Справа № 459/2683/25
Провадження № 2/459/814/2025
(заочне)
17 листопада 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді Дем'яновської Ю.Д. ,
з участю секретаря судового засідання Гук Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
07.08.2025 року представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за договором №52327110 від 13.07.2024 у розмірі 16345,00 грн, вирішити питання судових витрат.
Позовні вимоги мотивує тим, що 13.07.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачем укладено договір № 52327110. Основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Сума кредиту становить 3500,00 грн. Строк користування кредитними коштами 730 днів, з 13.07.2024 та закінчується 12.07.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 0,01 %, протягом поточного періоду нараховуються за базовою процентною ставкою в розмірі 1% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
08.07.2025 було укладено договір № 08-07/25, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №52327110.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості за договором №52327110 від 13.07.2024, що підлягає стягненню з відповідача становить 16345,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 3500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12635,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 210,00 грн. Тому просить позов задоволити.
Ухвалою від 20.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено на 03.10.2025, який відкладено на 17.11.2025. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у визначений строк відзиву на позовну заяву не подав.
В судове засідання 17.11.2025 року сторони не з'явились.
Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, при цьому зазначивши, шо проти ухвалення заочного рішення у випадку неявки відповідача не заперечує.
Відповідач не повідомив суду про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подав, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що стверджується довідками Укрпошти.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.
Встановлено, що 13.07.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачем укладено договір № 52327110 на строк 730 днів, який підписано позичальником у формі одноразового ідентифікатора MWE2NjJI. (а.с.22-33)
Згідно п. 2.1. Договору Товариство приймає на себе зобов'язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.
Відповідно до п.2.2. Договору Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту) 3500.00 грн.
Строк користування кредитними коштами складає 730 (днів), який починається з 13.07.2024 та закінчується 12.07.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду, згідно з п. 2.3. Договору.
П.п. 2.4., 2.5. Договору встановлено, що дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26.07.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 12.07.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).
У період дисконтного (пільгового)періоду проценти нараховуються за ставкою в розмірі - 3.65 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 0,01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що передбачено п.п. 2.6. Договору. Проценти за корситування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за безовою процентною ставкою в розмірі 365% річних (Денна процентна ставка -1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що передбачено п.п. 2.7. Договору.
Додатком №1 до кредитного договору № 52327110 від 13.07.2024 є графік розрахунків (платежів), відповідно до якого визначена реальна річна процентна ставка 2456,15%, загальна вартість кредиту 28564,90грн. (а.с.57-71)
Також надано в підтвердження укладення договору копії документів: правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ЕКО ФІН», затверджені 18.06.2024р №18-06/24 (а.с.9-15); анкету клієнта - фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС ТОВ «ЕКО ФІН»), де відповідач вказав свої дані, особисту інформацію, адресу реєстрації та місця проживання, зміст діяльності, контактні дані та додаткові контактні дані та яка підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с.16); Офіційні правила АКЦІЇ під назвою «Кредит під 0,01% в день на перший кредит» для нових користувачів фінансових послуг ТОВ «ЕКО ФІН» (ТМ «CаshtanCredit» (а.с.17); паспорт споживчого кредиту , де вказана інформація про контакті дані кредитодавця та кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію, інші важливі правові аспекти, та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с.89-93)
ТОВ «ЕКО ФІН» свої зобов'язання за кредитним договором виконало повністю, надавши відповідачу кредит у сумі 3500 грн, згідно з підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів та витягу з платіжної системи «Platon» про успішно виконану транзакцію у сумі 3500 грн.(а.с.20)
Як убачається з виписки за кредитом перед ТОВ «ЕКО ФІН» за договором № 52327110 від 13.07.2024 станом на 08.07.2025, заборгованість відповідача складає 16135,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 3500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12635,00 грн. (а.с.35-39)
Крім того, 08.07.2025 було укладено договір № 08-07/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 52327110 . (а.с.41-50)
Позивачем надано докази переходу до нього права вимоги за Договором про споживчий кредит, що підтверджується Актами прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за Договором №08-07/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 08.07.2025 та в друкованому вигляді (а.с.52,53), реєстром боржників до Договору № 08-07/25 від 08.07.2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.54-56), платіжною інструкцією №0538630000 від 15.07.2025.(а.с.51)
Відповідно до Реєстру боржників до Договору № 08-07/25 від 08.07.2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі, що складає 16135,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 3500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12635,00 грн.
15.07.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надіслав ОСОБА_1 на електронну пошту вимогу про усунення порушень основного зобов'язання за вих.№15889997, якою запропоновано погасити борг за договором 52327110. (а.с.18-19)
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, №52327110 від 13.07.2024, станом на 14.07.2025, заборгованість відповідача перед позивачем становить 16345,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 3500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12635,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 210,00 грн. (а.с.40)
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч.1ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно дост.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно дост.ст.1054-1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).
Загальні правила щодо форми договору визначено уст.639 ЦК України, згідно з якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді ( статті 205, 207 Кодексу ).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч.ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.6 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч.ч.1, 2ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч.4ст.263 ЦПК України.
Згідно зі ст.ст.526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Встановлено, що кредитний договір №52327110 від 13.07.2024 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису - одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 правочину.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики та додаткова угода до договору позики не були б укладеними.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач таких не надав, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України, є його процесуальним обов'язком.
З огляду на викладене вище, суд вважає доведеним факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису, відтак укладення договору узгоджується з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, суд бере до уваги те, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо розірвання договору, або визнання його недійсним, відповідач користувався кредитними коштами, а відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.
Таким чином матеріалами справи підтверджено укладення ОСОБА_1 кредитного договір №52327110 від 13.07.2024.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання кредитного договору №52327110 від 13.07.2024 ТОВ «ЕКО ФІН» було видано ОСОБА_1 позику у сумі 3500 грн, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківський рахунок відповідача, що підтверджується витягом з платіжної системи «Platon» про успішно виконану транзакцію.
Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем позики, схвалення ним, як умов кредитного договору так і визнання своїх фінансових зобов'язань перед первісним кредитором.
Разом з цим, відповідач свого зобов'язання за кредитним договором №52327110 від 13.07.2024 не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка підтверджується випискою за кредитом ТОВ «ЕКО ФІН» від 08.07.2025 та розрахунком заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» від 15.07.2025 де заначено, що заборгованість за кредитним договором станом на 14.07.2025 становить 16345,00 грн, з них 3500грн заборгованість за сумою позики та 12845,00грн заборгованість за процентами.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують перехід права вимоги за договором укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕКО ФІН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», копії таких документів: договору факторингу, додаткової угоди, Актів прийому-передачі реєстру боржників, Реєстру боржників, а також платіжної інструкції, якою ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплачено кошти по договору факторингу.
За наведених обставин, суд вважає, що позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання за договорами належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту №52327110 від 13.07.2024 у розмірі 16345,00 грн з них 3500грн заборгованість за сумою позики та 12845,00грн заборгованість за процентами слід задовольнити.
Окрім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Згідно положень п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, тому суд відмовляє відповідачу у стягненні витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 9000,00 грн.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 (а.с.80-83), прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» затверджений рішенням загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 (а.с.84), заявку на надання юридичної допомоги №95 від 09.07.2025 (а.с.85), витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 21.07.2025 (а.с.87).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263- 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 16345 (шістнадцять тисяч триста сорок п'ять) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №52327110 від 13.07.2024, з яких: 3500 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням; 12845 гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок судових витрат понесених на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371, адреса: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська