Справа № 446/2581/24
07.11.2025року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:
головуючого - судді Костюк У. І.
секретаря судових засідань: Луківської Л.Б.
за участі:
представника позивачки Тарасенка Л.Л.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка - Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
встановив:
представник позивачки ОСОБА_4 - адвокат Тарасенко Л.Л. подав до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якій просить суд в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 30.09.2006 позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .. Від даного шлюбу у них народилось троє дітей. 20.08.2024 шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. За час перебування у шлюбі на підставі договору купівлі - продажу від 28.11.2008 подружжям було придбано квартиру в АДРЕСА_2 , яка була оформлена на відповідача тобто згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 вказаний як єдиний власник вказаної квартири. Однак, вищезгадана квартира придбана у шлюбі, а відтак є спільною власністю подружжя. У зв'язку з тим, що позивачка та відповідач не можуть дійти спільної згоди щодо визначення права власності на вказане майно добровільно, а тому позивачка звертається з даною позовною заявою до суду та просить її задоволити.
За результатами автоматизованого розподілу справи, оформленого відповідним протоколом від 05.11.2024, для розгляду цієї справи визначено суддю Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області Костюк У.І..
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу передано судді Костюк У.І..
Ухвалою суду від 26.11.2024 відкрито провадження в справі, визначено, що розгляд справи проводитиметься за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
16.05.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Жукровським Я.І. подано відзив на позовну заяву. В даному відзиві зазначив, що під час перебування у шлюбі з позивачкою ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу квартири 28.11.2008 було придбано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 20 000 грн. (еквівалент на час купівлі 3 500 доларів США). Незважаючи на те, що квартира була куплена за час перебування у шлюбі, кошти на її придбання у повному обсязі були подаровані відповідачу особисто його рідною сестрою ОСОБА_5 .. Зважаючи на вищезгадане, вказана квартира є приватною власністю відповідача, а не спільною сумісною власністю подружжя, так як придбана за кошти, які належали відповідачу особисто як подарунок. Також, у поданому відзиві зазначив те, що на момент придбання квартири позивачка не працювала, не мала жодних заощаджень та не брала участі у фінансуванні придбання спірної квартири, всі витрати здійснювались виключно за рахунок відповідача. Відтак, просив у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
29.05.2025 представник позивачки ОСОБА_4 - адвокат Тарасенко Л.Л. подав відповідь на відзив у якому зазначив, що сторона відповідача не спростував презумпцію спільного сумісного майна подружжя на спірну квартиру квартиру, також стверджує, що відповідач на підтвердження своїх доводів не надав належні та допустимі докази, в зв'язку з чим його доводи зводяться виключно до припущень.
Ухвалою суду від 10.06.2025 підготовче провадження у справі закрито та визначено дату судового розгляду.
Позивачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, інтереси позивачки представляв її адвокат Тарасенко Л.Л..
У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Тарасенко Л.Л. позовну заяву підтримав з підстав ній наведених. Додатково зазначив, що розписка, яка подана стороною відповідача, як підтвердження факту дарування коштів, є такою, що написана не в належній формі, а отже є неналежним письмовим доказом. Також наголосив на тому, що його довірителька виховувала трьох дітей, народжених в цьому шлюбі, перебувала у декретній відпустці. Після виходу з декретної відпустки позивачка почала працювати та заробляти кошти.
Представник відповідача Жукровський Я.І. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що кошти за які куплена квартира, належали відповідачу на праві приватної власності, так як були особисто йому подаровані.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи свого представника підтримав, проти позову заперечив. Вказав на те, що за час перебування в шлюбі придбав квартиру, за кошти, які були подаровані йому його сестрою.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомив, є чоловіком сестри відповідача. Розповів, що йому відомо про те, що на його рахунок надійшли кошти від дружини, в сумі 20 000 гривень які він віддав ОСОБА_1 внаслідок чого останній придбав квартиру.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомила, що є сетрою ОСОБА_1 .. Пояснила, що після одруження брата та позивачки вони не мали де жити. Брат працював, відкладав кошти, однак для купівлі помешкання цього було недостатньо. Тому сестра ОСОБА_8 подарувала відповідачу кошти, які останній повинен був повернути. Позивачка спершу була у декреті доглядала дітей, згодом пішла на роботу. Однак основний дохід заробляв відповідач, позивачка йому не допомагала.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомив, що знає відповідача, оскільки є чоловіком сестри. Розповів, що йому відомо про те, що сестра дасть кошти для купівлі квартири, про терміни та умови повернення коштів не йшлось.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.09.2006 по 20.08.2024, який рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області по справі № 446/2254/23 було розірвано /а.с. 10-11/.
Від цього шлюбу народилось троє дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.7-9/.
Згідно інформаційної довідки № 399291579 від 15.10.2024, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира загальною площе, 59.7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 11/
Згідно копією звіту про оцінку три кімнатної квартири загальною площею 59.7 кв.м., що належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ринкова вартість станом на дату оцінки 16.10.2024 становить 565 200, 00 грн. в тому числі вартість 1/2 частки становить 282 600,00 грн. /а.с.12-13/.
Позивачка ОСОБА_4 звертаючись до суду з даним позовом просить суд визнати за нею право власності на 1/2 спірного нерухомого майна набутого подружжям за час шлюбу.
Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 26 ЦК України та Главою 8 СК України.
Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно з частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною першою статті 70 СК України та абзацом 1 частини другої статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Також, суд враховує роз'яснення, викладені в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно - будівельному, гаражно -будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Предметом спору в даній справі є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, судом встановлено, що 28.11.2008 між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_1 набув у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.86/.
При цьому в ході судового розгляду долученими письмовими доказами підтверджується факт придбання вище вказаного майна в шлюбі за час спільного проживання з позивачкою.
Відтак в ході судового розгляду судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що спірна житлова квартира, загальною площею 59,7 кв.м., що розташована за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрована за ОСОБА_1 набута під час перебування сторін у шлюбі, а відтак належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
Разом з тим судом відзначається, що фактично спір між сторонами виник з приводу поділу вказаного майна.
Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Доводи відповідача про те, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, які були надані йому у дарунок сестрою, суд вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя, закріплену у статтях 60, 61 Сімейного кодексу України. За усталеною практикою Верховного Суду, саме на особу , яка стверджує про особистий характер майна, покладається обов'язок доведення цієї обставини (зокрема, постанова ВС від 18.05.2023 у справі № 344/5528/22). Подана стороною відповідача розписка не є належним та допустимим доказом отримання грошових коштів у дарунок, оскільки не містить суттєвих реквізитів, необхідних для підтвердження факту дарування: не ідентифіковано особу дарувальника, не визначено джерело походження коштів, не зазначено конкретної мети їх передачі, не наведено обставин, які б свідчили про реальність та безоплатність такого правочину, а також не підтверджено цільове використання зазначених коштів для придбання спірної квартири. Відповідач не надав жодних інших доказів, які б у сукупності давали можливість суду дійти висновку про те, що спірне майно було придбане за рахунок його особистих, а не спільних коштів подружжя. Такі докази не були здобуті судом і у ході розгляду справи. Таким чином, відповідач не виконав свого процесуального обов'язку щодо спростування презумпції спільності майна, набутого у шлюбі. За таких обставин доводи, наведені відповідачем у відзиві, суд відхиляє як недоведені, непідтверджені належними доказами та такі, що суперечать встановленим обставинам справи.
Враховуючи вище наведене, судом відзначається, що поділ майна може бути здійснений за домовленістю між співвласниками, у зв'язку з чим діє презумпція рівності часток. Разом з тим, чинне законодавство передбачає можливість відступу від рівності часток у випадку поділу майна, що знаходиться в спільній сумісній власності.
На думку суду передбачені законом підстави для відступлення від рівності часток у спільному майні подружжя відсутні, а тому при поділі спірного майна між подружжям суд виходить з рівності часток сторін у справі в об'єкті спільної сумісної власності, тобто по 1/2 частині кожному.
Відтак враховуючи, те що спірне майно, а саме житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя тому за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частки вищезазначеного майна.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.
У відповідності ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 2 826, 00 грн..
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-
вирішив :
позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_4 в порядку майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 2826,00 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять шість гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 17.11.2025.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцепроживання : АДРЕСА_4 ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: в матеріалах справи - відсутній, місцереєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя У.І. Костюк