12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 530/2481/24
провадження № 51-3415км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2025 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12016170170000546, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 02 грудня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (надалі - КК), а це провадження закрито на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК).
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 24 липня 2025 року залишив без змін ухвалу районного суду.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 , покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.
Суть доводів, викладених у касаційній скарзі, зводиться до того, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою аргументи щодо незаконності ухвали районного суду, за якою закрито кримінальне провадження.
ОСОБА_6 зауважує, що жодних слідчих дій, спрямованих на встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, крім допиту потерпілих в якості свідків і проведення почеркознавчих експертиз, згідно з якими підтверджено, що підписи у відповідних договорах оренди виконані не особами, які в них зазначені як орендодавці, проведено не було.
Між тим, касатор стверджує про ігнорування апеляційним судом аргументів щодо можливості встановити осіб/особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, шляхом допиту свідків - працівників ПП «Агроекологія», проведення інших почеркознавчих експертиз, а також допиту державних реєстраторів, які реєстрували відповідні договори оренди земельних ділянок.
Ураховуючи зазначене, на переконання ОСОБА_6 , ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає приписам статей 370, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу та навела відповідні обґрунтування.
Мотиви Суду
За частиною 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
Зокрема, враховуючи вказані норми законодавства, апеляційний суд зобов'язаний дати вичерпну відповідь на доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також зазначити мотиви, якими він керувався під час постановлення ухвали.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги ОСОБА_6 цих вимог кримінального процесуального закону у повному обсязі не дотримався, оскільки достатньою мірою не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Використання апеляційним судом загальних формулювань суду першої інстанції не свідчить про ретельність та ґрунтовність оскаржуваної ухвали.
Як убачається із суті апеляційної скарги ОСОБА_6 не погоджувався з мотивами місцевого суду щодо вичерпності і достатності проведених слідчих дій у кримінальному провадженні та наводив власні аргументи на спростування цих мотивів.
Зокрема, ОСОБА_6 акцентував на тому, що органом досудового розслідування не було проведено необхідних слідчих дій для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи та детально зазначав які саме слідчі дії слід було провести.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд, хоч узагальнено і виклав доводи апелянта, втім не розкрив їх змісту у достатній мірі та, залишаючи скаргу без задоволення, не зазначив мотивованих підстав з яких її визнано необґрунтованою.
Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_6 про необґрунтоване рішення суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали місцевого суду, за якою закрито кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність як засада кримінального провадження з огляду на ч. 2 ст. 9 КПК полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим зібраних та перевірених доказів.
З поданого прокурором клопотання вбачається, що у ході досудового розслідування вжито вичерпних заходів, проведено ряд слідчих дій, спрямованих на встановлення особи, яка вчинила дане кримінальне правопорушення, однак встановити підозрюваного не вдалося.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням місцевого суду, який задовольнив клопотання прокурора виходив з того, що строки давності у цьому кримінальному провадженні закінчилися, та з матеріалів провадження вбачав, що проведеними слідчими діями не вдалося встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, підозра жодній особі не вручена.
Попри це, апеляційний суд не дав оцінку доводам ОСОБА_6 , що орган досудового розслідування, не провів необхідних слідчих дій, спрямованих на встановлення особи, яка вчинила дане кримінальне правопорушення.
Між тим в апеляційній скарзі ОСОБА_6 детально наводив перелік слідчих дій, проведення яких сприяло б встановленню особи (осіб), що вчинила кримінальне правопорушення.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ухвалою Зінківського районного суду Полтавської області від 24 червня 2021 року було скасовано постанову про закриття кримінального провадження № 12016170170000546, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 02 грудня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК.
Підставою для скасування вказаної постанови було саме те, що орган досудового розслідування не провів перевірки по заяві ОСОБА_6 , не опитав усіх свідків, не зібрав всі матеріали, не витребував їх та не долучив до матеріалів справи.
Водночас матеріали провадження не містять відомостей про проведення будь-яких додаткових слідчих дій після постановлення згаданої ухвали.
Крім того, перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не проаналізував доводи ОСОБА_6 про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, а також не вжиття належних заходів для встановлення винуватої особи.
Мотиви апеляційного суду про те, що допитати представників ПП «Агроекологія», які працювали на час укладення відповідних договорів з метою з'ясування обставин, що мають значення для досудового розслідування, не виявилось можливим, оскільки колишній директор підприємства ОСОБА_7 , директор філії ПП «Агроекологія» в с. Ставкове ОСОБА_8 та бухгалтер підприємства ОСОБА_9 померли, на переконання колегії суддів є недостатніми, оскільки крім померлих осіб на підприємстві працювали й інші особи, допит яких проведено не було, а також не було вжито заходів для допиту осіб, що безпосередньо були реєстраторами договорів оренди земельних ділянок, які мають ознаки підробки.
Також апеляційний суд не виклав достатніх підстав з яких не зважив на доводи ОСОБА_6 в частині витребування документів з ПП «Агроекологія», зокрема результатів службового розслідування, необхідності допиту осіб, які реєстрували відповідні договори, у тому числі свідка ОСОБА_10 , з'ясування питань: чи однією особою заповнені та підписані договори з ознаками підроблення? Де і у кого на даний час зберігаються/зберігалися примірники договорів?
Суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).
Проте суд апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу місцевого суду, не проаналізував її на предмет дотримання указаних вимог, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене вище, провести апеляційний розгляд з урахуванням приписів КПК, за наслідком якого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2025 року скасуватий призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3