12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 756/3761/25
провадження № 61-9925ск25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності,
05 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Із матеріалів касаційного провадження та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 25 вересня 2025 року, дата складання повного тексту відсутня, останній день строку на касаційне оскарження судового рішення припадав на 27 жовтня 2025 року, а заявник звернувся до суду 05 листопада 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Заявник в прохальній частині касаційної скарги просить суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження судових рішень та вказує, що повний текст постанови апеляційного суду від 25 вересня
2025 року він отримав (ознайомився) 03 листопада 2025 року, коли повернувся із відрядження. Вказує, що апеляційний суд не направляв повний текст постанови на поштову адресу заявника, про що останній просив в апеляційній скарзі. Також зазначає, що у період з 22 вересня 2025 року по 03 листопада 2025 року він перебував у відрядженні по програмі «Допомога українськи дітям».
Разом з тим, заявник не надав доказів на підтвердження отримання копії повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року або доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтями 272, 386 ЦПК України.
У пункті 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
На стадії відкриття касаційного провадження Верховний Суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.
У зв'язку із наведеним вище, заявнику слід направити на адресу касаційного суду докази на підтвердження отримання копії повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року або докази порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтями 272, 386 ЦПК України.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом із цим, в касаційній скарзі заявник заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки з початку введення військового стану на території України він є волонтером в благодійному фонді Святої Марії та не отримує жодних доходів, а також піклується про матір похилого віку та чотирьох своїх дітей, на підтвердження вказаного надав копію наказу про відрядження по програмі «Допомога українським дітям». Крім цього, вказує, що на його майно накладено арешт, що підтверджується наданими копіями постанов.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20), зробила висновок, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
За приписами частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона справи, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із статтею 12 ЦПК Україниповинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, суд урахував, що заявник не обґрунтував наявність підстав для відстрочення сплати судового збору та не надав достатніх доказів на підтвердження неможливості його сплати.
При цьому обставини, пов'язані з перебуванням останнього в благодійному фонді Святої Марії в якості волонтера, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Згідно із підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня
2025 року становить 3 028,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
Отже, за подання касаційної скарги у цій справі підлягає сплаті судовий збір у розмірі 605, 60 грн (3 028, 00 грн * 0, 2).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору заявнику необхідно надати Верховному Суду відповідний платіжний документ.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко