Справа № 308/14455/25
3/308/6747/25
12 листопада 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; документ, що посвідчує особу: паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП - невідомий,
за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як випливає з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №465776 від 26.09.2025, водій ОСОБА_1 26.09.2024 о 15 год. 57 хв. на а/д М-08, 1 км керував транспортним засобом марки «BMW» державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Вказані дії ОСОБА_1 за порушення вимог п.2.1.а Правил дорожнього руху (далі - ПДР) кваліфіковані за ч.2 ст.126 КУпАП.
14.10.2025 на адресу суду надійшли пояснення від особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її законного представника - батька, ОСОБА_2 .
В поданих поясненнях ОСОБА_1 та її законний представник просили провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки під час складання протоколу було порушено право неповнолітньої на захист, протокол був складений при відсутності законного представника неповнолітньої та без повідомлення відповідних органів у справах дітей про необхідність захисту прав та інтересів неповнолітнього. Також зазначили, що якщо суд дійде до висновку, що поліцейські при складанні протоколу дотримались вимог КУпАП - застосувати до неповнолітньої адміністративне стягнення, передбачене санкцією ст. 24-1 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її законний представник в судове засідання не з'явилися, про час та дату судового засідання були належним чином повідомлені.
За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Із змісту протоколу та доданих до нього матеріалів вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення була неповнолітньою.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свободи громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, повага до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Правовий статус неповнолітніх в Україні визначається Конституцією України, а саме стаття 52 проголошує, що діти рівні у своїх прав незалежно від походження. А також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.
Згідно положень 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших Законів України.
Стаття 13 КУпАП містить лише визначення віку неповнолітніх осіб, які вчинили адміністративне правопорушення та підлягають адміністративній відповідальності із застосуванням заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП.
Статтею 270 КУпАП встановлено, що інтереси неповнолітньої особи, яка притягується до адміністративної відповідальності мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Положеннями статті 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» покладено обов'язок здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей, зокрема, на Службу у справах дітей районних державних адміністрацій та кримінальну поліцію у справах дітей відділу поліції, діяльність яких здійснюється на принципах законності, застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей, неприпустимості приниження честі і гідності дітей, жорстокого поводження з ними, тощо.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положеннями ст.268 КУпАП визначені загальні правила участі захисника у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають обов'язкову участь захисника у справі про адміністративне правопорушення, відповідно, не передбачають порядку залучення захисника, у зв'язку з чим з метою додержання принципу законності судового провадження, суд приходить висновку про необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права кримінального процесуального права та вважає за необхідне керуватись при розгляді даної справи положеннями Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку здійснення судового провадження відносно неповнолітніх.
Так, згідно частини другої статті 484 КПК України орган, який здійснює провадження щодо неповнолітнього зобов'язаний здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.52 КПК України участь захисника є обов'язковою щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.
Крім того, ч.1 ст.226 КПК України містить положення про особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи, а саме відповідно до зазначеної норми допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності лікаря.
Суд наголошує, що необхідною умовою реалізації права на захист є забезпечення основних його гарантій на усіх стадіях кримінального провадження, оскільки випадки, коли підозрюваному, обвинуваченому під час досудового розслідування не було призначено захисника за умови його обов'язкової участі, ставлять під сумнів питання належності та допустимості доказів, на яких ґрунтується обвинувальний акт прокурора. При цьому призначення захисника у судовому провадженні у таких справах не може саме по собі відновити порушене право на захист. Правову позицію ЄСПЛ щодо початкового етапу забезпечення права на захист у кримінальному провадженні викладено, зокрема, вп. 63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», де зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження» (п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пункти 90-91 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України»).
Судом встановлено, що складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрання у останньої пояснень відбувалось за відсутності як законного представника, так і захисника, участь яких у цьому провадженні є обов'язковою з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою, як це встановлено приписами п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК України та положеннями Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі обставини встановлені судом з матеріалів адміністративного провадження, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №465776 від 26.09.2025 року, в якому відсутні дані про присутність захисника та законного представника під час здійснення процесуальних дії та складення процесуальних документів за участю неповнолітньої ОСОБА_1 .
Таким чином, з огляду на встановлені порушення права на захист неповнолітньої на початку адміністративного провадження відносно неї, суд дійшов висновку, що докази у даному адміністративному провадженні були отримані внаслідок порушення прав і свобод неповнолітньої на захист, а тому використання фактичних даних, отриманих під час таких процесуальних дій (відібрання пояснень, складання протоколу про адміністративне правопорушення), суд визнає неприпустимим, а зібрані у справі докази недопустимими.
З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.09.2024 о 15 год. 57 хв. на а/д М-08, 1 км керувала транспортним засобом марки «BMW» державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, не підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, оскільки відібрання пояснень від неповнолітньої ОСОБА_1 та складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно неї відбулось з істотним порушенням прав останньої на захист, її винуватість не доведена допустимим і належними доказами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП і, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП .
Керуючись ст.ст.283 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП .
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя І.О. Шепетко