13 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 580/9641/23
провадження № 11-361апп25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Дашутіна І. В., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О.,Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи № 580/9641/23 за позовом керівника Релігійної організації «Релігійна громада парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» Чертополоха Анатолія Миколайовича до Черкаської обласної військової адміністрації та державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича, третя особа - Релігійна організація «Парафія святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси» про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними дій та скасування запису, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою керівника Релігійної організації «Релігійна громада парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» Чертополоха Анатолія Миколайовича на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року (у складі судді Кульчицького С. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (постановлену у складі головуючого судді Безименної Н. В., суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.),
У жовтні 2023 року керівник Релігійної організації «Релігійна громада парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» Чертополох Анатолій Миколайович (далі - позивач, Керівник релігійної громади) звернувся до суду з позовом до Черкаської обласної військової адміністрації (далі - відповідач-1, Черкаська ОВА) та державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича (далі -відповідач-2, державний реєстратор), третя особа - Релігійна організація «Парафія святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси»), в новій редакції якого просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Черкаської обласної державної (військової) адміністрації стосовно реєстрації статуту - Релігійної громади Релігійної організації «Парафія святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) м. Черкаси в новій редакції з новою юридичною назвою;
- визнати протиправними дії та скасувати запис державного реєстратора Штрика Є. А. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи релігійної організації «Релігійна громада парафія святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» (далі - Релігійна громада) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) № 1009601070004000126 від 10 жовтня 2023 року.
Позов мотивовано тим, що Черкаська ОВА не отримала та не могла отримати документи, передбачені Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-XI «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-XI), які є безпосередньою підставою для винесення спірного розпорядження, а також для вчинення відповідних реєстраційних дій державним реєстратором, як це передбачено положеннями Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV), внаслідок чого були допущені грубі порушення нормативно-правових вимог у цій сфері правовідносин.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, закрито провадження у цій справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із роз'ясненням позивачу права на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Керівник релігійної громади направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом спору в цій справі є саме порушення відповідачами положень законодавства України, якими регулюється порядок внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи, на підставі яких прийнято оскаржуване розпорядження та, відповідно, рішення державного реєстратора.
Скаржник наголошує, що підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії суб'єктів владних повноважень, що полягають у державній реєстрації змін до статуту, чим фактично ліквідовано юридичну особу.
Також позивач зазначає, що оскільки звернення Керівника релігійної громади до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту прав релігійної організації у сфері публічно-правових відносин, а не корпоративних та майнових прав, ця справа підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Оцінивши ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в межах доводів і вимог касаційної скарги Керівника релігійної організації які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також урахувавши установлені фактичні обставини справи № 580/9641/23, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ( далі - Касаційний адміністративний суд) дійшов висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно із частиною шостою статті 346 КАС України справа передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Так, Касаційний адміністративний суд зазначив, що ключовим питання під час касаційного перегляду справи є визначення належної юрисдикції суду, до підсудності якого віднесено розгляд цієї справи: до суду адміністративної чи господарської юрисдикції.
Надаючи оцінку наявності винятків, що виключають можливість передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд звернув увагу на те, що:
1) позивач у судах першої та апеляційної інстанцій наполягав на підвідомчості цього спору саме судам адміністративної юрисдикції, мотивуючи це тим, що звернення Керівника релігійної громади до суду з цим позовом зумовлене необхідністю захисту прав релігійної організації у сфері публічно-правових відносин, а не корпоративних чи майнових прав, а отже, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства;
2) позивач, який оскаржує судові рішення, обґрунтовує порушення судами правил предметної юрисдикції наявністю постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема, в постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19, від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства, а також наявністю постанов Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20, у яких зроблено висновки про те, що спір підвідомчий господарському суду.
Крім того, Касаційний адміністративний суд врахував, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, керувалися практикою, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, в яких зазначено, що вимога про скасування реєстраційного запису є похідною від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права. Таке право підлягає захисту в ефективний спосіб і має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Під час касаційного перегляду було встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з порушенням, на думку Керівника релігійної громади, відповідачами процедури та порядку здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що визначені чинним законодавством України.
У позовній заяві (у новій редакції) Керівник релігійної громади стверджує, що порядок здійснення державної реєстрації змін до статуту релігійного об'єднання (організації, громади) встановлюється рядом підзаконних нормативно-правових актів як у сфері свободи совісті і діяльності релігійної організації, так і у сфері державної реєстрації.
Позивач звертає увагу на те, що відповідно до положень частини другої статті 25 Закону № 755- IV порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.
На думку позивача, перевірка документів, поданих для державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є безпосереднім етапом державної реєстрації.
Також Керівник релігійної громади вказує на те, що відповідачі при прийняті оскаржуваних рішень були зобов'язані здійснити перевірку поданих документів на предмет їх відповідності чинному законодавству України (а отже й положенням статуту Релігійної громади), а також на предмет наявності повноваження заявника на їх подання.
Позивач зауважує, що саме він як Керівник релігійної громади вправі звернутись до відповідного органу із заявою про проведення державної реєстрації внесення змін як до установчих документів, так і до відомостей, які відображені у Єдиному державному реєстрі.
Крім цього позивач зазначає, що він, як керівник релігійної громади, не підписував та не подавав будь-яких заяв про проведення державної реєстрації будь-яких змін щодо релігійної громади до Черкаської ОВА.
Обґрунтовуючи підстави звернення до адміністративного суду, позивач, серед іншого, вказує на те, що оскільки керівник релігійної громади є єдиною особою, уповноваженою на підписання заяви про проведення державної реєстрації будь-яких змін щодо Релігійної громади, підписання та подання такої заяви до Черкаської ОВА було вчинено особою, що не має на це достатніх повноважень, тобто оскаржувані реєстраційні дії ініційовані неуповноваженим суб'єктом, зауважуючи при цьому, що повноважним органом релігійної громади не було уповноважено будь-яких третіх осіб на вчинення реєстраційних дій.
Отже, позивач пов'язує проведену державну реєстрацію змін до статуту власне з незаконними діями особи, яка подала відповідну заяву, та неналежною перевіркою цих документів відповідачем-1.
Таким чином, предмет спору полягає в тому, що відповідачі порушили приписи законодавства України, які регулюють порядок внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи - Релігійної організації «Парафія святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси», на підставі яких було видано оскаржуване розпорядження та здійснено реєстраційні дії державним реєстратором.
Касаційний адміністративний суд також зазначив, що правовідносини у цій справі безпосередньо пов'язані з фактом зміни реєстрації підлеглості Релігійної громади, внесення у зв'язку із цим відповідних змін та доповнень до статуту релігійної організації, а також пов'язані з реєстрацією змін статуту релігійної організації.
Відповідно до правового висновку сформульованого в постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 280/2030/21, якщо в одному акті суб'єкта владних повноважень вирішуються одночасно питання у сфері публічно-правових та приватноправових відносин, адміністративні суди, вирішуючи спір виключно про правомірність акта, що стосується публічно-правової сфери, зобов'язані, у першу чергу, надати оцінку дотриманню суб'єктом владних повноважень встановленої процедури прийняття рішення; недотримання такої процедури може бути достатньою підставою для скасування акта в частині, що стосується публічно-правової сфери. Водночас з урахуванням завдання та основних засад адміністративного судочинства адміністративні суди мають перевірити рішення суб'єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Встановлені під час вирішення такого публічно-правового спору обставини можуть мати преюдиційне значення під час розгляду справи у частині, що стосується приватноправових відносин, у судах цивільної чи господарської юрисдикції.
У позовній заяві (у новій редакції) Керівник релігійної громади зазначає, що спірним розпорядженням Черкаська ОВА порушила його права, по-перше, як керівника юридичної особи, оскільки через неправомірні зміни до статуту протиправно змінено підпорядкування юридичної особи, по-друге, його право як громадянина на вільне задоволення релігійних потреб, сповідувати і поширювати віру , по-третє, його право як члена Релігійної громади на самостійне визначення підлеглості у канонічних та організаційних питаннях через примусову та самовільну зміну сторонніми особами цієї підлеглості шляхом протиправного внесення відповідних змін до статуту Релігійної громади.
Аналіз вказаних доводів вказує на те, що предметом цього спору є правомірність рішення органу виконавчої влади - Черкаської ОВА щодо реєстрації статусу релігійної організації у новій редакції.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів статті 125 Основного Закону України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин в Україні діють адміністративні суди.
За змістом статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Підпунктом 8 пункту 7 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад).
Згідно з положеннями пункту 1 статті 14 Закону № 987-XI для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Таким чином, зі змісту наведених положень вбачається, що військові адміністрації, зокрема, у питаннях реєстрації статутів релігійних громад або змін до них, здійснюють владні управлінські функції та суб'єктами владних повноважень.
Закон України від 06 вересня 2012 року № 5203-VI «Про адміністративні послуги» (далі - Закон № 5203-VI) визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.
32. Стаття 1 Закону № 5203-VI містить такі визначення:
адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону;
суб'єкт звернення - фізична чи юридична особа, яка подає заяву про надання адміністративної послуги;
суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор або інший суб'єкт державної реєстрації, уповноважений відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Як убачається з матеріалів справи, позовна вимога у цій справі про визнання протиправним та скасування розпорядження Черкаської ОВА заявлена як самостійна, а не похідна вимога. Спір, що виник між сторонами у цій справі, стосується правовідносин, зокрема, з прийняття відповідачем-1 як уповноваженим органом, органом виконавчої влади (суб'єктом владних повноважень) рішення про реєстрацію нової редакції статуту релігійної організації. З огляду на положення статті 1 Закону України № 5203-VI такі дії відповідача є результатом здійснення владних повноважень на підставі заяви релігійної громади та спрямовані на набуття прав та обов'язків цієї громади, а отже, становлять адміністративну послугу в розумінні згаданого Закону .
Касаційний адміністративний суд зазначив, що правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, врегульовані також Законом № 755-IV, який містить певні вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації й інших реєстраційних дій, та до підстав їх проведення чи відмови, які, зокрема, встановлені у статтях 9, 14, 15, 25, 27, 28 цього Закону.
Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону № 755-IV державний реєстратор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Крім того, Закон № 755-IV встановлює мету та певні засади державної реєстрації, однією з яких є об'єктивність, достовірність і повнота відомостей у Єдиному державному реєстрі (статті 4, 7 цього Закону), а також певний порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації (стаття 34).
Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб наведений у частині другій статті 4 Закону № 755-IV та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 755-IV зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Повноваження державного реєстратора визначені у статті 6 цього Закону, згідно якою він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.
Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи регламентована статтею 29 Закону № 755-IV.
Касаційний адміністративний суд врахував, що у цій справі потребують з'ясуванню обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятих відповідачами рішень, які за своєю юридичною природою є рішеннями суб'єкта владних повноважень та мають прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим є спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас Касаційний адміністративний суд врахував, що зміст позовних вимог згідно з поданою позовною заявою (у новій редакції) свідчить про оскарження прийнятого державним реєстратором рішення про реєстрацію змін до статуту Релігійної громади виключно з підстав недотримання процедури прийняття такого рішення відповідно до положень законів № 987-XI та № 755-IV.
Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода Керівника релігійної громади з рішенням відповідача-2 у зв'язку з недотриманням останнім вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, зумовлює публічно-правовий спір, пов'язаний з наданням адміністративних послуг, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Згідно з чинним законодавством, державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, водночас захист прав та інтересів особи від порушень суб'єкта владних повноважень є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.
Касаційний адміністративний суд зазначив, що фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасника релігійної громади, а дії суб'єктів владних повноважень, що полягають у державній реєстрації змін до статуту.
Отже, обсяг та зміст фактичних обставин цієї справи, їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода позивача з рішенням суб'єктів владних повноважень у зв'язку з недотриманням ними вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів (статуту), спричиняє публічно-правовий спір, пов'язаний з наданням адміністративних послуг, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Проте питання щодо владних, управлінських рішень органу виконавчої влади та державного реєстратора, прийняті або вчинені відповідач як суб'єктами владних повноважень, не були предметом доказування у цій справі.
Касаційний адміністративний суд також акцентував увагу на тому, що у межах цієї справи не розглядаються питання щодо правомірності обрання Керівника релігійної громади, законності проведення парафіяльних зборів, прийнятих на них рішень та наявності у вказаних зборів повноважень на вирішення питань про внесення змін до статуту Релігійної громади, про що помилково зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а надається оцінка рішенню та діям суб'єктів владних повноважень на предмет їх законності та обґрунтованості з урахуванням тих обставин, які існували на час їх прийняття.
Водночас оскільки у цій справі позивач обґрунтовує незаконність рішення органу виконавчої влади та проведення реєстраційної дії саме порушенням з боку Черкаської ОВА та державного реєстратора під час їх здійснення, то такі вимоги є основними і мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Отже, оскільки відносини, які є предметом перевірки та оцінки адміністративними судами в адміністративній справі № 580/9641/23, визначені статтями 6, 8, 19, 118, 119, 125 Конституції України, Законом №5203-VІ, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» як адміністративні, то відповідно до статей 2, 4, 19 КАС України такі відносини перевіряються та оцінінюються виключно адміністративними судами. Жодні інші суди, крім адміністративних, не наділені компетенцією перевіряти та оцінювати адміністративні правовідносини.
Відносини, що розглядаються в адміністративній справі № 580/9641/23, є відносинами у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 6, 8, 19, 118, 119, 125 Конституції України та Законом №5203-VІ. Згідно зі статтями 2, 4, 19 КАС України вони належать до виключної компетенції адміністративних судів.
Суд касаційної інстанціївиснував про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Судувід 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, як в частині можливості розгляду спорів цієї категорії справ судами адміністративної юрисдикції, так і щодо обов'язку суду у таких спорах перевіряти наявність чи відсутність спору між Релігійною громадою та її учасником, корпоративного спору між учасниками релігійної організації з приводу її керівника.
Перевіривши матеріали справи та наведені доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду з таких міркувань.
Відповідно до частини четвертої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики підстави для відступу від висловлених раніше її правових позицій мають бути достатньо вагомими: її попередні рішення є неефективними, помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід очевидно застарів внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41)).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу й на пункт 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom»), заява № 27238/95, у якому Європейський суд з прав людини наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від своїх попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Касаційний адміністративний суд не навів належного обґрунтування необхідності відступу від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а.
Отже, з урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що в ухвалі від 25 вересня 2025 року у справі № 580/9641/23 колегія суддів Касаційного адміністративного суду не навела підстав, які б зумовили необхідність відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а.
Виходячи із викладеного немає підстав для відступу від наведених висновків Великої Палати.
Крім того, посилаючись на оскарження позивачем судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Касаційний адміністративний суд не врахував приписів пунктів 2, 3 частини шостої статті 346 КАС України, а саме що скаржник не обґрунтував порушення судами правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду, а також наявністю постанови Великої Палати Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Згідно із частиною шостою статті 347 КАС України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 346, 347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Справу № № 580/9641/23 за позовом керівника Релігійної організації «Релігійна громада парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» Чертополоха Анатолія Миколайовича до Черкаської обласної військової адміністрації та державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича, третя особа - Релігійна організація «Парафія святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси», про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними дій та скасування запису повернути до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді: О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко І. А. Воробйова І. В. Дашутін А. А. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур С. Ю. Мартєв К. М. Пільков С. О. Погрібний Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич