Справа № 308/10694/25
17 листопада 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Бенца К.К.
за участю секретаря судового засідання Майор Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту належності документів, -
Заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту належності документів.
Мотивуючи свої вимоги заявник вказує на те, що вона 08 липня 2025 року звернулася до органу пенсійного фонду на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України через свій електронний кабінет з метою отримання послуги відцифрування трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 30 липня 1985 року на ім?я « ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою переведення даних про трудову діяльність з паперової трудової книжки за період з 01.09.1983 по 02.01.2001 у електронний формат.
Проте, виконання вказаної електронної послуги було скасовано через відсутність даних належності трудової книжки, виданої на ім?я ОСОБА_2 саме ОСОБА_1 .
Вказує, що оскільки роботодавець не в змозі внести відповідні виправлення до трудової книжки, зважаючи на те, що нове прізвище « ОСОБА_3 » отримано після реєстрації шлюбу, який укладено після звільнення з останнього місця роботи, вона змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності їй, ОСОБА_1 , трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 30 липня 1985 року.
Як зазначає заявник, іншого способу підтвердити належність їй документів, окрім звернення до суду із даною заявою вона не має.
Встановлення зазначеного факту, що має юридичне значення заявнику необхідно для призначення пенсії в органах пенсійного фонду.
З посиланням на викладене просить суд встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 30 липня 1985 року на ім?я « ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 », прізвище якої у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданому Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 25.10.2001, зазначено « ОСОБА_1 ».
Заявник в призначене судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву, згідно якої просила суд провести розгляд справи без її участі, заяву підтримує та просить задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі. У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі не здійснюється.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Положеннями ч.1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. (ч.1 ст.294 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як встановлено по справі, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 26.05.1966 року прізвище ім'я та по батькові, дата народження заявника значиться як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копія якого приєднана до матеріалів справи.
Як встановлено по справі, згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатські області 25 жовтня 2001- прізвище ім'я та по батькові, дата народження заявника значиться як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копія якого приєднана до матеріалів справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 після укладення шлюбу з ОСОБА_5 , який було зареєстровано 29.09.1984 року актовий запис №625, змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується даними свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_5 від 29.09.1984 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Ужгород, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 18 серпня 1989 року зроблено відповідний актовий запис за №524, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 18.08.1989 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 після укладення шлюбу з ОСОБА_7 , який було зареєстровано 08.10.1993 року актовий запис №758, залишила за собою прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується даними свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_7 від 12.05.2000 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Ужгород, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 25.09.1996 року зроблено відповідний актовий запис за №804, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 25.09.1996 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » про що в книзі реєстрації актів про переміну прізвища, імені, по батькові 12.05.2000 року відділом РАГС Ужгородської міської ради зроблено запис №13, що підтверджується свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_9 від 12.05.2000 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 після укладення шлюбу з ОСОБА_9 , який було зареєстровано 20.09.2001 року актовий запис №514, змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується даними свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_10 від 20.09.2001 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Судом встановлено, що шлюб між гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 21.10.2004 року зроблено запис №358, що підтверджується даними свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_11 від 21.10.2004 року.
З 30.07.1985 року ОСОБА_2 розпочала трудову діяльність, у зв'язку з чим була виписана трудова книжка серії НОМЕР_12 на її ім'я - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_12 заведена 30.07.1985 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записи на титульному аркуші трудової книжки скріплені печаткою підприємства, що підтверджується копією трудової книжки, яка приєднана до матеріалів справи.
У відповідності до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка серії НОМЕР_12 заведена 30.07.1985 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та скріплена печаткою підприємства на титульному аркуші трудової книжки, а також містить підпис відповідальної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка серії НОМЕР_12 заведена 30.07.1985 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 містить розбіжності в написанні прізвища заявника із зазначеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатські області 25 жовтня 2001.
Відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі,організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів. Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.п. 2.11-2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р., за № 110, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до приписів нормативно-правової бази законодавства України, яке регулює порядок нарахування пенсії, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення заявника його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Встановлення факту належності трудової книжки необхідно для призначення та отримання пенсії у встановленому законом порядку. Основним документом, що підтверджує трудовий стаж для призначення пенсії являється трудова книжка. Без встановлення факту належності трудової книжки заявнику, він позбавлений соціальної гарантії наданої державою, а саме на призначення та отримання пенсії
Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Досліджені судом письмові докази не дають підстав для розумного сумніву у належності заявнику спірної трудової книжки .
За правовими позиціями ВС України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по - батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачає, що суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення,встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова Пленуму) певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.
Згідно частини 1 статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Згідно п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті
Згідно листа ВСУ 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі сумніву в належності трудової книжки особі внаслідок помилки, коли прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, ураховуючи положення пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» факт належності цього документа відповідній особі може бути встановлено лише у судовому порядку. Внесення виправлень на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.93 № 58, у таких випадках не передбачено.
Вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Встановлення факту належності трудової книжки необхідно заявнику для можливості оформлення пенсії по віку.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка дали підстави для висновку, що вимоги заявника знайшли своє підтвердження , тому, з метою захисту її особистих прав, суд встановив факт належності трудової книжки, що в свою чергу надасть можливість заявнику реалізувати своє право на соціальну захищеність зі сторони держави Україна у вигляді призначення пенсії.
Оцінюючи вказані докази у їх сукупності, розглянувши вимоги заявника у межах заявлених вимог, суд вважає, що трудова книжка серії НОМЕР_12 заведена 30.07.1985 року на імя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосуюється саме заявника, а його права підлягають захисту шляхом задоволення заяви про встановлення факту належності трудової книжки, оскільки відсутня можливість встановити такий факт у позасудовому адміністративному порядку, що позбавляє особу права на отримання пенсії з урахуванням страхового стажу, який підтверджується такою трудовою книжкою.
Відповідно до норм статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
З урахуванням всіх обставин справи, виходячи із принципів розумності та справедливості суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази письмові документи, та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви .
На підставі викладеного вище суд приходить до переконання, що на підставі наявних у справі письмових доказів достовірно встановлено факт належності трудової книжки серії НОМЕР_12 заведена 30.07.1985 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 -заявнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пред'явнику паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатські області 25 жовтня 2001.
Встановлення даного факту не пов'язане з вирішенням спору про право, породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки трудова книжка є основними документами, що підтверджує трудовий стаж, а факт перебування заявника у трудових відносинах є необхідним для нарахування йому трудового стажу; вказані ним обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 07.11.2025 року, дата складання повного судового рішення у звязку з проходженням суддею тижневої підготовки суддів місцевих загальних судів в Національній школі суддів України - 17.11.2025 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -17.11.2025 року.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,81, 89, 293,294,315, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту належності документів - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пред'явнику паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатські області 25 жовтня 2001 - трудової книжки серії НОМЕР_12 заведеної 30.07.1985 року на імя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Заявник : ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 );
Заінтересована особа : Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місце знаходження: Закарпатська область, пл. Народна, 4).
Дата складання повного тексту судового рішення - 17.11.2025 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца