Іменем України
17 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/902/25
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом Громадської організації "Студія бального танцю "Антарес",
провулок Чигиринський, 3, кв. 16, м. Київ, 04123;
до відповідача Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки", вул. 1 Козача, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500;
предмет спору про стягнення гарантійного платежу (в вигляді завдатку) в сумі 100 020,00 грн,
без виклику (повідомлення) сторін
08.09.2025, надійшов позов Громадської організації "Студія бального танцю "Антарес" (далі - ГО "Студія бального танцю "Антарес") до Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" (далі - ДП "Пласмас" ТОВ ТД Пластмас - Прилуки) про стягнення гарантійного платежу в вигляді завдатку в сумі 100 020,00 грн, перерахованого в рахунок виконання умов договору оренди об'єктів нерухомості від 17.10.2024 № 01-4/18 (далі - Договір), що достроково припинений за згодою сторін з 10.12.2024 згідно з угодою про розірвання цього договору.
Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін (ухвала від 10.09.2025).
При відкритті провадження в справі суд установив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184, 251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідач, у належний строк, подав відзив на позов, проти задоволення позову заперечив оскільки вважає, що договір оренди об'єктів нерухомості від 17.10.2024 № 01-4/18, розірваний достроково за ініціативою орендаря, що в силу п. 4.3.6. цього Договору позбавляє останнього права вимоги повернення гарантійного платежу в розмірі 100 200,00 грн. Спростовує твердження позивача про неможливість використання орендованого приміщення за його цільовим призначенням після чергового обстрілу Російською Федерацією міста Прилуки (19.11.2024), про що до відзиву долучив технічний звіт за результатами експертного обстеження технічного стану нежитлової будівлі заводоуправління, в зв'язку з пошкодженнями внаслідок військової агресії РФ по об'єкту: групи нежитлових приміщень № 89 - 96 - № 116 - 118, розташованих в нежитловій будівлі заводоуправління за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Козача, 56. Зазначив, що нежитлове приміщення використовувалось позивачем на умовах оренди після підписання договору від 17.10.2024 № 01-4/18. На його думку позивач умисно ухилився від складання акту приймання - передачі нежитлового приміщення в оренду, про що до відзиву долучив протокол огляду сторінки ГО Студія бального танцю "Антарес" в соціальній мережі INSTAGRAM та протокол огляду переписки сторін у додатку Viber. Повідомив, що факт використання спірного приміщення позивачем може бути підтверджений показаннями свідків: ОСОБА_1 (працює на посаді директора ТОВ "РДС ІЛ", відвідувала заняття студії танців), ОСОБА_2 (працює на посаді модератора товарів в ТОВ "БУ Маркетинг", відвідувала заняття студії танців), ОСОБА_3 (працює на посаді прибиральниці ДП Пластмас ТОВ ТД Пластмас-Прилуки), ОСОБА_4 (працює на посаді прибиральниці ДП Пластмас ТОВ ТД Пластмас-Прилуки), у зв'язку з чим клопотав викликати перелічених осіб в якості свідків у судове засідання.
Клопотав розглянути справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 06.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача щодо розгляду справи в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження. Також суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про виклик свідків, поданої без дотримання вимог статей 88, 89 ГПК України.
Позивач, у належний строк, скористався правом на подачу відповіді на відзив, звертав увагу суду, що за умовами п. 4.2. договору від 17.10.2024 № 01-4/18, строк оренди починає рахуватись з дня підписання сторонами акту приймання - передачі об'єктів оренди в користування, у той час як обов'язок з передачі об'єкту нерухомості в користування орендаря та відповідно зі складання акту приймання - передачі цього приміщення покладений саме на орендодавця, який своїх зобов'язань перед позивачем не виконав. У той час як завдаток, сплачений орендарем у рахунок виконання дійсного (існуючого) зобов'язання за договором оренди, тобто за фактом отримання послуг з оренди в майбутньому, що фактично ним не отримані, оскільки спірне приміщення не передано в його користування. Додатково звертав увагу, що актом, складеним за результатами обстеження пошкодженого об'єкту (доданого відповідачем до відзиву) встановлено можливість безпечної експлуатації будівлі (де розміщене орендоване приміщення) після виконання рекомендацій з виконання ремонтних робіт, що свідчить про наявність перешкод у використанні цього приміщення за його цільовим призначенням (розміщення позивачем студії танців). Просив виключити з числа доказів протокол огляду сторінки ГО СБТ "Антарес" в соціальній мережі INSTAGRAM (долучений до відзиву на позов), що не є належним, у розумінні статі 76 ГПК України, оскільки складений в односторонньому порядку, адвокатом ДП «Пластмас» ТОВ ТД Пластмас - Прилуки, Марковичем А. Ю., та посадовими особами відповідача (керівником та юрисконсультом Підприємства), без участі незалежного фахівця з відповідною технічною освітою. Також просив суд взяти до уваги, що ним орендувались у відповідача й інші приміщення в цій самій будівлі за договорами від 07.05.2024 № 01-4/10 та від 09.08.2024 № 01-4/13, що наразі також розірвані; останнє орендоване приміщення в будівлі за адресою: вул. 1 Козача, 56, м. Прилуки, повернуте відповідачу 10.12.2024.
Відповідач, у належний строк, скористався правом на подачу заперечень на відповідь на відзив, підтримав правову позицію, наведену в відзиві. Пояснив, що договір оренди об'єктів нерухомості № 01-4/18 підписаний сторонами 17.10.2024, проте, акт приймання - передачі приміщення в користування орендаря сторони планували підписати на початку наступного року - 01.01.2025, оскільки фактично орендодавцем не було завершено ремонтні роботи, проте за доводами відповідача, орендар з моменту підписання договору отримав доступ до спірного приміщення. До заперечень долучив заяви свідків (у нотаріально - посвідченій формі), зокрема: ОСОБА_1 (працює на посаді директора ТОВ "РДС ІЛ"), ОСОБА_2 (працює на посаді модератора товарів в ТОВ "БУ Маркетинг"), ОСОБА_3 (працює на посаді прибиральниці ДП Пластмас ТОВ ТД Пластмас-Прилуки), які засвідчили факт використання позивачем приміщень за адресою: вул. 1 Козача, 56, м. Прилуки.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
17.10.2024, між ДП "Пластмас" ТОВ ТД Пластмас - Прилуки (орендодавець, відповідач) та ГО «Студія бального танцю «Антарес» (орендар, відповідач) укладено договір оренди об'єктів нерухомості № 01-4/18, за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкти нерухомого майна: кімнати за планом під № 89 площею 32,0 кв. м, № 90 площею 65,4 кв. м, № 91 площею 140,3 кв. м, № 92 площею 19,0 кв. м, № 93 площею 21,5 кв. м, № 96 площею 9,3 кв. м, № 115 площею 3,0 кв. м, № 116 площею 7,7 кв. м, № 117 площею 5,1 кв. м, № 118 площею 11,6 кв. м, розташовані на другому поверсі в нежитловій будівлі заводоуправління під літерою (39), яке знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. 1 Козача, буд. 56 (далі - об'єкт оренди), загальна площа орендованого майна 314,9 кв. м. Для визначення меж об'єктів сторони можуть додавати план розміщення кімнат у нежитловому приміщенні з позначенням на ньому контурів об'єкту оренди, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Об'єкти оренди, зазначені в п. 1.1. цього Договору використовуються орендарем за цільовим призначенням для діяльності громадської організації відповідно до Статуту.
За п. 4.1. Договору він набуває чинності з 17.10.2024 та діє до 30.09.2027.
За п. 4.2. Договору строк оренди обчислюється з дня передачі об'єкта оренди в користування орендарю за відповідним актом приймання - передачі та закінчується в день повернення орендарем об'єктів оренди орендодавцю та підписання відповідного акту приймання - передачі.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору орендодавець зобов'язався передати орендарю об'єкти оренди за актом приймання - передачі об'єктів оренди (невід'ємна частина Договору), в якому сторони зазначають склад об'єктів оренди, їх стан на момент передачі в оренду та інше.
Орендар вступає в строкове оплатне користування об'єктами оренди з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.
За п. 3.1.1. Договору орендодавець зобов'язаний передати в користування орендарю об'єкти оренди на умовах передбачених цим Договором.
За статтею 765 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або в строк, установлений договором найму.
Відповідно до статті 766 цього Кодексу, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою (1), або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків (2).
Згідно з частиною 1 статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи зі змісту наведених норм та погоджених сторонами умов договору, об'єкт оренди вважається переданим в користування орендаря з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі об'єкта оренди в користування, обов'язок зі складання якого покладений саме на орендодавця (відповідача в справі). Як правило, зобов'язання сторін за договором оренди будівлі (її частини) або іншої капітальної споруди виникають саме з моменту передачі об'єкту оренди в користування орендарю, в тому числі в частині нарахування та сплати орендної плати за користування таким майном.
Суд установив, що сторони не підписували акт приймання - передачі об'єкта оренди в користування позивача.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з пропозицією до ГО «Студія бального танцю «Антарес» скласти відповідний акт приймання - передачі чи докази надсилання на адресу позивача двох примірників акта приймання - передачі об'єкта оренди.
Таким чином, відповідач - ДП «Пластмас» ТОВ ТД Пластмас - Прилуки не виконало свого обов'язку щодо передачі об'єкта орендарю, що свідчить про істотне порушення ним умов договору оренди об'єктів нерухомості від 17.10.2024 № 01-4/18, адже, укладаючи цей договір позивач розраховував одразу отримати в користування приміщення в будівлі за адресою: вул. 1 Козача, 56, м. Прилуки, з метою здійснення своєї господарської діяльності.
Суд не приймає до уваги пояснення відповідача (в письмових запереченнях) про те, що після підписання сторонами договору оренди № 01-4/18 (17.10.2024), він продовжив виконувати ремонті роботи в приміщеннях, оскільки за згодою сторін, акт приймання - передачі приміщення в користування позивача мав бути підписаний сторонами з початку наступного року (01.01.2025).
Підписуючи договір оренди об'єктів нерухомості № 01-4/18 сторони не погоджували строк, у який об'єкт оренди мав бути переданий в користування позивача, відтак в силу приписів статті 765 ЦК України, останній міг розраховувати на отримання спірного приміщення в користування негайно після підписання цього Договору.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору загальний розмір орендної плати за місяць користування об'єктами оренди становив 25 002,00 грн (з урахуванням ПДВ), повинен справляться орендарем на підставі цього Договору кожного 1 (першого) числа календарного місяця на умовах передоплати. На момент укладення Договору орендар оплачує суму гарантійного платежу в вигляді завдатку, що дорівнює чотирьом місяцям оренди (100 008,00 грн).
На виконання наведених умов, керівником позивача Куксінським М.О., в якості гарантійного платежу (завдатку), 01.11.2024, перераховано відповідачу кошти в сумі 100 020,00 грн згідно з квитанцією від 01.11.2024 № 220319706, за призначенням платежу: «оплата за договором оренди від 17.10.2024 № 01-4/18 платник ГО СБТ «Антарес».
19.11.2024, відбувся черговий обстріл Російською Федерацією м. Прилуки, внаслідок якого пошкоджено приміщення, орендовані ГО СБТ «Антарес» за адресою: вул. 1 Козача, 56, м. Прилуки, у тому числі за договором від 17.10.2024 № 01-4/18.
20.11.2024, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою ГО СБТ «Антарес», внесений запис за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України (воєнні злочини), кримінальне провадження № 12024270330001140.
Відповідно до частин 1, 2 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Позивач звернувся до відповідача листом від 29.11.2024, яким повідомив, що оскільки приміщення за договором оренди від 17.10.2024 № 01-4/18 фактично не передане йому в користування та наразі не може бути використане за його цільовим призначенням (внаслідок пошкодження будівлі через ракетний обстріл РФ), просив розірвати цей Договір та повернути суму гарантійного платежу (завдатку) в розмірі 100 020,00 грн, слаченого в рахунок майбутніх платежів за послуги, що фактично ним не отримані.
У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 10.12.2024 № 1082 повідомив, що не заперечує щодо розірвання договору оренди від 17.10.2024 № 01-4/18, ініційованого ГО СБТ «Антарес», в односторонньому порядку, однак не вбачає підстав для повернення йому суми гарантійного платежу (завдатку), сплаченого в рахунок цього Договору, виходячи з умов погоджених сторонами в п. 4.3.6., за яким дія Договору припиняється, зокрема за ініціативою орендаря, про що останній повинен попередити орендодавця за 30 календарних днів до дати розірвання. В цьому випадку орендар не має права витребувати в орендодавця повернення сплаченої і невикористаної передоплати оренди, у тому числі гарантійного платежу згідно з п. 5.2.
10.12.2024, сторонами підписано угоду про розірвання договору оренди нерухомості від 17.10.2024 № 01/4-18, з 10.12.2024.
15.04.2025, позивач, у досудовому порядку, звертався до відповідача з претензією від 11.04.2025 щодо повернення гарантійного платежу за договором оренди від 17.04.2024 № 01/4-18 в сумі 100 020,00 грн. Відповідач, листом від 29.04.2025 № 312, відмовив позивачу в поверненні гарантійного платежу за вказаним Договором з підстав необґрунтованості вимог.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми гарантійного платежу за договором оренди об'єктів нерухомості від 17.10.2024 № 01-4/18 розірваного за згодою сторін з 10.12.2024, у тому числі з підстав істотного порушення відповідачем зобов'язань щодо передачі спірного приміщення в користування орендаря.
За частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За статтею 570 цього Кодексу, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
З наведеного слідує, що завдаток є доказом існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання дійсного зобов'язання.
Виходячи з погоджених сторонами умов у п. 5.2. договору № 01/4-18, кошти в сумі 100 020,00 грн, сплачені позивачем згідно з квитанцією від 01.11.2024 № 220319706, є завдатком.
Згідно з частиною 3 статті 571 ЦК України, у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Матеріалами справи підтверджено, що договір оренди об'єктів нерухомості від 17.10.2024 № 01/4-18 розірваний за згодою сторін з 10.12.2024. Розірвання Договору ініційовано позивачем, зокрема, з підстав істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань з передачі в користування позивача орендованого ним приміщення. Акт приймання - передачі об'єкта оренди в користування позивача станом на 19.11.2024 сторонами не підписаний.
Згідно з технічним звітом № 353-ТО, складеним 30.01.2025 Сахненком В. М. - провідним експертом з технічного обстеження будівель і споруд класу наслідків (відповідальності) ССЗ (значні наслідки) (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ № 006969, виданий 27.04.2022), за результатами експертного обстеження технічного стану нежитлової будівлі заводоуправління, в зв'язку з пошкодженнями внаслідок військової агресії РФ (19.11.2024), об'єкт дослідження: група нежитлових приміщень № 89 - 96, № 116 - 118, розташованих у нежитловій будівлі заводоуправління за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. 1 Козача, 56 (об'єкт оренди за договором № 01/4-18), має орієнтовний ступінь пошкоджень об'єкта в цілому (до 20%); наявні незначні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості за граничним станом першої та другої групи; для подальшої експлуатації потребує невідкладного виконання робіт з відновлення шляхом поточного ремонту.
Наведене свідчить, що в зв'язку з пошкодженнями, отриманими внаслідок військової агресії РФ (19.11.2024), об'єкт оренди не міг бути використаний позивачем за його цільовим призначенням згідно з договором № 01/4-18, оскільки відповідачем мали бути виконати роботи з його відновлення шляхом поточного ремонту.
Відповідно до приписів статей 13, 74 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Дослідивши протокол огляду сторінки ГО "Студія бального танцю "Антарес" в соціальній мережі INSTAGRAM, доданого відповідачем до відзиву на позов на підтвердження фактичного користування позивачем орендованими приміщеннями, суд залишив зміст цього документа поза увагою.
За приписами статей 76, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як установлено судом, протокол огляду сторінки ГО СБТ "Антарес" в соціальній мережі INSTAGRAM, складений адвокатом ДП "Пластмас" ТОВ ТД Пластмас-Прилуки Марковичем А. Ю., за участю керівника та юрисконсульта цього підприємства, Чуйкова А. Д. та Володіної В. М., тобто зацікавленими особами в справі, без залучення будь-яких спеціалістів у електронній сфері та інших незаінтересованих осіб, з метою підтвердження огляду саме того об?єкту, який зображений на скрін-шотах, та співставлення з об'єктом оренди за Договором.
Особиста переписка Максима Куксінського (керівника ГО СБТ «Антарес») з невстановленою особою (за твердженням відповідача - юрисконсультом Підприємства, Володіною В.М.), у додатку Viber (роздруківка додана до відзиву на позов), також не взята судом до уваги як належний та допустимий доказ у справі, оскільки має приватний характер та не є офіційним листуванням сторін з виконання договору оренди від 17.10.2024 № 01/4-18.
За частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 2 статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть установлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) в відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть установлюватися на підставі показань свідків.
Суд, виходячи з наведених норм, критично оцінює показання свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про фактичне використання позивачем спірних приміщень за договором від 17.10.2024 № 01/4-18 в якості студії для танців, позаяк наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач, окрім приміщень за договором № 01/4-18, орендував у відповідача в жовтні - грудні 2024 року й інші приміщення в цій самій будівлі за адресою: вул. 1 Козача, 56, м. Прилуки, про що свідчить долучений до матеріалів справи договір оренди від 19.08.2024 № 01-4/13, разом з актом від 19.08.2024 приймання - передачі об'єкта оренди в користування та з актом від 10.12.2024 про повернення цього об'єкта з орендного користування за цим договором.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд зазначає, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами ГПК України, відповідно, і оцінка доказів здійснюється судом через призму такого стандарту доказування як "баланс вірогідностей".
За статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні матеріали справи та здійснивши аналіз доводів та заперечень сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цього позову та стягнення з відповідача завдатку в сумі 100 020,00 грн за договором оренди від 17.10.2024 № 01/4-18, оскільки позивачем на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, у їх сукупності, доведено, що зобов'язання сторін за вказаним правочином припинились до початку його виконання, позаяк орендар не вступив у строкове оплатне користування об'єктом оренди, що в подальшому був пошкоджений внаслідок чергового ракетного обстрілу РФ, а тому не міг бути використаний за цільовим призначенням, визначеним умовами даного Договору.
При ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, до яких належить судовий збір.
За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з огляду на задоволення позову в повному обсязі, за рахунок відповідача мають бути відшкодовані судові витрати іншої сторони в частині сплаченого судового збору в сумі 3028,00 грн (згідно з квитанцією від 05.09.2025 № YT24-63ES-BSKE).
Питання щодо розподілу між сторонами витрат позивача на правничу допомогу в цій справі (орієнтовний розмір яких ним заявлено в 20 000,00 грн), на момент ухвалення судового рішення не вирішується, позаяк у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження фактичного розміру таких витрат. Позивач, у порядку частини 8 статті 129 ГПК України, повідомив у позовній заяві про подачу доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу в цій справі після ухвалення судового рішення, за результатами вирішення спору, у строк, установлений законом.
Судові витрати відповідача на правничу допомогу в цій справі (орієнтовний розмір яких ним заявлений в 25 000,00 грн) не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони, з огляду на задоволення цього позову.
Керуючись статтями 42, 46, 50, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241, 247, 251, 252 ГПК України, господарський суд
1. Задовольнити позовні вимоги Громадської організації "Студія бального танцю "Антарес" (провулок Чигиринський, 3, кв. 16, м. Київ, 04123; код ЄДРПОУ 41889268) до відповідача Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" (вул. 1 Козача, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500; код ЄДРПОУ 32512498) про стягнення гарантійного платежу (завдатку) в сумі 100 020,00 грн.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пластмас - Прилуки" (вул. 1 Козача, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500; код ЄДРПОУ 32512498) на користь Громадської організації "Студія бального танцю "Антарес" (провулок Чигиринський, 3, кв. 16, м. Київ, 04123; код ЄДРПОУ 41889268) гарантійний платіж (завдаток) у сумі 100 020,00 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко