Справа № 456/4400/25
Провадження № 2/456/1965/2025
(ЗАОЧНЕ)
05 листопада 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Дверій Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором № 76125939 від 03.01.2024 в розмірі 36912,37 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 03.01.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76125939, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало умови договору і надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 9500,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку на умовах, визначених договором.
22.05.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-14/24, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за первинним договором у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», визначеними в Реєстрі боржників, в тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено права вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором № 76125939 від 03.01.2024. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 76125939 від 03.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову складає 36912,37 грн: заборгованість за основним боргом - 9162,75 грн; заборгованість за відсотками - 27749,62 грн. Таким чином, відповідачем було порушено умови кредитного договору та станом на дату складання позовної заяви несплачена заборгованість складає 36912,37 грн.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
15.08.2025 ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 64/.
19.08.2025 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог в частині відшкодування витрат на правничу допомогу /а.с. 65-71/.
На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідача отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру /а.с. 72/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.08.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.09.2025. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 73/.
Ухвалою суду від 09.09.2025 судове засідання відкладено на 13.10.2025 у зв'язку з неявкою відповідача /а.с. 77/.
Ухвалою суду від 13.10.2025 судове засідання відкладено на 05.11.2025 у зв'язку з неявкою відповідача /а.с. 80/.
Розгляд справи по суті відбувся 05.11.2025 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з'явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 03.01.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76125939, який підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором YfEs3s3qwv /а.с. 10-12/.
Договір містить реквізити сторін, зокрема, ім'я позичальника ОСОБА_1 , його дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу проживання, номер телефону, електронну пошту та електронний підпис одноразовим ідентифікатором YfEs3s3qwv.
Відповідно до п. 1 договору позики № 76125939 від 03.01.2024 позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на узгоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Згідно з п. 2 вказаного договору: сума позики - 9500,00 грн, строк позики - 30 днів, дата повернення позики - 01.02.2024, знижена процентна ставка - 2,5%, орієнтовна загальна вартість позики становить 16625,00 грн.
Додатком № 1 до договору позики є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка містить ті ж самі анкетні дані позичальника ОСОБА_1 , підписана останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором YfEs3s3qwv, з якої вбачається, що загальна вартість кредиту за період з 03.01.2024 по 01.02.2024 становить 16625,00 грн, а саме: 9500,00 грн - сума кредиту за договором, 7125,00 грн - проценти за користування кредитом /а.с. 12 на звороті - 13/.
Вказана інформація відповідає інформації, відображеній в паспорті споживчого кредиту, який аналогічно підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором /а.с. 14-15/.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 76125939 від 03.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 22.05.2024 становить 36912,37 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 9162,75 грн, заборгованість за відсотками - 27749,62 грн /а.с. 26-29/.
Відповідно до умов договору 03.01.2024 о 19:54:13 позичальнику надано кредит у розмірі 9500,00 грн, що підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» № 8376/47.1 від 11.03.2025 /а.с. 30/.
Згідно з договором факторингу № 01.02-14/24 від 22.05.2024, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Свеа Фінанс», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, що вказані в реєстрі боржників до договору /а.с. 31-39/.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-14/24 від 22.05.2024 та витягу з нього сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №76125939 від 03.01.2024 становить 36912,37 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 9162,75 грн, заборгованість за відсотками - 27749,62 грн /а.с. 41-43/.
Відповідно до платіжної інструкції № 9632 від 23.05.2024 ТОВ «Свеа Фінанс» сплатила за договором факторингу 3696785,31 грн ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»»/а.с. 40/.
Відповідно до рішення № 1 єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 25.03.2024 назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» /а.с. 50/.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором позики № 76125939 від 03.01.2024.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону). Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20-ц.
Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов'язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов'язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення договору позики № 76125939 від 03.01.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 , який підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором YfEs3s3qwv, розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальником ОСОБА_1 , наявність заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 36912,37 грн.
Враховуючи положення договору факторингу № 01.02-14/24 від 22.05.2024, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Свеа Фінанс», до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 76125939 від 03.01.2024, відповідно до якого боржник ОСОБА_1 зобов'язаний здійснити платіж факторові ТОВ «Свеа Фінанс».
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 05.11.2025, є та дата, на яку було призначено розгляд справи, 05.11.2025, а датою складення повного тексту судового рішення 17.11.2025.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 01.08.2022; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221; адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6) 36912,37 грн (тридцять шість тисяч дев'ятсот дванадцять грн 37 коп.) заборгованості за договором №76125939 від 03.01.2024 та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя Л.В.Гула