18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 листопада 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1196/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянувши у підготовчому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азурро Фінанс",
до відповідача - Фізичної особи-підприємця Стойка Євгенія Олександровича,
про стягнення 380 319,64 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: участі не брав;
від відповідача: участі не брав.
29.09.2025 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Азурро Фінанс" (далі - ТОВ "Азурро Фінанс") з вимогою стягнути з Фізичної особи-підприємця Стойка Євгенія Олександровича (далі - ФОП Стойка Є.О.) суму заборгованості за Кредитним договором № 1802/01 від 18.02.2022 у розмірі 380 319,64 грн.
Ухвалою від 20.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 17.11.2025 о 14:30, встановив сторонам строк для подання заяв по суті.
Суд враховує, що копія ухвали від 20.10.2025 вручена відповідачу 24.10.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
10.11.2025 (сформовано в системі "Електронний суд" 07.11.2025), у строк встановлений судом від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
10.11.2025 відповідач подав клопотання про повернення позовної заяви у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП з вимогою визнати, що на момент подання позову відповідач ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 226 ГПК України - повернути позовну заяву ТОВ "Азурро Фінанс" без розгляду. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що на момент подання позовної заяви станом на 08.10.2025 уже припинив підприємницьку діяльність як ФОП, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено, що реєстраційна дія "припинення підприємницької діяльності" вчинена 09.10.2025, дата та номер запису в ЄДРЮОФОПГФ за №200023006002005973. Таким чином відповідач вважає, що позов подано до неналежного відповідача - особи, яка на момент звернення до суду не є суб'єктом господарювання.
10.11.2025 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з проходженням військової служби відповідача з вимогою зупинити провадження у справі №925/1196/25 до припинення військової служби відповідача ОСОБА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 228 ГПК України. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що на день подання цього клопотання він проходить військову службу у складі Збройних Сил України, що підтверджується: наказом командира військової частини про зарахування на військову службу; довідкою з військової частини, яка підтверджує факт проходження служби та неможливість участі в судових засіданнях.
На підтвердження вказаних обставин відповідач подав витяг із наказу командира військової частини від 24.08.2022, відповідно до якого вважається таким, що зарахований до списків особового складу військової частини старший лейтенант ОСОБА_1 , військовослужбовець призваний за мобілізацією, з 24 серпня 2022 року приступив до виконання службових обов'язків. Відповідач також надав довідку № 13452 від 07.11.2025, видану ОСОБА_1 про те, що останній перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині з 24.08.2022 по теперішній час.
13.11.2025 позивач подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких зазначив, що для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України у матеріалах справи мають бути докази того, що відповідний підрозділ (військова частина) переведений на воєнний стан, зокрема бере участь у виконанні бойових завдань. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 149/9/23 (провадження № 61-10894св23) та справах №757/5240/16-ц від 14.12.2022 р., №461/5209/19 від 29.08.2022 р. Надані відповідачем документи, на думку позивача, не є належними та достатніми доказами для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
13.11.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій, в тому числі, заперечив проти задоволення клопотання відповідача про повернення позовної заяви.
Представник позивача участі у судовому засіданні 14.11.2025 не брав, суд враховує клопотання у відповіді на відзив про розгляд справи без участі представника ТОВ "Азурро Фінанс". Представник відповідача у судовому засіданні участі не брав, є належно повідомлений.
Розглянувши клопотання відповідача про повернення позовної заяви у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця суд зазначає таке.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду;
З викладеного випливає, що відповідач очевидно помилково покликається на зазначену норму, оскільки остання не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо доводів відповідача про припинення ним діяльності як фізичної особи-підприємця суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
У п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. (абз. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань")
Приписами ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до ГПК України.
Відповідно до вказаних змін, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Суд враховує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.11.2025, запис про припинення підприємницької діяльності Стойка Є.О. внесено 08.10.2025, тобто на момент укладення спірного Договору (18.02.2022) та на момент звернення позивачем до суду з цим позовом (29.09.2025) відповідач мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, кредитний договір укладено саме з фізичною особою-підприємцем Стойка Є.О.
Отже позивач обґрунтовано на момент звернення до суду з цим позовом визначив відповідача - фізичну особу-підприємця Стойку Є.О.
Враховуючи вищезазначене суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про повернення позовної заяви у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже, позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача. (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17)
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Звідси належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб'єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення. (постанова Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 48 ГПК України.
Відтак позивачеві слід навести обґрунтування вимог (спосіб захисту прав або інтересів, з наведенням правових підстав) до припиненого суб'єкта господарювання, який має відповідати за позовом, із зазначенням його актуального статусу.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з проходженням військової служби та заперечення позивача стосовно такого клопотання суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі позивач зазначає, що для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України у матеріалах справи мають бути докази того, що відповідний підрозділ (військова частина) переведений на воєнний стан, зокрема бере участь у виконанні бойових завдань. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 149/9/23 (провадження № 61-10894св23) та справах №757/5240/16-ц від 14.12.2022 р., №461/5209/19 від 29.08.2022 р.
Суд встановив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 04.06.2025 у справі №754/947/22 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказану справу, для відступлення від правового висновку викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17, від 29.03.2023 у справі № 756/3462/20, від 13.03.2025 у справі № 557/1226/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2025 у справі № 904/4027/22 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24), які є аналогічними за змістом позиціями з тими, на які покликається позивач у своїх запереченнях, з приводу того, що доведення підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, пункту 5 частини першої статті 236 КАС України можливе лише на підставі доказів залучення відповідної особи, військової частини, у якій вона проходить військову службу, до воєнних (бойових) дій у відповідному районі, а довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом, складена відповідно до чинної інструкції з діловодства ЗСУ, зокрема за формою № 5, не є належним або достатнім доказом підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
При цьому, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону про правовий режим воєнного стану, Закону про оборону, Закону про ЗСУ, Закону про військовий обов'язок та службу, Закону про мобілізацію з точки зору їх взаємозв'язку вказують на те, що введення на території всієї України Указом воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період під час якого, у тому числі здійснюється мобілізація, що має забезпечувати готовність, у тому числі всього складу ЗСУ, до ефективного здійснення цього завдання. У зв'язку з цим відповідно до прямого змісту наведених норм ЗСУ з оголошенням Указом воєнного стану на всій території України починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу. Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.
Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду, що формується у справі № 754/947/22, має вирішальне значення для правильного розгляду у даній справі питання щодо зупинення провадження у справі, оскільки стосується тотожних питань щодо застосування правової норми - п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду 16.07.2025 прийняла справу №754/947/22 до розгляду з метою відступу від раніше сформованих правових висновків, а також те, що позиція Великої Палати матиме преюдиційне значення для розгляду цієї справи, суд доходить висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 925/1196/25 з власної ініціативи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України - до ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №754/947/22, яким буде сформовано правозастосовчу практику щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України та у пункті 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України) у справах, в яких сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
При цьому суд звертає увагу сторін, що згідно зі ст. 117 ГПК України, зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Керуючись ст. 227, 229, 234-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Стойки Євгенія Олександровича про повернення позовної заяви у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП відмовити.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Азурро Фінанс" навести обґрунтування вимог (спосіб захисту прав або інтересів, з наведенням правових підстав) до припиненого суб'єкта господарювання, який має відповідати за позовом, із зазначенням його актуального статусу.
3. Зупинити провадження у справі № 925/1196/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/947/22 та оприлюднення постанови.
Зобов'язати сторони повідомити суд про результати розгляду справи № 754/947/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Копії ухвали надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд". Додатково надіслати позивачу поштою.
Повну ухвалу складено та підписано 17.11.2025.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА