29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 461/4457/23
провадження № 61-12732св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи: Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, щоз 30 вересня 2014 року він перебуває з відповідачем у шлюбі.
У період проживання однією сім'єю ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася дитина ОСОБА_3 , постійним місцем проживання якої була адреса місця проживання батька та матері, а саме: АДРЕСА_1 .
09 червня 2023 року відповідач із дочкою змінили місце проживання на місто Вінницю.
Позивач створив у будинку всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини. Він приділяє дочці максимум уваги та любові, має з нею гарні стосунки, працевлаштований, у зв'язку з чим може гарантувати стабільні умови проживання та розвитку дитини, а зміна її місця проживання з волі матері суперечитиме інтересам дитини та принципу розумної турботи про дитину батьком.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення дитиною 14-річного віку.
У липні 2023 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , у якому просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею за адресою: АДРЕСА_2 .
Свої вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що стосунки між нею та ОСОБА_1 суттєво погіршилися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага. Відповідач систематично її принижує, вчиняє стосовно неї психологічне та фінансове насильство.
Указала, що забезпечила дитину належними умовами проживання та повною мірою займається її вихованням і розвитком.
Задля уникнення непорозумінь та забезпечення належних умов розвитку малолітньої дочки існують підстави визначити її місце проживання саме з нею, як матір'ю.
У березні 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій, посилаючись на те, що ОСОБА_2 вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання спілкуванню дитини з батьком, просив суд:
- заборонити ОСОБА_2 обирати чи змінювати на інший навчальний заклад у місті Львові або місті Вінниці місце навчання ОСОБА_3 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 за письмовою згодою батька ОСОБА_1 визначити спосіб здобуття освіти у навчальному шкільному закладі ОСОБА_3 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 не пізніше ніж протягом трьох годин з часу виникнення факту, повідомляти батька про захворювання та заплановані / ургентні медичні втручання і лікування дитини;
- зобов'язати ОСОБА_2 письмово повідомити ОСОБА_1 номер особистого мобільного телефону малолітньої ОСОБА_3 , а також у разі втрати чи зміни особистого номера телефону негайно повідомляти батька дитини про факт і причини зміни особистого номера ОСОБА_3 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 надати батьку ОСОБА_1 письмово інформацію про місце та графік навчання або відвідування дитиною позашкільних закладів, гуртків, секцій тощо, а також негайно повідомляти батька про факт і причини зміни таких закладів, гуртків, секцій;
- забезпечувати ОСОБА_2 у дні, в які малолітня ОСОБА_3 перебуває разом із нею, щоденне спілкування з батьком ОСОБА_1 з 19:00 год до 21:00 год шляхом відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж;
- забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_3 під час перебування на території будь-якого міста, де перебуватиме дитина без присутності матері, за місцезнаходженням дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, на спортивних майданчиках, інших об'єктах дитячої інфраструктури.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Галицький районний суд міста Львова ухвалою від 25 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив.
Заборонив ОСОБА_2 обирати чи/та змінювати на інший навчальний шкільний заклад у місті Львові або у місті Вінниці місце навчання малолітньої ОСОБА_3 , за письмовою згодою з батьком дитини ОСОБА_1 ; зобов'язав ОСОБА_2 за письмовим погодженням із батьком дитини ОСОБА_1 визначити спосіб (форму) здобуття освіти у навчальному шкільному закладі малолітньої ОСОБА_3 на наступний навчальний 2024-2025 рр.; зобов'язав ОСОБА_2 надати батьку дитини ОСОБА_1 письмово інформацію про місце та графік навчання та / або відвідування дитиною позашкільних закладів, гуртків, секцій тощо та повідомляти батька дитини про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів, гуртків, секцій; зобов'язав ОСОБА_2 невідкладно (не пізніше ніж протягом 3 (трьох) годин з часу виникнення факту) повідомляти батька ОСОБА_1 про захворювання та заплановані ургентні медичні втручання і лікування дитини; зобов'язав ОСОБА_2 письмово повідомити ОСОБА_1 номер особистого мобільного телефону малолітньої ОСОБА_3 станом на час виконання ухвали суду у разі втрати чи зміни номера телефону невідкладно (не пізніше ніж протягом 3 (трьох) годин з дня виникнення факту) повідомити батька дитини про зміну номеру мобільного телефону ОСОБА_3 ; зобов'язав ОСОБА_2 забезпечити можливість щоденного спілкування малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в період з 19:00 год до 21:00 год за допомогою відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype; зобов'язав ОСОБА_2 забезпечити побачення (зустрічі) малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 під час його перебування на території населеного пункту за місцезнаходженням дитини, та відвідувати парки, сквери, дитячі розважальні заклади, спортивні майданчики та інші об'єкти дитячої інфраструктури.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що вжиття таких заходів забезпечення позову викликане необхідністю недопущення втрати емоційного контакту батька з дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру стосунків на час розгляду справи, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Львівський апеляційний суд постановою від 20 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.
Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 25 березня 2024 року скасував у частині задоволення заяви ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 обирати чи/та змінювати на інший навчальний шкільний заклад у місті Львові або у місті Вінниці місце навчання малолітньої ОСОБА_3 , за письмовою згодою з батьком дитини ОСОБА_1 ; зобов'язання ОСОБА_2 за письмовим погодженням з батьком дитини ОСОБА_1 визначити спосіб (форму) здобуття освіти у навчальному шкільному закладі малолітньої ОСОБА_3 на наступний навчальний рік; зобов'язання ОСОБА_2 надати батьку дитини ОСОБА_1 письмово інформацію про місце та графік навчання та/або відвідування дитиною позашкільних закладів, гуртків, секцій тощо та повідомляти батька дитини про факт і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів, гуртків, секцій; зобов'язання ОСОБА_2 невідкладно (не пізніше ніж протягом 3 (трьох) годин з часу виникнення факту) повідомляти батька ОСОБА_1 про захворювання та заплановані ургентні медичні втручання і лікування дитини; зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити можливість щоденного спілкування малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в період з 19:00 год до 21:00 год за допомогою відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype; зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити побачення (зустрічі) малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 під час його перебування на території населеного пункту за місцезнаходженням дитини, та відвідувати парки, сквери, дитячі розважальні заклади, спортивні майданчики та інші об'єкти дитячої інфраструктури.
Ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні цих вимог заяви про забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що застосування заходів забезпечення позову шляхом усунення перешкод у спілкуванні дитини з батьком є обґрунтованим та відповідає вимогам закону, сприяє відновленню довірливих стосунків між дитиною та батьком.
Водночас Галицький районний суд ухвалою від 20 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, вже задовольнив вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити можливість спілкування батька з дитиною, у зв'язку з чим не підлягала задоволенню вимога про забезпечення можливості щоденного спілкування малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в період з 19:00 год до 21:00 год за допомогою відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype.
Інші заходи забезпечення позову апеляційний суд визнав неспівмірними та недоцільними, оскільки позивач не довів наявність зв'язку між цими заходами забезпечення позову та позовними вимогами.
Суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованим забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити побачення (зустрічі) малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 під час його перебування на території населеного пункту за місцезнаходженням дитини, та відвідувати парки, сквери, дитячі розважальні заклади, спортивні майданчики та інші об'єкти дитячої інфраструктури, вказавши, що такий захід був встановлений без чіткого графіка побачень, що провокуватиме конфлікти між батьками дитини.
Натомість апеляційний суд вважав обґрунтованими заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 письмово повідомляти ОСОБА_1 номер особистого мобільного телефону малолітньої ОСОБА_3 станом на час виконання ухвали суду у разі втрати чи зміни номера телефону невідкладно (не пізніше ніж протягом 3 (трьох) годин з дня виникнення факту) повідомити батька дитини про зміну номера мобільного телефону ОСОБА_3 , оскільки такий захід сприятиме відновленню довірливих стосунків батька та дочки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року, а ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 25 березня 2024 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, від 01 вересня 2021 року у справі № 527/1107/20, від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність ОСОБА_1 фактичних обставин, які обґрунтовують співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Апеляційний суд фактично обмежив право батька на участь у вихованні та спілкуванні з донькою, одночасно заохочуючи ОСОБА_2 до руйнування сімейних цінностей та довірчих стосунків між батьком та дочкою.
Аргументи інших учасників справи
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, ухваленою відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Галицького районного суду міста Львова.
12 листопада 2024 року матеріали справи № 461/4457/23 надійшли до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2025 рокупризначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Галицький районний суд міста Львова ухвалою від 28 вересня 2023 року, з урахуванням постанови Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, за заявою ОСОБА_1 вжив заходи забезпечення позову у цій справі шляхом зобов'язання ОСОБА_2 утриматися від дій, спрямованих на перешкоджання використання дитиною ОСОБА_3 особистого мобільного телефону шляхом його відключення або відібрання.
Галицький районний суд міста Львова ухвалою від 20 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, за заявою ОСОБА_1 вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони перетину державного кордону України малолітній ОСОБА_3 у напрямку виїзду з України у будь-чиєму супроводі; заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на виїзд за межі України малолітньої ОСОБА_3 ; утримання ОСОБА_2 від вчинення перешкод у будь-який спосіб (шляхом ізоляції дитини, відібрання у неї телефону, заборони спілкування тощо) у спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У пункті 3 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, а також встановленням обов'язку вчинити певні дії.
У частині десятій статті 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства під час розгляду заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).
Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 756/14940/20 (провадження № 61-3037св21) та від 02 листопада 2022 року у справі № 546/1073/21 (провадження № 61-3161св22)).
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просив до набрання судовим рішенням у справі законної сили забезпечити позов шляхом:
1) заборони ОСОБА_2 обирати чи змінювати на інший навчальний заклад у місті Львові або місті Вінниці місце навчання ОСОБА_3 ;
2) зобов'язання ОСОБА_2 за письмовою згодою батька ОСОБА_1 визначити спосіб здобуття освіти у навчальному шкільному закладі ОСОБА_3 ;
3) зобов'язання ОСОБА_2 не пізніше ніж протягом трьох годин з часу виникнення факту, повідомляти батька про захворювання та заплановані / ургентні медичні втручання і лікування дитини;
4) зобов'язання ОСОБА_2 письмово повідомити ОСОБА_1 номер особистого мобільного телефона малолітньої ОСОБА_3 , а також у разі втрати чи зміни особистого номера телефону негайно повідомляти батька дитини про факт і причини зміни особистого номера ОСОБА_3 ;
5) зобов'язання ОСОБА_2 надати батьку ОСОБА_1 письмово інформацію про місце та графік навчання або відвідування дитиною позашкільних закладів, гуртків, секцій тощо, а також негайно повідомляти батька про факт і причини зміни чи припинення таких закладів, гуртків, секцій;
6) забезпечення ОСОБА_2 у дні, у які малолітня ОСОБА_3 перебуває разом із нею, щоденне спілкування з батьком ОСОБА_1 з 19:00 год до 21:00 год шляхом відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж;
7) забезпечення побачення та спілкування (контакту) ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_3 під час перебування на території будь-якого міста, де перебуватиме дитина без присутності матері, за місцезнаходженням дитини або в парках, скверах, розважальних закладах, на спортивних майданчиках, інших об'єктах дитячої інфраструктури.
На обґрунтування таких способів забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на необхідність забезпечення контакту батька з малолітньою дочкою на час розгляду справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У частині третій статті 9 Конвенції про права дитини визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Предметом заявлених первісного та зустрічного позовів є визначення місця проживання дитини відповідно з матір'ю, батьком.
Верховний Суд звертає увагу, що, забезпечуючи позов у справах, які стосуються інтересів дітей, суд має враховувати найкращі інтереси дітей, проте заходи забезпечення позову повинні застосовуватися у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність застосування забезпечення позову, суд апеляційної інстанції встановив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача регулярно спілкуватися з дитиною.
Суд апеляційної інстанції встановив, що Галицький районний суд міста Львова ухвалою від 28 вересня 2023 року, з урахуванням постанови Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, за заявою ОСОБА_1 вжив заходи забезпечення позову у цій справі шляхом зобов'язання ОСОБА_2 утриматися від дій, спрямованих на перешкоджання використання дитиною ОСОБА_3 особистого мобільного телефону шляхом його відключення або відібрання.
Крім того, Галицький районний суд міста Львова ухвалою від 20 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, за заявою ОСОБА_1 вжив заходи забезпечення позову шляхом, зокрема, утримання ОСОБА_2 від вчинення перешкод у будь-який спосіб (шляхом ізоляції дитини, відібрання у неї телефону, заборони спілкування тощо) у спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 .
Колегія суддів наголошує на тому, що повторне звернення із заявою про забезпечення позову є допустимим, якщо умови попереднього забезпечення відрізняються або якщо виникла необхідність зміни заходів забезпечення.
Установивши, що позов вже забезпечувався шляхом зобов'язання ОСОБА_2 утриматися від перешкоджання використання дитиною ОСОБА_3 особистого мобільного телефону шляхом його відключення або відібрання, а також утримання ОСОБА_2 від вчинення перешкод у будь-який спосіб (шляхом ізоляції дитини, відібрання у неї телефону, заборони спілкування тощо) у спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у забезпеченні позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити спілкування малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в період з 19:00 год до 21:00 год за допомогою відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, оскільки такий захід фактично повторює раніше заявлені та задоволені судом вимоги.
Щодо відмови у забезпеченні позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити побачення (зустрічі) малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 під час його перебування на території населеного пункту за місцезнаходженням дитини або в парках, скверах, дитячих розважальних закладах, на спортивних майданчиках та інших об'єктах дитячої інфраструктури, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про неможливість застосування такого заходу забезпечення позову без визначення чіткого графіку побачень.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства знайшов своє відображення у частині першій статті 13 ЦПК України, за змістом якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, суд уповноважений розглядати процесуальні питання у межах заявлених особою вимог.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
З урахуванням того, що вимога про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити побачення (зустрічі) малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 під час його перебування на території населеного пункту за місцезнаходженням дитинине містить чітко визначеного графіка, за яким мають відбуватися такі зустрічі, то ухвалення судового рішення про забезпечення позову у такий спосіб вимагатиме подальших дій сторін для вичерпання конфлікту з цього питання.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у забезпеченні позову у такий спосіб.
Оцінивши співмірність позовних вимог із іншими запропонованими ОСОБА_1 заходами забезпечення позову, суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що ОСОБА_1 не довів наявність зв'язку між предметом позову та відповідними способами забезпечення, а також того, що невжиття таких заходів ускладнить або навіть унеможливить належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши вимоги закону щодо оцінки заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам на предмет співмірності, аналізу спроможності заявлених заходів забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення про визначення місця проживання дитини, не порушив норми процесуального права, відмовляючи у задоволенні таких заходів забезпечення позову.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та зводяться до надання суб'єктивної оцінки обставинам, які були предметом аналізу суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, від 01 вересня 2021 року у справі № 527/1107/20, від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, оскільки у зазначених постановах не роз'яснено порядок вирішення питання про забезпечення позову у заявлений ОСОБА_1 спосіб у межах розгляду справи про визначення місця проживання дитини.
Посилання заявника на зазначені правові висновки є нерелевантними також з тієї підстави, що предметом касаційного перегляду є судове рішення, яке стосується вирішення питання про забезпечення позову шляхом зобов'язання матері не чинити батьку перешкоди у спілкуванні з дитиною, водночас зазначені заявником правові висновки стосуються порядку вирішення по суті спору про визначення місця проживання дитини.
Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції посилання заявника на недослідження судом доказів на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову, оскільки підставою для часткової відмови у задоволенні вимог заяви стала недоведеність заявником саме співмірності заявлених ним заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, недоведеність їх ефективності у забезпеченні виконання рішення про визначення місця проживання дитини.
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності оскаржуваного судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються дотримання апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про забезпечення позову у справі, у зв'язку з чим не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом стосуються вирішення спору по суті.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачВ. В. Пророк
Судді:А. І. Грушицький
А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
Відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанова оформлена суддею Петровим Є. В.