10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 705/5166/16-ц
провадження № 61-13030ск25
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Дундар І. О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Новікова О. М., повний текст складений 19 вересня 2025 року, за заявою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського апеляційного суду від 30 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елізій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравест», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Михайленко Сергій Анатолійович, про скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , в якій просив скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року по справі № 705/5166/16-ц, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 30 травня 2025 року та закрити апеляційне провадження.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається, в тому числі, на те, що однією з підстав касаційного оскарження зазначено частину другу пункту 3 статті 389 ЦПК України, враховуючи відсутність правового висновку Верховного Суду, щодо правовідносин даної справи вважає, що саме Велика Палата Верховного Суду має можливість максимально широко, з урахуванням думок суддів різних юрисдикцій, вивчити поставлені питання та надати на них вичерпну відповідь. До касаційної скарги додане клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати з аналогічних підстав.
Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення зазначених норм права свідчить про те, що відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах може бути підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, тобто рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, в той час як підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Звертаючись до Верховного Суду Тал Гай оскаржує ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року, якою в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено, тобто судове рішення, зазначене у пункті 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
За таких обставин, касаційну скаргу в частині посилання на відсутність правового висновку Верховного Суду і як наслідок передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повернути.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року в частині посилання на відсутність правового висновку Верховного Суду і як наслідок передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар