Справа № 450/5041/25 Провадження № 3/450/2606/25
17 листопада 2025 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є.О. розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,-
згідно протоколу серії ЛВ № 430 від 27.10.2025 року, 26.09.2025 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання доручення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.08.2025 № 306/1/9707 проведено раптову перевірку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу використання засобів фото- відеофіксації (нагрудних відеокамер) під час здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів.
Під час проведення перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу використання засобів фото- відеофіксації (нагрудних відеокамер) під час здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів встановлено, що згідно наявних записів у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карти пам'яті, копіювання цифрової інформації інвентарний №190 здійснюється видача/прийом портативних відеореєстраторів групам оповіщення.
Разом з цим, в ході перевірки було виявлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_2 не розгорнутий сервер для вивантаження та зберігання відеозаписів, отриманих з портативних відеореєстраторів.
У зв'язку з вищезазначеним вивантаження звітних відеоматеріалів з вказаних відеореєстраторів на сервер не здійснюється та на сервері не зберігається.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 № 532 (далі - Інструкція №532) сервер зберігання фото- і відеозаписів - програмно-апаратний комплекс, призначений для зберігання цифрової фото- і відеоінформації з усіх видів технічних засобів, що використовуються уповноваженим представником.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції №532 Вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником цього сервера. Сервер зберігання відеозаписів повинен розміщуватися в межах контрольованої зони та не мати з'єднань з будь-якими глобальними мережами.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції №532 Строк зберігання на сервері фото- та відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить ЗО днів з дати завантаження відповідної інформації.
Відповідно до пункту 52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560 (далі - Порядок) під час перевірки військово-облікового документа (військово- облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Відповідно до пункту 53 Порядку, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки визначається Міноборони, а органами та підрозділами поліції - МВС.
Відповідно до доручення заступника Міністра оборони України від 25.08.2025 №4351/уд/3 з 01.09.2025 представники ТЦК та СП зобов'язані здійснювати оповіщення військовозобов'язаних виключно з використанням засобів відеофіксації (нагрудних камер) з дотриманням вимог законодавства щодо їх застосування.
Окрім цього, в ході перевірки встановлено, що 29.08.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_1 службовим листом від 29.08.2025 №12515 доповів начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що на вимогу розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №1159/9/11609 від 28.08.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_2 вжито заходи щодо оповіщення військовозобов'язаними з використанням засобів фото-, відеофіксації (нагрудних камер) відповідно до вимог пункту 6 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 40, 52, 53 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 “Про затвердження порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» та вимог Інструкції 532, чим ввів в оману вище командування.
З листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.10.2025 №21348 встановлено, що станом на 26.09.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 вищому командуванню про відсутність можливості розгорнути сервер для зберігання відеоматеріалів, отриманих з портативних відеореєстраторів під час здійснення оповіщення військовозобов'язаних, не повідомляв, про потребу у додатковому обладненні, комп'ютерної техніки не звертався.
Згідно пункту 4 Розділу IV Інструкції №532, контроль за використанням технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і відеозапису, здійснює відповідальна особа, а за інформацією, отриманою за їх допомогою,-безпосередньо керівник ТЦК та СП.
Згідно п. 9 Розділу IV Інструкції, для здійснення моніторингу виконання обов'язків уповноваженими представниками під час виконання заходів оповіщення, перевірки військово-облікових документів керівник ТЦК та СП не рідше одного разу на тиждень вибірково проводить онлайн-перегляд матеріалів фото- і відеозаписів з портативних відеореєстраторів на предмет дотримання вимог цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 15 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний забезпечувати виконання особовим складом територіального центру комплектування та соціальної підтримки поставлених перед ним завдань.
Стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язує підполковника ОСОБА_1 виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
У свою чергу, ст.ст. 1-3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначають, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку та досягається, окрім іншого, шляхом свідомого ставлення військовослужбовця до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів. Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожного військовослужбовця зобов'язано додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зазначено, що військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.
Відповідно до ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно ст. 58 статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Відповідно до ст. 59 статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України Командир (начальник) зобов'язаний, крім іншого:
знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права;
планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;
знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;
завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;
встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;
проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об 'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).
У відповідності до вимог ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Таким чином, підполковник ОСОБА_1 , за своїми військовим званням та посадою наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та являється військовою службовою особою.
Враховуючи наведене, у період з 01.09.2025 по 26.09.2025 на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться у АДРЕСА_1 підполковник ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем Збройних Сил України, будучи військовою службовою особою, під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, не виконав свої службові обов'язки, як начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , які повинен був виконати за своїм службовим становищем та мав реальну можливість належним чином їх виконати, а саме, у порушення вимог пункту 52, 53 Порядку, доручення заступника Міністра оборони України від 25.08.2025 №4351/уд/3, п.9 Розділу IV Інструкції, ст. 4, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 15 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, вимог Інструкції №532, не вчинив жодних дій щодо розгортання серверу для вивантаження та зберігання відеозаписів, отриманих з портативних відеозаписів та не забезпечив виконання підлеглим особовим складом покладених на них завдань щодо вивантаження, зберігання та видачу відеозаписів на сервер ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Адвокат Ладанівська Н.І. яка діє в інтересах ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП з наведених у ньому підстав. Своє клопотання мотивує тим, що що ст. 172-15 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 172-15 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. А тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за цією статтею обов'язковим є посилання на спеціальні норми законодавства.
Листом-зверненням № 3/144 від 23.07.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 звернувся до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, з метою покращення матеріально-технічної бази для якісного виконання поставлених завдань по мобілізації, надати відповідну техніку.
Згідно рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області LXXXIV позачергової сесії IX демократичного скликання від 04.09.2025 року відповідно до листа-звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 № 3/144 від 23.07.2025 року (вх№02-13-1028/1 від 06.08.2025) вирішено передати безоплатно матеріальні цінності ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Як вбачається із Акту приймання-передачі (безоплатної) матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.09.2025 року, відповідно до листа-звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 № 3/144 від 23.07.2025 року (вх №02-13-1028/1 від 06.08.2025) щодо безоплатної передачі матеріальних цінностей для покращення їх матеріально-технічної бази та для якісного виконання поставлених завдань по мобілізації, Солонківська сільська рада безоплатно передала ІНФОРМАЦІЯ_6 : моноблок 23.8 HP ProOne 245 G10 Ryzen 5-7520U/16Gb, БФП А4 Canon Laser i-Sensys MF3010, комплект бездротовий HP 230 Wireless Black.
З огляду на наведене вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 ще з липня вживав заходи, щодо забезпечення оповіщення військовозобов'язаних з використання засобів фото-, відеофіксації, належного зберігання та вивантаження таких даних, оскільки звертався з відповідними листами, отримав відповідну техніку та поставив її на баланс відділу.
Підсумовуючи наведене, протокол про військове адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про його службову недбалість, які дії він зобов'язаний був вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться йому у провину. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 мав реальну можливість виконати ті чи інші обов'язки, але через недбале чи не сумлінне ставлення до них, їх не виконав.
Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Об'єктивна сторона недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє. не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 року справі № 185/121 б 1/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов'язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв'язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов'язків проявила до них байдужість та несумлінність.
Листом-зверненням № 3/144 від 23.07.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 звернувся до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, з метою покращення матеріально-технічної бази для якісного виконання поставлених завдань по мобілізації, надати відповідну техніку.
Згідно рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області LXXXIV позачергової сесії IX демократичного скликання від 04.09.2025 року відповідно до листа-звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 № 3/144 від 23.07.2025 року (вх№02-13-1028/1 від 06.08.2025) вирішено передати безоплатно матеріальні цінності ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Як вбачається із Акту приймання-передачі (безоплатної) матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.09.2025 року, відповідно до листа-звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 № 3/144 від 23.07.2025 року (вх №02-13-1028/1 від 06.08.2025) щодо безоплатної передачі матеріальних цінностей для покращення їх матеріально-технічної бази та для якісного виконання поставлених завдань по мобілізації, Солонківська сільська рада безоплатно передала ІНФОРМАЦІЯ_6 : моноблок 23.8 HP ProOne 245 G10 Ryzen 5-7520U/16Gb, БФП А4 Canon Laser i-Sensys MF3010, комплект бездротовий HP 230 Wireless Black.
В подальшому начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 вживає заходи щодо поставлення вказаних технічних засобів на баланс ІНФОРМАЦІЯ_6 , визначення їхньої вартості та документального закріплення вказаної технічної бази та відділом.
З огляду на наведене вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 ще з липня вживав заходи, щодо забезпечення оповіщення військовозобов'язаних з використання засобів фото- , відеофіксації, належного зберігання та вивантаження таких даних, оскільки звертався з відповідними листами, отримав відповідну техніку та поставив її на баланс відділу.
Покликання в протоколі, що не було забезпечено можливості вивантаження, зберігання та видачу відеозаписів з портативних відеозаписів не відповідають дійсності. Так, відеозаписи щоденно, після закінчення зміни, працівниками вивантажувалися (записувалися) на відповідний носій інформації, який спеціально виділено на підставі рішення Солонківської сільської ради та зберігалися в кабінеті начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 . Те, що такі файли були наявні і належним чином збережені вбачається з долучених до матеріалів клопотання скриншотів з комп'ютера на якому зберігалися всі фото- та відеоматеріали.
Згідно матеріалів справи відповідальним за зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів, карт пам'яті, обліку, зберігання та видачі інформації отриманої з портативних відеореєстраторів є ОСОБА_2 . Групи здійснюють заходи оповіщення щоденно у період з 06.00 год. по 22.00 год, а в державних службовців (зокрема відповідального ОСОБА_2 ) робочий день розпочинається з 08.00 та триває до 18.00 год. У державних службовців немає можливості здійснювати вивантаження відеозаписів з портативних відеореєстраторів, оскільки станом на момент закінчення заходів з оповіщення, державні працівники відсутні на робочих місцях. ОСОБА_1 особисто вивантажував відеозаписи із відеореєстраторів та вибірково переглядав їх.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 532 затверджено Інструкцію із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації (далі - Інструкція №532), яка регулює механізм застосування уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, доступ до відеозаписів посадових осіб, здійснених за допомогою таких приладів та засобів, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Вказана Інструкція передбачає механізм застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, їх зберігання та видалення, однак не передбачає правил та обов'язків відповідальних осіб. Тобто вказана Інструкція не визначає алгоритму дій чи переліку обов'язків уповноваженої особи, які вона зобов'язана вчинити.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яким саме документом встановлюється коло службових обов'язків ОСОБА_1 .
Саме тому в протоколі про адміністративне правопорушення, в частині де зазначаються норми, які порушила особа правопорушник не має жодного покликання на пункт Інструкції №532, а йдеться про нібито порушення ОСОБА_1 ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, яка зобов'язує ОСОБА_1 виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Сервер і моноблоки обидва є комп'ютерами, що складаються з ідентичних компонентів (процесор, пам'ять, накопичувач, мережеві пристрої) та працюють під керуванням операційної системи. Сервер - це комп'ютер або програма, що обслуговує запити інших комп'ютерів (клієнтів) у мережі, надаючи їм доступ до ресурсів, таких як файли, дані або послуги. Моноблок - це комп'ютер або інший пристрій, який поєднує в собі всі компоненти (дисплей, материнську плату, процесор тощо) в одному корпусі для економії простору та покращення естетичного вигляду.
Аналізуючи наведене в контексті складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, переконані, що ОСОБА_1 вжив всіх передбачених заходів для належного виконання покладених на нього завдань щодо вивантаження, зберігання, видачі та в подальшому перегляду відеозаписів, отриманих з портативних відеореєстраторів.
Згідно зі ч. 2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Окрім цього, із наведеної фабули порушення не вбачається наявності такого елемента складу адміністративного правопорушення як суб'єктивна сторона. Так, із протоколу на долучених до нього додатків не вбачається, наявність в ОСОБА_1 умислу чи необережності до вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до частин першої - третьої етапі 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Протокол про військове адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Протокол про військове адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про його службову недбалість, які дії він зобов'язаний був вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться йому у провину.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 мав реальну можливість виконати ті чи інші обов'язки, але через недбале чи не сумлінне ставлення до них, їх не виконав.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції. Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточім проти України» від 15.05.2008 року зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Міністерство оборони України здійснює матеріально-технічне забезпечення територіальних центрів комплектування (ТЦК), оскільки саме Міноборони є керівним органом для цих центрів, які відповідають за комплектування Збройних Сил України.
Міноборони керує ТЦК, а тому забезпечує їх функціонування, зокрема матеріально-технічну базу, яка необхідна для їхньої роботи, а саме серверами, моноблоками, що у даному випадку зроблено не було.
ТЦК є частиною військово-адміністративного поділу України і підпорядковуються оперативним командуванням, які, своєю чергою, підпорядковані Міноборони.
В матеріалах справи окрім протоколу про адміністративне правопорушення та облікових карток військовозобов'язаних не долученого жодних доказів, в тому числі акту службової перевірки.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення та потребує підтвердження викладених у ньому фактів іншими доказами (довідками, поясненнями свідків, актами службового розслідування, фото- чи відеозаписами тощо), а тому відсутні підстави вважати цей протокол належним і допустимим доказом.
Крім того Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 року (справа №10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, утому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, на осіб, які притягуються до відповідальності, поширюються гарантії кримінального процесуального закону, зокрема розмежування судової функції та функції обвинувачення, забезпечення законності, права на захист та заборони суду виходити за межі пред'явленого обвинувачення, презумпція невинуватості, забезпечення доведення вини «поза розумним сумнівом».
Беручи до уваги досліджені судом докази, суд не вбачає події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин суду не надано.
Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Є. О. Данилів