупному розмірі 30500,00 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Ухвалою від 21.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
29.09.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву яким визнав позов частково. Вказав, що визначені сторонами договору відсотки за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення у розмірі 1% є несправедливими у розумінні положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить обмеженням, встановленим ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушують принципи розумності, добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ та становить більше 15% простроченого платежу. Вважає, що загальна сума кредиту мала б становити 11500грн, з яких 10000 грн сума кредиту, 1500 грн сума відсотків, яка не перевищує 15% від суми простроченого платежу. В решті позову просить відмовити повністю.
03.10.2025 судове засідання не відбулося у зв'язку із зайнятістю головуючого судді у цей час розглядом іншої справи.
В судове засідання 17.11.2025 сторони не з'явились.
Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», при цьому зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача подав суду клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача та його представника. Вказав, що відзив на позов підтримує повністю.
В зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 08.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитної лінії) (оферти) № 08.02.2025-100000179. Вказаний договір укладений в електронному вигляді(а.с.15-20)
За умовами Кредитного договору ТОВ «Споживчий Центр» надало ОСОБА_1 08.02.2025 року кредит в сумі 10000 грн. на строк 140 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 27.06.2025 року .
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок 0,82 % (денна процентна ставка) = (11539,77/10000)/140х100%.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту (далі - «комісія», економічна сутність - плата за надання кредиту) - 15% від суми кредиту та дорівнює 1500,00 грн.
Неустойка - 100 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір процентів відповідно до ст.625 ЦК України становить 365% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 ЦК України встановлюється законом.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Відповідно до п 4.1. договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1.
Відповідач підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту). 08.02.2025 ним підписано, за допомогою одноразового ідентифікатору Е695 заявку на отримання кредиту, в якій викладені умови надання позивачем ТОВ «Споживчий центр» кредитних коштів, реквізити електронного платіжного засобу для перерахування йому коштів НОМЕР_1, а також підписано Оферту, яка є пропозицією укладення кредитного договору № 08.02.2025-100000179 від 08.02.2025.
Крім того, у інформаційному повідомленні, яку заповнив ОСОБА_1 для отримання кредиту, позичальник вказав свій контактний телефон та вказав місце роботи (а.с.20 зворот).
На підтвердження укладення договору надано паспорт споживчого кредиту до Договору №08.02.2025-100000179 від 08.02.2025, де вказана інформація та контактні дані кредитодавця, кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту з графіком платежів, додаткову інформацію, інші важливі правові аспекти та він є підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. (а.с.21 зворот-23)
Надання відповідачу кредиту підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за №53-1208 від 12.08.2025 року про переказ коштів на платіжну картку клієнта в сумі 10000 грн. на номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системи iPay.ua 647019479, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 08.02.2025-100000179 (а.с.12).
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 08.02.2025-100000179 від 08.02.2025, сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий Центр» становить 30500,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10000,00грн заборгованості по процентам у розмірі 14000,00 грн., комісія 1500,00 грн., неустойка 5000 грн. (а.с.11).
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу вимог ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України закріплено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст.36 КПК України та ст.79 КАС України.
За змістом ст.12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, факт укладення 08.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 договору № 08.02.2025-100000179 про надання кредиту в електронній формі підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем та не заперечується відповідачем.
Відповідно до положень ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», договір підписаний електронним підписом прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі.
Відповідно до заявки, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, позичальником вказано реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів за договором. Виконання ТОВ «Споживчий центр» взятих на себе зобов'язань по договору з перерахування та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 10000 грн на картку НОМЕР_1 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за №53-1208 від 12.08.2025.
Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «Споживчий центр» отриманої за вказаним договором суми кредиту у розмірі 10000 грн., відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн та процентами в розмірі 14000,00 грн за користування кредитними коштами, що були обумовлені умовами договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оцінюючи доводи сторони відповідача стосовно нарахування відсотків, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Суд вважає необґрунтованим покликання сторони відповідача на приписи статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог у частині нарахування відсотків, оскільки указана норма регулює порядок визначення у кредитних договорах стягнення неустойки (штрафу, пені), тоді як у цій справі відповідач помилково просить застосувати зазначену норму до нарахування відсотків, які погоджені умовами підписаного договору.
Доводи представника відповідача щодо несправедливих умов нарахування відсотків та їх невідповідність вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів не заслуговують на увагу, оскільки у частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, тобто несправедливим може бути нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а позивачем в межах строку дії кредитного договору нараховувалися проценти, які є платою за користування кредитними коштами відповідно до ст.ст. 1048, 10561 ЦК України, які не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Щодо вимоги про стягнення комісії, суд виходить з наступного.
Згідно ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1500,00 грн не підлягають задоволенню.
Крім цього, щодо твердження ТОВ «Споживчий центр» про те, що ОСОБА_1 має заборгованість у виді неустойки за невиконання умов кредитного договору у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування неустойки за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 5000,00 грн. слід відмовити.
За наведених обставин, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1906,15 грн., виходячи з наступного розрахунку 24000,00 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (ставка судового збору) : 30500,00 грн. (сума заявлених позовних вимог).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263- 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором № 08.02.2025-100000179 від 08.02.2025, з яких: 10000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 14000,00 грн. заборгованість за відсотками.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1906 (одна тисяча дев'ятсот шість) гривень 15 копійок судових витрат понесених на сплату судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська