465/5899/25
2/465/3446/25
17.11.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Баран О.І.,
за участі секретаря судового засідання Щирба Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 37356833, електронна пошта: info@sgroshi.com, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, зареєстрований електронний кабінет у ЄСІТС),
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
предмет позову: стягнення заборгованості за кредитним договором,
9 липня 2025 року уповноважений представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №04.12.2024-100000142 від 04.12.2024 у розмірі 20 790,00 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 56-57), які поновлено ухвалою судового засідання від 09.10.2025, занесеною до протоколу судового засідання (а.с. 80).
15 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач, не заперечивши існування кредитних відносин з позивачем, зазначив про недоведеність позовних вимог, відсутність належних та допустимих доказів щодо отримання Відповідачем кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитом понад строк кредитування та за відсутності вимоги про стягнення коштів в порядку ст. 625 ЦК України. Заявлена Позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами є неспіврозмірною із тілом кредиту, а тому заявлені ним вимоги у вказаному розмірі задоволенню не підлягають. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які Відповідач не міг оцінити належно. Одночасно у змісті відзиву заявлено клопотання про витребування доказів - оригіналів всіх поданих до позовної заяви доказів (вх. № 32336/25) (а.с. 81-92).
20 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 33013/25) (а.с. 97-117).
У судове засідання, призначене на 17.11.2025, сторони не з'явились, явки своїх представників не забезпечили, про час і місце розгляду повідомлялися належним чином, маючи зареєстровані Електронні кабінети у підсистемі «Електронний суд» у системі ЄСІТС, що у відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Щодо клопотання про витребування доказів.
Клопотання про витребування оригіналів всіх доказів, доданих до позовної заяви мотивоване необхідністю «огляду їх безпосередньо судом та надання цим доказам належної правової оцінки».
Дослідивши клопотання та оглянувши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).
Згідно з ч.1, 2 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітноцифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
З позовної заяви вбачається, що кредитний договір між сторонами є електронним документом, який, виходячи з його змісту, підписаний електронними підписами сторін.
Позовна заява та додатки до неї подані за допомогою системи «Електронний суд».
Відповідно до пп. 27 п. 2 Розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо); відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Таким чином, долучені до позовної заяви додатки подано відповідно до вимог ст. 100 ЦПК України, і вони є електронними доказами, які подано у електронній копії, з накладенням кваліфікованого електронного підпису, оскільки подання доказів, в тому числі електронних, через систему «Електронний суд» без накладення кваліфікованого електронного підпису неможливе.
За таких обставин, відсутні підстави для витребування оригіналів цих доказів на підставі ч. 6 ст. 95 ЦПК України, оскільки вони не є письмовими доказами.
Крім того, відсутні підстави для витребування цих доказів на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України, оскільки зазначені докази подані відповідно до вимог ч. 2 ст. 100 ЦПК України в електронних копіях, а не відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України.
Оскільки зазначені докази подані з дотриманням вимог ч. 1-2 ст. 100 ЦПК України, а саме як електронні копії електронних доказів, суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування оригіналів цих доказів.
Крім цього, клопотання не містить жодних обґрунтувань підстав для сумніву в достовірності наявних доказів, відповідно ці вимоги є безпідставними і в їх задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст. 84, 95, 100, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд,
У задоволенні клопотання про витребування доказів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після підписання та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 17.11.2025.
Суддя: Баран О.І.