Справа № 465/5899/25
Провадження 2/465/3446/25
іменем України
17.11.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Баран О.І.,
за участі секретаря судового засідання Щирба Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 37356833, електронна пошта: info@sgroshi.com, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, зареєстрований електронний кабінет у ЄСІТС),
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
предмет позову: стягнення заборгованості за кредитним договором,
9 липня 2025 року уповноважений представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №04.12.2024-100000142 від 04.12.2024 у розмірі 20 790,00 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 56-57), які поновлено ухвалою судового засідання від 09.10.2025, занесеною до протоколу судового засідання (а.с. 80).
15 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, із клопотанням про витребування доказів - оригіналів всіх поданих до позовної заяви доказів (вх.№ 32336/25) (а.с. 81-92).
20 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 33013/25) (а.с. 97-117).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів (а.с. 121-123).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Аргументи позивача
Позов мотивовано укладенням між позивачем та відповідачем указаного кредитного договору, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн на 147 календарних днів з кінцевим терміном повернення 29.04.2025, із сплатою процентів згідно із Графіком платежів у сумі 8 820,00 грн та комісіями у сумі 1 470,00 грн. Свої зобов'язання позивач виконав повністю, надавши відповідачу кредит. Однак відповідач не повернув своєчасно грошові кошти. Станом на день звернення до суду відповідач має заборгованість за кредитним договором, яка становить 20 790,00 грн, що складається із:
7 000,00 грн тіла кредиту;
8 820,00 грн процентів;
490,00 грн комісії;
980,00 грн додаткової комісії;
3 500,00 грн неустойки.
Заперечення відповідача
Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився, виклавши мотиви незгоди у відзиві на позовну заяву. У відзиві відповідач, не заперечивши існування кредитних відносин з позивачем, зазначив про недоведеність позовних вимог, відсутність належних та допустимих доказів щодо отримання Відповідачем кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитом понад строк кредитування та за відсутності вимоги про стягнення коштів в порядку ст. 625 ЦК України. Заявлена Позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами є неспіврозмірною із тілом кредиту, а тому заявлені ним вимоги у вказаному розмірі задоволенню не підлягають. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які Відповідач не міг оцінити належно.
Судові засідання у справі призначалися неодноразово.
У судове засідання, призначене на 17.11.2025, сторони не з'явились, явки своїх представників не забезпечили, про час і місце розгляду повідомлялися належним чином, маючи зареєстровані Електронні кабінети у підсистемі «Електронний суд» у системі ЄСІТС, що у відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 04.12.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №04.12.2024-100000142, кожна сторінка якого підписана одноразовим ідентифікатором Е322 (як і Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) та Акцепт (надалі - Договір) (а.с. 15-21).
За інформацією з довідки ТОВ «СМ УНІВЕРСАЛ», на номер абонента НОМЕР_2 04.12.2024 о 02:47:24 було доставлено SMS-повідомлення з текстом «Код підтвердження: Е322 для Договору» (а.с. 115).
Також позивачем додано Log file візуальну форму послідовності дій учасників електронної комерції щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 116).
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 7 000,00 грн строком на 147 днів. Датою повернення (виплати) кредиту вказано 29.04.2025.
У Договорі також вказано:
- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів - НОМЕР_5;
- фінансовий номер телефону відповідача (погоджений канал комунікації) - НОМЕР_4, на який відправлено СМС для укладення Договору (а.с.18, 20 зворот, 21);
- дату надання (видачі) кредиту - 04.12.2024;
- процентну ставку «Стандарт» - фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у Графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Процентну ставку «Економ» - фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (а.с. 26 зворот). Денну процентну ставку - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денну процентну ставку та її розрахунок: 1% (денна процентна ставка) = (10290/7000)/147 х100%);
- комісію, пов'язану з наданням кредиту (надалі - «комісія за надання») - 7% від суми Кредиту, яка дорівнює 490,00 грн, яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту та сплачується згідно з Графіком платежів (а.с. 18 зворот, 19 зворот);
- комісію за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - «комісія за обслуговування») - 490 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується за Графіком платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (а.с. 18 зворот, 19 зворот).
- Графік платежів з визначенням кількості платежів та суми по кредиту, у тому числі семи платежів за процентами на загальну суму 8 820,00 грн, одного платежу з комісії за надання кредиту у сумі 490,00 грн; двох платежів з комісії за обслуговування у сумі 980,00 грн (а.с.18 зворот, 20).
Згідно з п. 3.1.Договору за цим Договором кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (а.с. 15 зворот).
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Позичальник зобов'язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор (а.с. 15 зворот).
Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_5 (а.с.15 зворот).
Днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції,якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу. Сторони домовились, що зобов'язання за договором можуть виконуватись як шляхом перерахування одного, так і шляхом перерахування декількох платежів, однак з дотриманням строків та інших умов виконання зобов'язань, встановлених договором (п. 4.3. Договору) (а.с. 15 зворот).
Пунктом 4.4. Договору сторони встановили, що проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно. Комісія(ї) (у випадку її встановлення договором) нараховується у порядку, встановленому договором (а.с. 16).
Пунктом 5.1. Договору кредитодавець зобов'язується забезпечити позичальника усними консультаціями з питань отримання кредиту та виконання Договору (а.с. 16).
Відповідно до п. 6.1. Договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії(й) - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій (а.с. 16).
Пунктами 7.6., 9.1. Договору сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахувати неустойку, розмір якої встановлено у заявці. У разі несплати кредиту таабо процентів таабо комісії(ій) у встановлені договором термінистроки сума зобов'язань по погашенню кредиту, процентів, комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка, згідно п. 7.6. Договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці (а.с. 16 зворот, 17).
Згідно з п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця (а.с. 17).
Відповідач своїм електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором E322) підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку на отримання кредиту, що підтвердило укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти у розмірі 7 000,00 грн, тому вважається, що повністю акцептовано умови договору (а.с.18 - 21).
Отже, зі змісту Договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, його підписано одноразовим ідентифікатором E322, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 36-0707 від 07.07.2025, відповідно до якого грошові кошти у сумі 7 000,00 грн 04.12.2024 о 02:48:00 через платіжну систему iPay.ua перераховано на картку НОМЕР_3 , із призначенням платежу «видача за договором кредиту №04.12.2024-100000142» (а.с. 23).
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за Договором, заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 790,00 грн і складається із:
7 000,00 грн тіла кредиту;
8 820,00 грн процентів, нарахованих за період 04.12.2024 - 29.04.2025, що становить 147 днів;
490,00 грн комісії;
3 500,00 грн неустойки
980,00 грн додаткової комісії (а.с.12).
На підтвердження існування заборгованості відповідача у пред'явленому до стягнення розмірі позивачем також надано картку субконто за Договором за період 04.12.2024 - 16.10.2025, із якої також додатково підтверджується у сукупності з іншими доказами те, що нарахуванням процентів здійснено у межах строку кредитування і 29.04.2025 був останнім таким днем (а.с. 108-114).
Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов'язання за Договором не надано.
Оцінка суду.
Правові відносини в сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно положень частин 3, 4, 6, 7 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається із змісту кредитного договору, такий укладено у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», шляхом його підписання електронним підписом позичальника, з використанням позичальником одноразового ідентифікатора E322 (а.с.15-21).
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та позивачем не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.
Оскільки вказаний договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Щодо заявленої суми стягнень
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в письмовій формі з використанням особистого підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
Суд вважає доведеним факт перерахування ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відповідачу кредитних коштів за Договором, оскільки саме реквізити платіжної картки, на яку здійснено перерахунок зазначені у пунктах 4.1. Договору та Заявці кредитного договору.
Відповідачем не заперечується факт звернення до фінансової установи, яка спеціалізується наданням короткострокових кредитів, з метою отримання кредитних коштів.
Також слід зауважити, що відповідач, не заперечуючи існування кредитних відносин з позивачем, зайняв позицію очікування, стверджуючи, що позивач не довів наявність заборгованості у такому розмірі за наданим розрахунком.
Проте така позиція відповідача не відповідає основоположним засадам доказування. У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Однак відповідач перекладає обов'язок доведення своїх заперечень на сторону позивача, що прямо суперечить змісту процитованої норми процесуального закону.
Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору. Відповідачем жодним чином не спростовано факту отримання коштів за Кредитним договором, а лише зазначено про недоведеність такого факту позивачем, зокрема, не доведено, що банківська картка та абонентський номер телефону на момент виникнення спірних правовідносин належали не відповідачу. Тоді як позивачем надано підтвердження перерахування грошових коштів на зазначений у Договорі електронний платіжний засіб.
Перевіряючи належність розрахунку заборгованості за процентами, суд також дійшов висновку щодо його відповідності умовам кредитування.
У разі незгоди відповідача з розрахунком заборгованості він має не лише заявити про це, але й навести конкретні аргументи, або ж просити суд про залучення відповідного фахівця для визначення правильності здійснених нарахувань, чого відповідачем у цій справі зроблено не було.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано.
Будь-яких даних, що відповідач у добровільному порядку в повному обсязі або хоча б частково погасив нараховану заборгованість за кредитним договорам матеріали справи не містять.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 122-IX від 20.09.2019 до загальних витрат за споживчим кредитом включено також комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відтак, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
При цьому, судом враховано, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).
Нарахування процентів також здійснено відповідно до Графіку платежів за Договором, умов Договору та вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Повна відповідність Графіку платежів заявленого до стягнення розміру відсотків нівелює доводи відзиву про неспроможність відповідача оцінити умови Договору.
Оскільки станом на день розгляду справи борг за кредитним договором у повному обсязі відповідачем не повернуто, розмір заборгованості не спростовано, альтернативного розрахунку суду не надіслано, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі стягнення 17 290,00 грн, складові якої повністю узгоджено сторонами у Графіку платежів:
за тілом кредиту у розмірі 7 000,00 грн;
за процентами у розмірі 8 820,00 грн (1470,00 + 1470,00 +1470,00 + 1470,00 + 1470,00 + 735,00 + 735,00);
за комісію, пов'язаною з наданням кредиту, узгодженою сторонами у сумі 490,00 грн (та додатковою комісією на суму 980,00 грн), є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов'язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов'язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов'язання, так і після, але до виконання тих зобов'язань, які виникли на його підставі.
Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» просило стягнути із відповідача за Договором, зокрема і неустойку, в розмірі 9 500,00 грн.
Відповідно до п. 18 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в редакції Закону України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Станом на день звернення до суду з позовом у даній справі воєнний стан на території України діяв і продовжується на час прийняття рішення у справі.
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22);
на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічні висновки Верховним Судом підтримувалися неодноразово у інших постановах (наприклад у постановах від 31.01.2024 у справі №183/7850/22, від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22, від 07.04.2025 у справі № 751/2085/24, тощо).
Ураховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення неустойки задоволенню не підлягають.
Відтак, позов підлягає до задоволення частково, в розмірі 17 290,00 грн, що складається із:
7 000,00 грн тіла кредиту;
8 820,00 грн процентів;
1 470,00 грн комісії.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору (а.с. 9, 28).
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 17 290,00 грн, що становить 83,16 % (17 290,00 х 100 % : 20 790,00), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 2 014,47 грн потрібно покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 17 290 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №04.12.2024-100000142 від 04.12.2024 та 2 014 (дві тисячі чотирнадцять) гривень 47 копійок витрат по сплаті судового збору.
В задоволені решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у справі №465/5899/25 складено 17.11.2025.
Суддя Баран О.І.