Справа № 466/6966/25
Провадження № 2/463/2375/25
17 листопада 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,
представника відповідача - Бродович К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14.04.2023-100002592 від 14.04.2023 року у розмірі 19422,0 гривень.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.04.2023 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем укладено кредитний договір № 14.04.2023-100002592, згідно умов якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 9000,00 гривень на умовах визначених договором. Зазначає, що відповідач не виконував умов кредитного договору належним чином, внаслідок чого станом на 23.07.2025 року утворилась заборгованість за кредитним договором № 14.04.2023-100002592 від 14.04.2023 року у розмірі 19422,0 гривень. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 14.04.2023-100002592 від 14.04.2023 року у розмірі 19422,0 гривень.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 28.07.2025 року, справу направлено Личаківському районному суду м.Львова для розгляду за підсудністю.
Матеріали справи поступили до Личаківського районного суду м.Львова 09.09.2025 року та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду такої було визначено суддю Грицка Р.Р.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15.09.2025 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В силу вимог Закону та враховуючи ціну позову дана справа є малозначною і підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, а тому, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.
Перед тим як закінчити з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
Відтак, суд у відповідності до вимог частини п'ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Справа була призначена до судового розгляду на 07.10.2025 року та у зв'язку із відмовою у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, розгляд справи відкладено на 17.11.2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. У позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.
Враховуючи те, що представник позивача подала клопотання про розгляд справи без її участі та відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у її відсутності, ухваливши рішення.
Представник відповідача Бродович К.Р. в судовому засіданні під час виступу із вступним словом проти позову заперечила. Суду пояснила, що відповідач ОСОБА_1 жодних кредитних договорів із позивачем не укладав, не підписував, не заповнював анкет, не отримував жодних кодів та грошових коштів. Стверджує, що існування спірного договору відповідач пов'язує із діями його рідного брата, який маючи доступ до персональних даних відповідача та від його імені вчинив дії на укладення спірного договору. Водночас вказала, що відповідач не звертався до правоохоронних органів щодо можливого вчинення відносно нього шахрайський дій. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «Споживчий центр» необхідно задовольнити з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 14.04.2023 року між ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14.04.2023-100002592, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною даного договору, паспорту споживчого кредиту та пропозиції на укладення кредитного договору (оферти). Відповідно до умов договору Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 9000,0 гривень, на строк 70 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом протягом усього періоду у розмірі 1,5% на день (стандартна ставка) та комісією, пов'язаною із наданням кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що дорівнює 1350,0 гривень (а.с.10-15).
Згідно квитанції № 2279838194 від 14.04.2023 року, підтверджено успішність операції про перерахування на рахунок відповідача ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 9000,0 гривень згідно кредитного договору № 14.04.2023-100002592 від 14.04.2023 року (а.с.16).
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
У відповідності до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Зокрема, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У справі яка розглядається кредитний договір № 14.04.2023-100002592 від 14.04.2023 року, укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено в Розділі 2 Договору, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Водночас, всупереч зазначеним нормам, відповідач не надав жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення договору № 14.04.2023-100002592 від 14.04.2023 року в електронному вигляді та накладення на нього будь якого іншого підпису, внаслідок чого відповідні аргументи представника відповідача суд відхиляє.
Крім того, за змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов'язок доказування протилежного.
Проте, як і в попередньому випадку відповідач не надав жодного підтвердження факту неотримання грошових коштів за договором № 14.04.2023-100002592 від 14.04.2023 року і за відсутності таких доказів відповідні аргументи представника відповідача суд визнає безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитор свої зобов'язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.
Згідно розрахунку заборгованості, внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання, відповідач станом на 23.07.2025 року, заборгував перед позивачем борг за кредитним договором № 14.04.2023-100002592 від 14.04.2023 року в загальній сумі 19422,0 гривень, з яких: 9000,0 гривень - заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 9072,0 гривень - заборгованість за відсотками, 1350,0 гривень - комісія. Нарахування відсотків проводилось у межах строку кредитування (а.с.21).
Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь яких доказів на спростування такого відповідачем не надано.
При цьому, суд також відхиляє твердження представника відповідача про можливе вчинення шахрайських дій по відношенню до відповідача, які на думку останнього призвели до наявної заборгованості перед кредитором, оскільки представником відповідача не подано доказів (заяви ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення та рішення за результатами її розгляду - вироку суду), які б свідчили про факт таких подій та їх причинно-наслідковий зв'язок.
Враховуючи те, що спірний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач не довів, що кредитний договір укладено іншою особою, або ж, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок та відповідну банківську картку, що йому не належить. Разом з тим, відповідачем не спростовано, що відомості, зазначені в анкеті-заяві, яка сформована при укладенні кредитного договору, не відповідають дійсності. Кредитні грошові кошти перераховувалися на платіжну картку, відкриту відповідачем в АТ КБ «ПриватБанк».
Суд зазначає, що навіть за наявності відкритого кримінального провадження за заявою відповідача за ст.190 КК України (шахрайство), без вироку суду, не доводило б того, що саме невстановлена особа/особи заволоділи персональними даними позивача з метою укладення оспорюваного кредитного договору і уклали його від імені ОСОБА_1 без його волі.
Таким чином, доводи представника відповідача про те, що кредитний договір підписано без волі відповідача, іншою особою, яка незаконним шляхом заволоділа його персональними даними, відхиляються судом, так як без належних та допустимих доказів вони зводяться до припущень, на яких не може ґрунтуватися доказування (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд, відповідно до ст.89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а право позивача на повернення кредиту, сплату відсотків та комісії захисту.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, сплата якого підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 22.07.2025 року (а.с.24).
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 14.04.2023-100002592 від 14.04.2023 року у розмірі 19422,0 гривень (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 00 копійок.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського,133А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено - 17 листопада 2025 року.
Суддя Грицко Р.Р.