Ухвала від 14.11.2025 по справі 908/6167/15

УХВАЛА

14 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 908/6167/15 (908/280/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Щолкіна Миколи Володимировича та ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 (колегія суддів у складі : Парусніков Ю.Б. - головуючий, Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.)

справі № 908/6167/15 (908/280/24)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа»,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва,

третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_3

про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» передати майнові права ОСОБА_4 на об'єкт незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя,

в межах справи № 908/6167/15

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа»

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» про визнання майнових прав позивача на частку об'єкту незавершеного будівництва, замовником якого є відповідач у справі.

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 у справі № 908/6167/15 (908/280/24) через неявку позивача у судові засідання.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 20.12.2024 позов ОСОБА_2 у справі № 908/6167/15 (908/280/24) залишив без розгляду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.12.2024 у справі № 908/6167/15 (908/280/24) задоволено, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.12.2024 у справі № 908/6167/15 (908/280/24) скасовано, справу № 908/6167/15 (908/280/24) передано до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

До Верховного Суду від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/280/24), разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2025 касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/280/24) залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали шляхом наведення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання суду належних доказів поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження, надати належні докази сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн окремо кожному та докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у справі №908/6167/15 (908/280/24).

13.10.2025 від ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків, в якій викладені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, додані докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у справі №908/6167/15 (908/280/24).

Водночас ОСОБА_3 не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 24.09.2025 щодо надання доказів сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн., натомість, з цього питання зазначив, з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/3509/18, що звільнений від сплати судового збору відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Стосовно вказаних обґрунтувань скаржника щодо звільнення від сплати судового збору, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За загальним правилом судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг сплачується будь-якою особою, яка подає відповідну скаргу. Тобто за загальним правилом особи, які подають апеляційну та касаційну скарги (як позивачі, так і відповідачі), мають рівні обов'язки щодо сплати судового збору за подання таких скарг.

Водночас Закон України "Про судовий збір" встановлює пільги у сплаті судового збору, що визначені ст.ст. 5, 8 цього, які передбачають відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів (див. висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені в постанові від 14.02.2024 у справі № 727/11573/22 (провадження № 61-14802 св 23) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18)).

За приписами частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 року (справа №761/24881/16-ц) визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", сформулювавши, що виключно позивачі - споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №160/15864/20 зазначено, що стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Ураховуючи наведене, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, предметом позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору Щолкіна М.В. у справі № 908/6167/15 (908/280/24), є зобов'язання ТОВ «Константа» передати майнові права ОСОБА_4 на об'єкт незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя, при цьому ним не наводяться підстави порушення його прав як споживача в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".

ОСОБА_3 взагалі не обґрунтовує вказані вимоги з посиланням на норми Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке саме право споживача порушено відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», відтак, на скаржника не поширюється дія частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав", тому посилання скаржника на норми вищевказаного закону як на підставу для звільнення його від сплати судового збору задоволенню не підлягають.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не усунуто в повному обсязі недоліків касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року, а тому касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/280/24) підлягає поверненню заявнику.

Верховний Суд зазначає, що повернення касаційної скарги в даному випадку не є перешкодою у доступі до правосуддя або порушення права на захист, оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту, форми та порядок подання покладається саме на заявника касаційної скарги.

17.10.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, в якій викладені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, додані докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у справі №908/6167/15 (908/280/24), також заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, скаржниця зазначає, що нею подано 20 касаційних, що розглядаються в межах загального провадження про банкрутство; загальний розмір судового збору за подання 20 касаційних скарг складає 60 560,00 грн., що перевищує 5% річного доходу скаржника за 2024 рік; дохід скаржника за 2024 рік складає 180 000,00 грн; розрахований відсоток належного до сплати судового збору від доходу скаржника становить 33,64%: 60560,00 /180 000 х 100. Відтак, зазначені обставини свідчать, що скаржник відповідає умовам звільнення від сплати судового збору, визначених ч.2 та п.1 ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір".

Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява №40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01).

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (частина третя статті 8 ЗУ"Про судовий збір").

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Колегія суддів зазначає, що оскільки кожна позовна заява у справі є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви.

Таким чином, у випадку, коли розмір судового збору за подання касаційної скарги в окремій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника - фізичної особи за попередній календарний рік, він може клопотати про звільнення його від сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник - фізична особа ОСОБА_1 належним чином не підтвердила, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/280/24) перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Касаційний господарський суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

Отже, Верховний Суд висновує, що судовий збір сам по собі не обмежує право заявника на справедливий суд.

Водночас у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику. Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення касаційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутися до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.

Враховуючи наведені обставини, та з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, суд надає ОСОБА_1 строк для ознайомлення зі змістом цієї ухвали та виконання вимог ухвали Верховного Суду щодо сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 119, 169, 174, 234, 235, 292, 314 ГПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/280/24) повернути без розгляду.

2. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/280/24).

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/280/24) залишити без руху.

4. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

5. Роз'яснити, що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк