Справа № 459/2641/25
Провадження № 2/459/792/2025
(заочне)
17 листопада 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді Дем'яновської Ю.Д. ,
з участю секретаря судового засідання Гук Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
04.08.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за договорами позики в сумі 28716,95грн, та понесені судові витрати. Позовні вимоги мотивує тим, що 14 серпня 2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2391299 та 05 серпня 2024 року між ними укладено договір позики №73577399, зобов'язання за якими ОСОБА_1 не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість. 14.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №41 від 24.01.2025 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 2391299 від 14.08.2024 в сумі 12867,71 грн., з яких 5800,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8,12 грн. сума заборгованості за відсотками, 5762,71 грн. сума заборгованості за пенею, 1296,88 грн комісія за надання позики.
27.03.2025 між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25 у відповідності до умов якого ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №2 від 27.03.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики №73577399 від 05.08.2024 в сумі 15849,24 грн., з яких 5533,44 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 2390,40 грн. сума заборгованості за відсотками, 7925,40 грн. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою.
Ухвалою від 06.08.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 17.09.2025 з викликом сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву.
У зв'язку із першою неявкою належним чином повідомленого відповідача розгляд справи 17.09.2025 відкладено на 29.10.2025.
В судове засідання 29.10.2025 сторони не з'явились. Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, не повідомив суду про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подав, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
14.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №2391299 (а.с.8).
ОСОБА_1 для підписання договору позики №2391299 було надано наступний одноразовий ідентифікатор 083201.
Відповідно до п.1.1 договору, позикодавцеь зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі позику) на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання кредиту.
Згідно п.2 договору, параметри та умови кредиту:
Сума позики 5800,00 грн., строк позик/строк договору 15 днів, процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позикидень - 0,01% (фіксована). Комісія за надання позики 22,36% від суми наданої позики (що у грошовому виразі складає 1296,880грн). Дата надання позики 14.08.2024, дата повернення позики (останній день) 28.08.2024. Денна процентна ставка/день 1,50%, проценти за понадстрокове користування позикою (його частиною) за день 5%, пеня % день 5%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 19753,35%, орієнтовна загальна вартість позики у грн. 7105,00 грн.
Відповідно до п.3 договору, позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.4 договору проценти за цим договором нараховується щоденно, починаючи з другого дня користування позикою до дати повернення позики, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за Договором.
В розділі 5 договору позики зазначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами Національного банку України, офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг,
Відповідно до п.8 договору, позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
За п 23 договору, позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.
Відповідно до Додатку №1 до договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №2391299 від 14.08.2024, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 083201, у такій зокрема зазначено: дата видачі кредиту 14.08.2024 та дата платежу 28.08.2024, кількість днів у розрахунковому періоді 15, чиста сума кредиту 5800,00 грн., проценти за користування кредитом 8,12 грн., комісія за надання кредиту 1296,88 грн, реальна річна процентна ставка 19753.35%, загальна вартість кредиту 7105 грн. (а.с.11 тильна сторона -12)
14.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 (а.с.13-15), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб боржників включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, права на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрі Боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору).
Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Божника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру до боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 Договору).
28.07.2021 між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до п.1 договору, сторони погодили внести зміни до п.1.3 договору та викласти його в наступній редакції «1.3 клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб передбачений договором про споживчий кредит та вимогам чинного законодавства».
Згідно п.2 додаткового угоди №2, решта положень договору залишаються без змін та діють в частині, що не суперечить даній додатковій годі (а.с.16).
13.06.2022 між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до п.1 договору, сторони домовились викласти п.9.1 договору в наступній редакції «9.1 даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік».
Відповідно до п.2 додаткової угоди №7, ця додаткова угода до договору вступає в дію з дати її підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору (а.с.17).
24.01.2025 між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №47 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до п.1 договору, загальна сума прав вимоги, що відступається згідно реєстру боржників №41 від 24.01.2025 становить 59704989,15 грн.
В якості ціни продажу згідно реєстру боржників №41 від 24.01.2025 фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 3064628,94 грн. (а.с.20).
На виконання вимог додаткової угоди №47 від 21.02.2025 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було сплачено ТзОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» грошові кошти в розмірі 3064628,94 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №634 від 28.01.2025 (а.с.20).
Зі змісту акту прийому-передачі реєстру боржників №41 від 24.01.2025 вбачається, що він переданий у повному об'ємі, відповідно до умов договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с.19).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №41 від 24.01.2025 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №2391299 від 14.08.2024 в розмірі 12867,71 грн., з яких 5800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 8,12 грн. сума заборгованості за відсотками, 5762,71 грн сума заборгованості за пенею, 1296,88 грн комісія за надання позики (а.с.21).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики №2391299 від 14.08.2024 за період з 24.01.2025 по 30.06.2025 встановлено, що заборгованість не погашена та складає12867,71 грн. (а.с.24).
05.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №73577399. (а.с.23-25)
ОСОБА_1 для підписання договору позики №73577399 було надано наступний одноразовий ідентифікатор 80605.
Відповідно до п.1.1 договору, позикодавцеь зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі позику) на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно п.2 договору, параметри та умови кредиту:
Сума позики 16000,00 грн., строк позик/строк договору 18 днів, процентна ставка /день - 0,83% (фіксована). Дата надання позики 05.08.2024, дата повернення позики (останній день) 22.08.2024. Денна процентна ставка/день 0,83%, проценти за понадстрокове користування позикою (його частиною) за день 2,70%, пеня % день 2,7%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1887,71%, орієнтовна загальна вартість позики у грн. 18390,40 грн.
Відповідно до п.3 договору, позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.4 договору проценти за цим договором нараховується щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за Договором.
В розділі 5 договору позики зазначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами Національного банку України, офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг.
Відповідно до п.6 позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування таабо строку виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.
Пунктом 19 договору вказано, якщо сума позики, зазначена в п.2 Договору перевищує розмір однієї мінімальної зарплати, за користування позикою понад встановлений Договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п.2 Договору на кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.
Відповідно до п.8 договору, позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
За п 23 договору, позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.
Відповідно до Додатку №1 до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики ) №73577399 від 05.08.2024, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 80605, у такій зокрема зазначено: дата видачі кредиту 05.08.2024 та дата платежу 22.08.2024, кількість днів у розрахунковому періоді 18, чиста сума кредиту 16000,00 грн., проценти за користування кредитом 2390,40 грн., реальна річна процентна ставка 1887,71%, загальна вартість кредиту 18390,40грн. (а.с.26).
Також позивачем надано паспорт споживчого кредиту (позика на умовах повернення в кінці строку позики) інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, де вказано інформацію та контактні дані кредитодавця, кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, порядок повернення кредиту - 1 платіж в розмірі 18390,40грн в кінці строку договору, додаткова інформація, інші важливі аспекти, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 84770 (а.с.27).
27.03.2025 між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25 (а.с.29-31), відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується прийняти права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Божника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру до боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 Договору).
27.03.2025 між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №1 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 , відповідно до п.1 договору, загальна сума прав вимоги, що відступається згідно реєстру боржників №1 від 27.03.2025 становить 39520962,46 грн.
В якості ціни продажу згідно реєстру боржників №1 від 27.03.2025 фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 2225048,39 грн. (а.с.31).
На виконання вимог додаткової угоди №1 від 27.03.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було сплачено ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» грошові кошти в розмірі 3134708,26 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №682 від 31.03.2025 (а.с.33).
Зі змісту акту прийому-передачі реєстру боржників №2 від 27.03.2025 вбачається, що він переданий у повному об'ємі, відповідно до умов договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року (а.с.32)
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 від 27.03.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №73577399 від 05.08.2024 в розмірі 15849,24 грн., з яких 5533,44 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 2390,40 грн. сума заборгованості за відсотками, 7925,40 грн сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою (а.с.34).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики №73577399 від 05.08.2024 за період з 27.03.2025 по 30.06.2025 встановлено, що заборгованість не погашена та складає 15849,24грн., з яких 5533,44 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 2390,40 грн. сума заборгованості за відсотками, 7925,40 грн. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою (а.с.35).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч.1ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно дост.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно дост.ст.1054-1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).
Загальні правила щодо форми договору визначено уст.639 ЦК України, згідно з якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді ( статті 205, 207 Кодексу ).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч.ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.6 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч.4ст.263 ЦПК України.
Згідно зі ст.ст.526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Встановлено, що договори позики № 2391299 та №73577399 підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між первісним кредитором ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 правочинів.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договори позики не були би укладеними.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач не заперечив підписання договорів, а тому з огляду на викладене, суд вважає доведеним факт підписання ОСОБА_1 електронних договорів шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відтак укладення договорів узгоджуються з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договорів позик. При цьому, суд бере до уваги те, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо розірвання договорів позики, або визнання їх недійсними, а відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.
Таким чином матеріалами справи підтверджено укладення ОСОБА_1 договорів позики № 2391299 від 14.08.2024 та №73577399 від 05.08.2024 з ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Таким чином, у ЦК України як основному регуляторі цивільних (приватних) відносин встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (тут і далі чинного на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року) фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону про фінансові послуги.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Отже, положеннями статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.
Разом з тим, з огляду на частину першу статті 1077 ЦК України, частину п'яту статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг.
У частинах першій, другій статті 7 цього ж Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).
Якщо предметом договору факторингу є майбутня вимога, можливе укладення тільки консенсуального договору. Але при виникненні права вимоги (перетворення майбутньої вимоги в наявну) право грошової вимоги за таким договором переходить без підписання сторонами іншого (крім договору) документа. За консенсуальним договором факторингу перехід права грошової вимоги від клієнта до фактора може здійснюватись з настанням певної події.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
Згідно із частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року в справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).
У постанові від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106)).
При цьому якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 51).
Від висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № №910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) в постанові від 08 серпня 2023 року, не відступила.
Здійснивши аналіз умов укладеного 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договору факторингу № 14/06/21, суд вважає, що його предметом є тільки передача права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав (пункт 1.1), тобто наявної вимоги. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом за цим договором передано право вимоги за договором позики, укладеним відповідачем 14.08.2024. Тобто на момент укладення договору факторингу, права грошової вимоги до ОСОБА_1 не існувало, адже не існувало договірного зобов'язання між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відтак і не могло існувати право простроченої вимоги за цим зобов'язанням, котре могло бути передане позивачу.
За таких обставин, у позивача не виникло право вимоги до відповідача за договором № 2391299 від 14 серпня 2024 року, адже таке набуто ним на підставі правочину, за якими таке право не могло бути переданим.
Тому суд приходить до висновку, що позов в цій частині не підлягає до задоволення.
Щодо переходу прав вимоги за договором позики № 73577399 від 05 серпня 2024, то позивач надав належні докази: копію договору факторингу №№27/03/25 від 27.03.2025 укладений між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»; додаткову угоду №1 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025; Акт прийому передачі реєстру боржників №2 від 27.03.2025; копію платіжної інструкції №682 від 31.03.2025 на виконання вимог додаткової угоди №1 від 27.03.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року; копію Реєстру боржників №2 від 27.03.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, які підтверджують перехід права вимоги за договором позики №73577399 від 05.08.2024 від первісного кредитора до ТОВ «ЄАПБ»
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентів, суд виходить з наступного.
Позивачем ТОВ "ФК "ЄАПБ" на підтвердження позовних вимог не надано суду доказів перерахування ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» ОСОБА_1 грошових коштів як за договором позики №2391299 від 14.08.2024 так і за договором позики № 73577399 від 05.08.2024.
У долучених до позовної заяви розрахунках заборгованості за укладеними між відповідачем та первісним кредитором договорами лише зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотками, комісією та пенею. Проте, позивачем не доведено за який саме період нараховано заборгованість за відсотками, комісією та пенею за вказаними договорами, яку просить стягнути позивач на свою користь, що унеможливлює перевірити нарахування в межах строку дії договорів та відповідно до узгодженої сторонами відсоткової ставки, врахування платежів відповідача на погашення боргу.
Слід зазначити, що вказані розрахунки складені ТОВ «ФК «ЄАПБ», а не первісним кредитором без долучення будь-яких первісних бухгалтерських документів.
У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/564/18 вказано, що доказами які підтверджують наявність заборгованості та підтверджують її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з вказаними положеннями Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка по рахунку може бути належним доказом наведених у позові обставин, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.
Однак, представником позивача на підтвердження позовних вимог до позову додано лише розрахунки заборгованості за договорами позики без виписки про рух коштів по рахунку, а також без документів, які підтверджують отримання відповідачем суми грошових коштів у користування, тобто доказів про зарахування цих сум на рахунок відповідача первісним кредитором. На думку суду, сам по собі наданий розрахунок заборгованості, який виконувався працівником позивача, не може слугувати доказом виникнення та існування між первісним кредитором та відповідачем кредитних відносин та наявності заборгованості.
Суд звертає увагу, що чинним цивільним законодавством України встановлено, що для підтвердження факту укладення договору позики, як і кредитного договору, недостатньо наявності лише самого договору, підписаного сторонами, оскільки підписанням договору сторони лише декларують свої наміри та встановлюють зобов'язання за договором, зокрема, позикодавець (кредитор) - передати грошові кошти позичальнику, а позичальник - прийняти грошові кошти та повернути їх у майбутньому. Договір позики (кредитний договір) є укладеним саме з моменту передання грошових коштів позичальнику і на підтвердження факту його укладання необхідно надати докази перерахування (надання іншим чином) позикодавцем (кредитором) грошових коштів в розпорядження позичальника. Обов'язок доведення факту підписання договору позики (кредитного договору) та передання грошових коштів позичальнику, що у сукупності доводить факт того, що договір є укладеним, Цивільний процесуальний кодекс України покладає саме на сторону, яка висуває свої вимоги або заявляє свої заперечення.
Враховуючи наведене, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог, тому позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" заборгованості за договором позики №2391299 від 14.08.2024 та за договором позики №73577399 від 05.08.2024 не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
У своїй позовній заяві ТОВ "ФК "ЄАПБ" просило розглянути справу за його відсутності та відсутності його представника на підставі наявних у справі матеріалів, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляли.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Оцінивши належність та допустимість наданих доказів, а також їх достатність, взаємозв'язок у сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014 юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри,30);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складено 17.11.2025.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська