12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 642/3201/23
провадження № 51-2389 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілої
адвоката ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 02 червня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022226260000299, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Первомайський Харківської області, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 332 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2025 року ОСОБА_8 засуджено до покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки;
- за ч. 1 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
Початок іспитового строку ухвалено рахувати з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 не застосовувався.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
Харківський апеляційний суд, задовольнивши частково апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , скасував вказаний вирок у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок від 02 червня 2025 року, яким призначив ОСОБА_8 покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки;
- за ч. 1 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з дня фактичного затримання в порядку виконання вироку.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_8 визнано винуватою у тому, що вона восени 2021 року, більш точний час та дату не встановлено, діючи умисно, достовірно знаючи, що не проходила встановлену законом процедуру для отримання свідоцтва про народження дитини, виступила пособником у підробленні свідоцтва, яке видається державною установою для реєстрації дитини та її походження, а саме у підробці свідоцтва про народження дитини на ім'я ОСОБА_9 , для якої ОСОБА_8 , згідно договору про виношування дитини від 01.07.2020, являється сурогатною матір'ю, а біологічними батьками якої згідно висновку експерта ХНДЕКЦ № СЕ-19/121-21/10114-БД від 09.07.2021 являються громадяни Німеччини: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, восени 2021 року, перебуваючи у місті Харків, ОСОБА_8 познайомилась за допомогою мережі «Інтернет» з невстановленою особою, яка в ході листування запропонувала їй отримати свідоцтво про народження дитини без черги за грошову винагороду. Після чого, реалізуючи свою злочинну задумку, ОСОБА_8 виступила в ролі пособника та при невстановлених обставинах передала невстановленій особі пакет документів, передбачених Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», а саме: медичне свідоцтво про народження дитини № 79Х7-58ЕХ-7Т5В-А3ВН від 08.04.2021, документ, який ідентифікує ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та документ, який ідентифікує особу, яка мала бути записана батьком дитини, з метою виготовлення завідомо підробленого документу про народження дитини, який, зокрема, надає право на вивезення дитини за межі державного кордону України.
Після чого, не пізніше 23.02.2022, точного часу та дати не встановлено, при невстановлених обставинах ОСОБА_8 отримала завідомо підроблене свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 , видане начебто 06.06.2021 Мереф'янською міською радою Харківського району на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Харків), актового запису про народження на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено. Свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 видано на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком якої є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матір'ю якої є ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Крім того, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дії, керуючись прямим умислом та достовірно знаючи, що малолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (на теперішній час встановлено достовірне ім'я ОСОБА_15 ) не являється її дитиною, маючи умисел на незаконне переправлення малолітньої дитини через державний кордон України з метою переховування дитини від її справжніх батьків, використовуючи завідомо підроблений документ, а саме свідоцтво про народження дитини, на початку березня 2022 року, точне місце та час не встановлено, здійснила перетин державного кордону України шляхом пішохідного переправлення разом з малолітньою дитиною ОСОБА_9 ( ОСОБА_15 ). Задля безперешкодного перетину державного кордону України ОСОБА_8 пред'явила інспектору прикордонної служби підроблене свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , датоване 06.06.2021, видане начебто Мереф'янською міською радою Харківського району Харківської області. Разом з цим, відповідно до свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 , виданого 25.11.2021 Балаклійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області, батьками малолітньої дитини ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_11 , які дозвіл на вивіз дитини за межі державного кордону України ні ОСОБА_8 , ні будь-якій іншій особі не надавали.
Відповідно до інформації з бази інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль України, 31.05.2022 ОСОБА_8 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_9 перетнула кордон у напрямку «в'їзд» через ПП «Шегині» з Польщі в Україну.
Також, 31.05.2022, о 13 год 57 хв., ОСОБА_8 , під час перетину державного кордону України у напрямку «в'їзд» через ПП «Шегіні» із Польщі, діючи з умислом, направленим на використання завідомо підробленого документу, який видається та посвідчується установою, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, використала підроблений офіційний документ, а саме свідоцтво про народження дитини, видане на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_1 , датоване 06.06.2021, і начебто видане Мереф'янською міською радою Харківського району Харківської області, яке вона придбала за допомогою всесвітньої мережі «Інтернет».
17.08.2022, у період з 07 год 09 хв. до 08 год 42 хв., на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 16 серпня 2022 року було проведено обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого було виявлено та вилучено свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , датоване 06.06.2021, видане начебто Мереф'янською міською радою Харківського району Харківської області.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильності кваліфікацій її дій за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 332 КК України ставить питання про скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і, як наслідок, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої через суворість.
Вважає, що з огляду на обставини, що пом'якшують покарання засудженої, а саме визнання вини, щире каяття, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, відсутність заподіяної шкоди здоров'ю новонародженої дитини, відсутності обставин, які обтяжують покарання, ступеня тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, з яких два є кримінальними проступками, а третє - нетяжким злочином, відсутності тяжких наслідків, перебування на її утриманні неповнолітньої дитини, вважає, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами представника потерпілої та прокурора, безпідставно не погодився із висновком судом першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор та представник потерпілої - адвокат
ОСОБА_6 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просили вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Від захисника ОСОБА_7 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з'явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації її дій ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 332 КК України, у касаційній скарзі не заперечуються.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
Як убачається з вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також дані про особу обвинуваченої, яка розлучена, має на утриманні дитину 2011 року народження, на обліках у лікаря психіатра на нарколога не перебуває, раніше не судима, є фізичною особою-підприємцем, щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, та призначив ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 332 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Одночасно, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченої, досудової доповіді органу пробації, відповідно до якої виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства та інших обставин справи, дійшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Не погодившись із вироком суду представник потерпілої та прокурор звернулися з апеляційними скаргами, в яких ставили питання про його скасування та ухвалення нового вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м'якість, посилаючись на відсутність підстав для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з матеріалів провадження, приймаючи рішення про скасування вироку суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції недостатньо врахував фактичні обставини кримінального провадження, а саме те, що обвинувачена, будучи сурогатною матір'ю дитини ОСОБА_9 ( ОСОБА_15 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , згідно договору про виношування дитини, вчинила умисні злочинні дії, які були направленні на незаконний перетин нею державного кордону України, з метою вивезення чужої новонародженої дитини закордон з використанням підробленого документу, а саме свідоцтва про народження дитини, яке було отримано обвинуваченою злочинним шляхом, що не оспорювалося під час апеляційного розгляду.
З урахуванням наведеного та ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є кримінальними проступками
(ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України) та нетяжким злочином (ч. 1 ст. 332 КК України), на переконання суду апеляційної інстанції, у вироку місцевим судом не наведено переконливих обставин, які дають достатні підстави для звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України.
За приписами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
В оскаржуваному вироку, досліджуючи дані про особу обвинуваченої, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_8 розлучена, має на утриманні дитину 2011 року народження, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, є фізичною особою - підприємцем.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , як встановив суд апеляційної інстанції, є повне визнання вини, щире каяття, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, а також те, що внаслідок її дій не заподіяно шкоду здоров'ю новонародженої дитини, при цьому відсутні обставини, які обтяжують покарання.
Наведені вище обставини апеляційний суд визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, та призначив обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання вказаний суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_8 , обставини, що пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, які його обтяжують, та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, при цьому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її звільнення від відбування покарання відповідно до положень ст. 75 КК України.
Оскільки кримінальний закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженої, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Харківського апеляційного суду від 02 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника
ОСОБА_7 в її інтересах - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3