17.11.2025
Справа № 497/2990/25
Провадження № 2-н/497/360/25
про передачу справи до іншого суду
17.11.25 р. м. Болград
Суддя Болградського районного суду Одеської області, Кодінцева С.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, -
Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» звернулося до суду з заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інфокс» заборгованість за споживання природного газу в сумі 8 885.92 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 302,80 гривень.
Відразу ж судом було сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.16) та отримано 14.11.2025 року відповідь з якої слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно з ч.1 п.15 постанови Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року утворено Болградський район у складі територій у тому числі й Теплицької сільської територіальної громади територіальної громади, яка розташована на території колишнього Арцизького району Одеської області.
Водночас, підпунктом 15 п.3 Постанови № 807-ІХ в Одеській області ліквідовані: Ананьївський, Арцизький, Балтський, Березівський, Білгород-Дністровський, Біляївський, Болградський, Великомихайлівський, Захарівський, Іванівський, Ізмаїльський, Кілійський, Колимський, Лиманський, Любащівський, Миколаївський, Овідіопольський, Окнянський, Подільський, Ренійський, Роздільнянський, Савранський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський, Ширяївський райони.
Законом України № 950-IX від 03.11.2020 року Розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII доповнено пунктом 31, згідно з яким до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року№807-IX, але не пізніше 1 січня 2022 року.
23 грудня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо територіальної юрисдикції місцевих судів на території України до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів».
Таким чином, прийнятим Законом передбачено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Приписами частини 1статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом
Відповідно до ч. 1ст.30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У Постанові від 07 липня 2020 року у справа N 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 638/1988/17).
Як вбачається, з вищевказаної заяви, її предметом є стягнення заборгованості за споживання природного газу за період з 01.10.2022 по 30.09.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Втім ухвалою судді Пересипського районного суду м.Одеси Малиновського О.М. від 17.09.2025 року відмовлено заявнику ТОВ "Інфоркс" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 оплату за житлово-комунальні послуги (а.с.11).
Таким чином, враховуючи те, що боржник зареєстрована за дресою: АДРЕСА_1 (а.с.16), майно знаходиться в Пересипському районі м.Одеса, зазначене виключає мождивість розгляду даної заяви Болградським районним судом Одеської області та приходить до висновку про направлення матеріалів заяви за підсудністю до Арцизького районного суду Одеської області, за місцем знаходження майна.
Згідно ч. 8ст. 165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше 10 днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно зі ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Суд звертає увагу, що порушення правил територіальної підсудності відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Керуючись п.1 ч.1 ст.31, ч. 8 ст.165 ЦПК України, суддя, -
Цивільну справу №497/2990/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості передати за підсудністю до Арцизького районного суду Одеської області: вулиця Соборна, 29, Арциз, Одеська область, 68400.
Передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Болградський районний суд Одеської області за правилами, встановленими в ст.ст.354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п.15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя С.В.Кодінцева