Справа № 456/2560/25
Провадження № 1-кп/456/385/2025
про продовження строку тримання під вартою
12 листопада 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у залі судових засідань Стрийського міськрайонного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141130000214 від 07.03.2025, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довге Стрийського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні четверо неповнолітніх дітей, працюючого вантажником ТОВ «Оскар», раніше судимого вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.03.2023 за ч. 5 ст. 407 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, відносно якого 01.06.2023 до Стрийського міськрайонного суду Львівської області скеровано обвинувальний акт за ст. 126-1 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 ,
У провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просить суд продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , оскільки вважає, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, який є його рідним братом, та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, вчинити інші кримінальні правопорушення. Є достатні підстави вважати, що у разі, якщо обвинувачуваний ОСОБА_5 залишиться на волі, останній зможе виїхати за межі Львівської області з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Крім цього, ОСОБА_5 , залишаючись на волі, може продовжувати займатися злочинною діяльністю, вчиняючи інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше судимий вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.03.2023 за ч. 5 ст. 407 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, відносно якого 01.06.2023 до Стрийського міськрайонного суду Львівської області скеровано обвинувальний акт за ст. 126-1 КК України, на шлях виправлення не став, є працездатною особою непохилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали роботі, не хворіє. За таких обставин продовження строку застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним та достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства. Оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, з урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , сторона обвинувачення дійшла висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 стосовно заявленого клопотання заперечили, просили застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинуваченого, його захисника, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає до задоволення з наступних підстав.
07.03.2025 ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05.05.2025.
В подальшому ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.04.2025 даний запобіжний у вигляді тримання під вартою продовжено до 07.06.2025 включно.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.06.2025 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів з 02.06.2025 до 31.07.2025 включно.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.07.2025 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів з 29.07.2025 до 26.09.2025 включно.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15.09.2025 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів з 15.09.2025 до 13.11.2025 включно.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та відповідно наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків: запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Підставою для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятися від суду, продовжувати займатися злочинною діяльністю, вчиняти інші кримінальні правопорушення та незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_5 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
При вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд також враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, особу обвинуваченого, конкретні обставини кримінального провадження, мотиви, викладені в клопотанні прокурора, а тому є всі підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відтак саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд не бере до уваги доводи обвинуваченого та його захисника про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому без визначення розміру застави на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України.
Згідно зі ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відтак суд вважає за необхідне продовжити тримання обвинуваченого під вартою до 60 (шістдесяти) днів, тобто до 10 січня 2026 року включно.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 197, 371, 372 КПК України, суд
В клопотанні обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.
Обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів - з 12 листопада 2025 року до 10 січня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору ОСОБА_3 , обвинуваченому ОСОБА_5 та скерувати начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1