Провадження №1-кп/447/120/25
Справа №447/3718/24
17.11.2025 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві Львівської області об'єднане кримінальне провадження внесене в ЄРДР за №120241412500000616 від 05.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не одруженого, з професійно технічною освітою, раніше не судимого, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 125, ч.5 ст. 407 КК України , -
ОСОБА_4 у порушення вимог ст.129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», достовірно знаючи про наявність постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2024 у справі №202/3748/24, яка набрала законної сили та про скерування такої на виконання, згідно якої ОСОБА_4 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, з метою невиконання вказаної постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, 04.12.2024, близько 23:00 год., рухаючись по вул. Яворницького, 7 у м. Новий Розділ Стрийського району Львівської області, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ 2109», д.н.з НОМЕР_1 , після чого був зупинений працівниками СРПП ВПД №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху.
Крім того, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2024 у справі №202/3748/24, яка набрала законної сили та про скерування такої на виконання, згідно якої ОСОБА_4 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, з метою невиконання вказаної постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, повторно, 13.12.2024, близько 08:00 год., рухаючись по вул. Дроговизька, 2 у м. Миколаїв, Стрийського району Львівської області, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ 2109», д.н.з НОМЕР_1 , після чого був зупинений працівниками СРПП ВПД №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху.
Крім цього, ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», достовірно знаючи про наявність постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2024 у справі №202/3748/24, якою ОСОБА_4 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання, постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, 31.12.2024, близько 15:40 год., рухаючись по вул. Травнева, 2, у с.Берездівці, Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ 2109», р.н.з. НОМЕР_2 , після чого був зупинений працівниками СРПП ВИД №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху.
Крім того, ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», достовірно знаючи про наявність постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2024 у справі №202/3748/24, якою ОСОБА_4 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки/бажаючи їх настання, 02.01.2025, близько 15:00 год., рухаючись по вул. Шевченка, 5 у м.Новий Розділ, Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ 2109», р.н.з, НОМЕР_2 , після чого був зупинений працівниками СРППВПД №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській; області, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху.
Крім того, ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», достовірно знаючи про наявність постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2024 у справі №202/3748/24, якаю ОСОБА_4 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість ЇЇ виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, 07.01.2025, близько 16:00 год., рухаючись по вул. Чорновола, 3, у м.Новий Розділ, Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ 2109», р.н.з. НОМЕР_2 , після чого був зупинений працівниками СРППВПД №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху.
Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України
Крім цього, ОСОБА_4 , 08 травня 2025 року близько 22 годин 30 хвилин, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_6 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання наніс ОСОБА_6 , удар табуреткою по голові, від чого останній впав, а ОСОБА_4 , продовжив наносити удара ногами по лівому плечі, лівій руці та в ділянку ребер спричинивши потерпілому садно спинки носа, крововилив лівого плеча по задній поверхні, аналогічний крововилив там же, крововилив лівої скроневої ділянки, крововилив тім'яної ділянки голови, синець спини зліва, над лопаткою, та крововилив над верхньою губою зліва, що відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_4 , заподіяв умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.
Крім цього, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді навідника 3 механізованого відділення З механізованого взводу 8 механізованої роти, військової частини НОМЕР_3 , всупереч вимог ст.ст.17,65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах дії воєнного стану, 23.11.2024 близько 11:00 год самовільно залишив місце служби - пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) та був відсутній на службі без поважних причин та не виконував свої службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд. У подальшому, 24.12.2024 ОСОБА_4 добровільно прибув до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_4 ) з метою продовження проходження військової служби та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Крім того, старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 , всупереч вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах дії воєнного стану, близько 17:00 самовільно залишив військову частину НОМЕР_4 ( АДРЕСА_4 ) та був відсутній на службі без поважних причин та не виконував свої службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд до 04.08.2025. У подальшому, 04.08.2025 о 19 год. 15 хв. солдата ОСОБА_4 затримано в порядку ст.615 КПК України на території ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, що за адресою: Львівська область м. Миколаїв, пл. Ринок, 9,
Таким чином, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби, тривалістю понад три доби, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
В пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.382, ч.1 ст.125, ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, розкаявся у скоєному.
Суд, вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 125, ч.5 ст.407 КК України
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушеннях та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид і розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий за місцем проживання характеризується типово, являється військовослужбовцем, за місцем несення служби характеризується негативно, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, та лікаря-психіатра та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, як обставини, які пом'якшують покарання, обставина, яка обтяжують покарання - вчинення злочину повторно, тому суд вважає, що покарання ОСОБА_4 слід обрати в межах санкції ч.1 ст.125, ч.1 ст.382, ч.5 ст.407 КК України за якими він обвинувачується, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі.
Щодо неможливості призначення покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України суд зважає на наступне.
Однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
Суд звертає увагу, що під час застосування ст.69 КК України необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом'якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Приписи ст. 69 КК України про призначення винуватій особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виняткових випадках.
Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.
У будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим. Проте доводи касаційної скарги засудженого не містять таких обґрунтувань.
Згідно з приписами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням..
Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом. Отже, суд, реалізуючи свої повноваження, має навести правові підстави та переконливі мотиви, які є достатніми для постановлення рішення.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що правові підстави для застосування у даному випадку положень статей 69 і 75 КК України відсутні, оскільки обвинувачений будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану вчинив тяжкий кримінальний злочин.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання з 04.08.2025року.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді 200 годин громадських робіт.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді - 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з 04.08.2025року з моменту фактичного затримання.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1