29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"11" листопада 2025 р. Справа № 924/841/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судових засідань Демчук М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Нетішинської міської ради Хмельницької області, м. Нетішин, Шепетівський район, Хмельницька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд", м. Борислав, Львівська область
про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки комунальної власності
Представники сторін:
від позивача: Власюк І.В. згідно виписки з ЄДРПОУ (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін
До Господарського суду Хмельницької області 18.08.2025 надійшла позовна заява Нетішинської міської ради Хмельницької області (30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 25939741) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" (82300, Львівська область м. Борислав, вул. Шкільна, 16, ЄДРПОУ 39669804) про визнання укладеним між Нетішинською міською радою Хмельницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" з дня набрання рішенням суду законної сили договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, яка розташована за адресою: Хмельницька область, м.Нетішин, вул.Промислова, у редакції, викладеній в позові.
Ухвалою суду від 22.08.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали для усунення зазначених у ній недоліків та надання доказів сплати судового збору.
28.08.2025 ухвалою суду від прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки подання заяв по суті спору.
Ухвалою суду від 06.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті спору.
Позивач - Нетішинська міська рада Хмельницької області (далі - міська рада, позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га, розташована за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Промислова, перебуває у власності Нетішинської міської територіальної громади в особі Нетішинської міської ради. Наказом Нетішинської міської військової адміністрації Шепетівського району Хмельницької області від 25.05.2024 №104/2024-11 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 1,1642 га, розташованої в м. Нетішин по вул. Промисловій, на дві окремі земельні ділянки площею 0,3059 га та 0,8583 га.
Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" є власником об'єкту нерухомого майна за №1260505268105 - будівлі фруктосховища, позначеною літерою "БІ", площею 2455,4 кв. м, та будівлі компресорної підстанції, позначеної літерою "В" площею 124,4 кв. м., що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Промислова, 1/25 (державна реєстрація права власності 24.05.2017), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки представниками виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 21.05.2025.
27.05.2024 виконавчим комітетом Нетішинської міської ради надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" повідомлення щодо необхідності терміново виконати зобов'язання щодо укладення договору оренди земельної ділянки. Однак, станом на серпень 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" не вчинило жодних дій для укладення договору оренди та продовжує користуватись земельною ділянкою без правових підстав.
Враховуючи факт незвернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" до Нетішинської міської ради із клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки, якою фактично користується, позивач змушений звернутись до суду з позовом про визнання укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" з дня набрання рішенням суду законної сили договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, яка розташована за адресою: Хмельницька область, м.Нетішин, вул.Промислова, у редакції, викладеній в позові.
Позивач наголошує, що використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушене. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд", не оформивши в установленому законом порядку право користування земельною ділянкою, на якій розміщений належний йому об'єкт нерухомого майна, продовжує використання цієї ділянки без правовстановлюючих документів, чим порушує матеріальні інтереси позивача, як представника міської територіальної громади, що призведе до негативних наслідків у його діяльності у вигляді неодержання місцевим бюджетом грошових коштів.
У наданих 21.10.2025 додаткових письмових поясненнях Нетішинська міська рада зазначає, що звернення з вимогою про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" є належним, ефективним та правомірним способом захисту порушених прав територіальної громади, позаяк забезпечує відновлення договірних відносин, справедливий розподіл бюджетних надходжень та усуває необхідність у повторному зверненні до суду для стягнення безпідставно отриманих коштів. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" фактично використовує земельну ділянку, на якій розміщене його нерухоме майно, визнання договору укладеним не створює для нього необґрунтованих чи негативних наслідків. Заявлений спосіб захисту задовольняє суспільний інтерес громади, забезпечує дотримання принципу процесуальної економії та відсутності необхідності систематичного звернення до суду для вжиття заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів, сприяє встановленню рівності між суб'єктами господарювання, що діють на території міста.
Вважає, що фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" земельною ділянкою комунальної власності без правових підстав є свідомим порушенням принципу добросовісності, ігноруванням обов'язку дотримуватися закону та поваги до прав територіальної громади, яка є власником спірної земельної ділянки. Вказані обставини порушують інтереси позивача як представника територіальної громади, які пов'язані з здійсненням контролю за цільовим використанням земельної ділянки, можливістю користуватися та розпоряджатися вказаною землею, зокрема й з метою накопичення бюджетних коштів від отримання орендної плати, які необхідні для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
Представник позивача під час розгляду справи по суті підтримала позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами. Вказала, що договір оренди земельної ділянки, викладений у позові, підготовлений відповідно умов Типового договору оренди землі.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" (далі - ТзОВ "Бізнес-Інсайд", товариство, відповідач) не скористався правом участі в судових засіданнях, письмового відзиву на позов не подав, причин неявки в судові засідання не повідомив; належним чином повідомлений про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання йому ухвал суду поштовими відправленнями за адресою місцезнаходження, зареєстрованою в установленому законом порядку, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шкільна, 16). Ухвали суду від 28.08.2025, 16.09.2025, 22.10.2025 вручені відповідачу 02.09.2025, 24.09.2025, 29.10.2025 відповідно, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Ухвала суду від 06.10.2025 повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд враховує положення п.п.1, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до яких днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005 та ін.). Разом з тим, гарантованому праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 у справі "Uniуn Alimentaria Sanders SA v. Spain").
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"). Така позиція кореспондує висновку у рішенні від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", де, серед іншого, зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України).
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення ТОВ "Бізнес-Інсайд" про дати, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
Наказом Нетішинської міської військової адміністрації №104/2024-Н від 25.03.2024 "Про затвердження Нетішинській міській територіальній громаді в собі Нетішинської міської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,1642 га" затверджено Нетішинській міській територіальній громаді в особі Нетішинської міської ради технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,1642 га (кадастровий номер 6810500000:02:007:0182), яка розташована в м. Нетішин, вул. Промислова на дві окремі земельні ділянки:
- земельну ділянку площею 0,3059 га (кадастровий номер 6810500000:02:007:1098) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств;
- земельну ділянку площею 0,8583 га (кадастровий номер 6810500000:02:007:1097) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7400192952024 від 23.02.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га, розташована за адресою: Хмельницька область, м.Нетішин, вул. Промислова, зареєстрована 23.02.2024, належить до категорії земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення: 11.03 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств. Додатком до витягу оформлено кадастровий план земельної ділянки, координати поворотних точок меж земельної ділянки, експлікація земельних угідь (землі під будівлями та спорудами промислових підприємств 0,5600 га та 0,2983 га).
Земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га зареєстрована 01.04.2024 на праві власності за Нетішинською міською радою Хмельницької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2909882668105), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру-заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №396588033 від 26.09.2024.
24.05.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інсайд" зареєстровано право власності на будівлю фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579 кв. м (будівля фруктосховища, позначена літерою "БІ", площею 2455,4 кв.м: одноповерхова будівля з металоконструкцій та блоків скла, та будівля компресорної підстанції, позначена літерою "В" площею 124,4 кв. м: одноповерхова будівля з цегли) за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Промислова, 1/25 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1260505268105), на підставі договору купівлі-продажу будівлі фруктосховища та компресорної підстанції №403 від 24.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Фірманом Б.І., що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №396589708 від 26.09.2024, №396589279 від 26.09.2024, №396588688 від 26.09.2024.
Листом №21/01-10-1995/2024 від 27.05.2024 Нетішинською міською радою повідомлено ТОВ "Бізнес-Інсайд", що належний йому на праві власності об'єкт нерухомого майна №1260505268105 - будівля фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579,8 кв. м за адресою: Хмельницька обл., м.Нетішин, вул. Промислова, 1/25, розташований на земельній ділянці площею 0,8583 га з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097; запропоновано терміново виконати зобов'язання щодо укладення договору оренди земельної ділянки шляхом звернення з клопотанням через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) про укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності.
28.05.2024 лист надіслано та 01.06.2025 вручено відповідачу, що підтверджується рекомендованим про вручення поштового відправлення та трекінгом служби поштового зв'язку "Укрпошта".
21.05.2025 представниками виконавчого комітету Нетішинської міської ради у зв'язку з необхідністю перевірки відомостей щодо використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га, яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Промислова, про що складено акт обстеження земельної ділянки площею 0,8583 га. У акті вказано, що при обстеженні встановлено, що на земельній ділянці розміщений об'єкт нерухомого майна - будівля фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579,8 кв.м та ведеться господарська діяльність. З 24.05.2017 власником нерухомого майна - будівлі фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579,8 кв.м є ТОВ "Бізнес-Інсайд". Договір оренди землі між Нетішинською міською радою та ТОВ "Бізнес-Інсайд" не укладений.
До акту обстеження земельної ділянки площею 0,8583 га додано схему розташування земельної ділянки, інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21.05.2025, інформаційну довідку №427872574 від 21.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га, інформаційну довідку №427872989 від 21.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579,8 кв. м, а також 3 фотокопії обстеження земельної ділянки.
Також позивачем долучено до матеріалів справи:
- рішення сорок сьомої сесії Нетішинської міської ради VIІІ скликання №47/2283 від 30.05.2024 "Про розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Нетішинської міської територіальної громади", яким встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Нетішинської міської територіальної громади згідно з додатком, що набирає чинності з 01.01.2025. Згідно п.95 Додатку до цього рішення розмір ставки річної орендної плати земельної ділянки для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (11.03) встановлюється на рівні 3% нормативної грошової оцінки.
- витяг №НВ-9970767122025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований 15.07.2025, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 становить 4 212 804,57 грн.
Інших доказів, що стосуються предмета спору, матеріали справи не містять.
Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.
Згідно зі ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Своєю чергою суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
У справі, що розглядається, предметом позову є вимога Нетішинської міської ради про визнання укладеним між нею та відповідачем з дня набрання рішенням суду законної сили договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, яка розташована за адресою: Хмельницька область, м.Нетішин, вул.Промислова, у викладеній в позові редакції.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, зокрема у постановах від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
Як слідує зі змісту позовної заяви, саме визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в запропонованій позивачем редакції є ефективним способом захисту порушених прав позивача. Відтак, обраний позивачем спосіб захисту має кореспондувати змісту права, за захистом якого він звернувся до суду та характеру його порушення відповідачем.
Спірні правовідносини сторін виникли з підстав невиконання ТОВ "Бізнес-Інсайд", як власником нерухомого майна - будівлі фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579,8 м кв. по вул. Промислова, 1/25 в м. Нетішині Хмельницької області, своїх зобов'язань щодо звернення до Нетішинської міської ради з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розміщений таке майно, та її фактичне використання без правовстановлюючих документів, що порушує майнові інтереси позивача. У зв'язку з наведеним позивач звернувся до господарського суду з вимогою визнати договір оренди земельної ділянки укладеним у запропонованій ним редакції.
Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі №910/6139/20 вказав, що визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення як один із способів установлення господарських правовідносин є належним способом захисту прав суб'єктів господарювання.
За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись ч.9 ст.238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/1423/18 та постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/6138/20, від 02.06.2021 у справі №910/6139/20, від 07.03.2023 у справі №910/4847/21.
День набрання чинності рішенням суду (погодження судом всіх істотних умов договорів) є днем укладення спірного договору. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.11.2023 у справі №922/1307/22.
Отже, визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення є належним способом захисту прав суб'єктів господарювання. Тому, позивачем обрано ефективний спосіб захисту своїх прав як власника земельної ділянки.
З огляду на вищенаведене, суду належить надати правову кваліфікацію відносинам сторін, встановити обставини та дослідити їх в контексті наявності підстав для укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки, дотримання позивачем процедури та порядку укладення договору оренди земельної ділянки та відповідності приписам законодавства проекту договору, викладеного у позові.
Судом встановлено, що у даній справі спір стосується земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, розташована за адресою: Хмельницька область, м.Нетішин, вул. Промислова.
Вказана земельна ділянка сформована 23.02.2024 шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:0182 площею 1,1642 га на дві окремі земельні ділянки: площею 0,3059 га з кадастровим номером 6810500000:02:007:1098 та площею 0,8583 га з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097. Наведені обставини підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7400192952024 від 23.02.2024 та наказом Нетішинської міської військової адміністрації №104/2024-Н від 25.03.2024 "Про затвердження Нетішинській міській територіальній громаді в собі Нетішинської міської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,1642 га".
01.04.2024 право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Нетішинською міською територіальною громадою в особі Нетішинської міської ради, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №396588033 від 26.09.2024, №427872574 від 21.05.2025.
Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч.1, 2 ст.83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст.80 ЗК України).
Згідно ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 1 ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
За змістом п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.1, 2 ст.116 ЗК України).
Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За приписами ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів здійснюється укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Отже, підставою укладення договору оренди землі комунальної власності є відповідне рішення органу місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2017 ТОВ "Бізнес-Інсайд" зареєстровано право власності на будівлю фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579 кв. м (будівля фруктосховища, позначена літерою "БІ", площею 2455,4 кв.м: одноповерхова будівля з металоконструкцій та блоків скла, та будівля компресорної підстанції, позначена літерою "В" площею 124,4 кв. м: одноповерхова будівля з цегли) за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Промислова, 1/25 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1260505268105), на підставі договору купівлі-продажу будівлі фруктосховища та компресорної підстанції №403 від 24.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Фірманом Б.І., що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №396589708 від 26.09.2024, №396589279 від 26.09.2024, №396588688 від 26.09.2024.
За твердженням позивача, вказаний об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:007:1097 площею 0,8583 га. На підтвердження вказаної обставини позивачем надано акт обстеження земельної ділянки, складений 21.05.2025 представниками виконавчого комітету Нетішинської міської ради.
Суд враховує, шо підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України.
Так, згідно зі ст.377 ЦК України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до частин 1, 2 ст.120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18).
За приписами ч.9 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Матеріали справи не містять відомостей про оформлення правового титулу щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований придбаний 24.05.2017 відповідачем об'єкт нерухомого майна, попереднім власником цього майна, а також щодо розміру земельної ділянки, на якій розташований такий об'єкт нерухомості.
Відтак, за відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають. Аналогічна за змістом позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі №910/5201/19.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно (правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт (ч.11 ст.120 ЗК України у чинній редакції).
Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст.93 ЗК України).
За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Згідно ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст.6 Закону України "Про оренду землі").
Частиною 1 ст.182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ст.19 Закону України "Про оренду землі").
Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права. Аналогічну позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №322/1178/17.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем, як власником об'єкту нерухомого майна (будівлі фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579 м кв.) права користування земельною ділянкою, на які розташоване це майно, зокрема укладення відповідного договору оренди із Нетішинською міською радою та державної реєстрації такого права.
Відповідач з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований належний йому на праві власності об'єкт нерухомого майна, до Нетішинської міської ради не звертався, рішення з даного питання органом місцевого самоврядування не приймалось. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до господарського суду з вимогою визнати договір оренди земельної ділянки укладеним у запропонованій ним редакції.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 30.03.2020 у справі №387/554/18 вказав, що правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/5994/23, від 09.04.2024 у справі №910/4930/23, від 06.08.2024 у справі №912/300/23.
Укладення орендодавцем (територіальною громадою) з орендарем договору оренди землі здійснюється у порядку, встановленому законом, який передбачає два етапи.
На першому етапі сільські, селищні, міські ради приймають рішення про укладення майбутнього договору оренди (ч.1 ст.122 ЗК України). Ухвалення такого рішення наділяє сільського, селищного, міського голову, який представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах, зокрема, з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами (п.14 ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування"), на укладення договору, щодо якого сільською, селищною, міською радою прийняте рішення. На другому етапі на підставі рішення сільської, селищної, міської ради сільський, селищний, міський голова укладає відповідний договір.
Таким чином, на першому етапі формується воля територіальної громади на укладення майбутнього договору, а на другому завершується формування волі територіальної громади на укладення договору і здійснюється відповідне волевиявлення, внаслідок чого договір є укладеним суб'єктом цивільного права - територіальною громадою. Зазначений порядок узгоджується з ч.2 ст.2 ЦК України, відповідно до якої учасниками цивільних відносин є, зокрема, територіальні громади, та зі ст.172 ЦК України, відповідно до якої територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Суд враховує, що кожен суб'єкт цивільного права повинен виконувати свої обов'язки, якщо вони випливають з закону або звичаю (ст.7 ЦК України). Для цього воля такого суб'єкта має формуватися таким чином, щоб його дії були правомірними. Якщо ж суб'єкт цивільного права не виконує свій обов'язок добровільно, хоча має юридичну та фактичну можливість його виконати, то це свідчить про дефект його волі.
Зокрема, якщо суб'єкт цивільного права зобов'язаний укласти договір, але протиправно не робить цього, то це свідчить про дефект волі такого суб'єкта. Спонукання суб'єкта цивільного права до укладення договору опосередковується позовною вимогою про визнання договору укладеним. У разі задоволення такої позовної вимоги цивільні права та обов'язки за договором набуваються, змінюються або припиняються внаслідок заміни волі та волевиявлення відповідача судовим рішенням, яке тим самим виправляє дефект волі відповідача (позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 05.06.2024 у справі №910/5994/23).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 ч.1 ст.3 та ст.627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).
Отже, укладенням договору є чітко передбачена юридично-логічна послідовність дій та стадій, які засновані на певних діях його сторін, що виражається в різноманітних способах узгодження умов договору шляхом волевиявлення.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК України).
За умовами ст.14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типовий договір оренди землі та типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 затверджений Типовий договір оренди землі.
Згідно ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно ч.2 ст.644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, протягом нормально необхідного для цього часу.
Статтею 648 ЦК України унормовано, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом (ч.1 ст.649 ЦК України).
Отже, чинним законодавством України передбачено можливість укладення договору оренди землі за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та направлення пропозиції укласти договір, яка має містити істотні умови договору оренди землі, передбачені Законом України "Про оренду землі".
Позивач, усвідомлюючи необхідність укладання договору оренди земельних ділянок та маючи дійсний намір укласти такий договір мав право звернутися з відповідною пропозицією до відповідача, а у разі наявності розбіжностей між сторонами при укладанні договору - звернутися до суду для їх вирішення відповідно до ст.649 ЦК України.
Позивачем до матеріалів справи не надано доказів належного звернення до відповідача з пропозицією укласти договір оренди землі в порядку, передбаченому ст.641 ЦК України, яка б містила істотні умови договору (проєкт договору).
З наявного в матеріалах справи листа Нетішинської міської ради №21/01-10-1995/2024 від 27.05.2024 вбачається, що позивач лише направив на адресу ТОВ "Бізнес-Інсайд" повідомлення про необхідність терміново виконати зобов'язання щодо укладення договору оренди земельної ділянки шляхом звернення з клопотанням через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) про укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності.
Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів прийняття органом місцевого самоврядування рішення про укладення договору оренди спірної земельної ділянки. За відсутності волевиявлення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у користування, неможливе укладення договору оренди землі.
Суд не може підміняти інший орган державної виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №915/2586/20, від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 09.04.2024 у справі №902/453/23.
З огляду на наведене, позивачем не дотримано процедури та порядку укладення договору оренди земельної ділянки.
Щодо відповідності приписам законодавства проекту договору, викладеного у позові, суд вважає необхідним звернути увагу на таке.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Як уже зазначав суд, ст.14 Закону України "Про оренду землі" унормовано укладення договору оренди землі на основі Типового договору оренди землі. Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 затверджений Типовий договір оренди землі.
Проаналізувавши положення договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем та викладеній в позові редакції, судом встановлено, що окремі пункти, зокрема щодо строку внесення орендної плати (п.12), відповідальності за її несплату (п.п.14, 15), припинення договору оренди (п.33) не відповідають положенням типового договору, а також положенням статей 651, 654 ЦК України, та за умови відсутності погодження таких умов іншою стороною правочину, не можуть вважатися такими, що є обов'язковими для сторін.
У п.12 проекту договору строки внесення орендної плати визначені з огляду на цільове призначення земельних ділянок (сільськогосподарське призначення) та процедуру їх передачі в оренду (за результатами земельних торгів чи без таких). Положення цього пункту не лише не узгоджуються з приписами п.п.3 п.11 Типового договору, а й взагалі не врегулюють строк внесення орендної плати щодо спірної земельної ділянки, яка не належить до земельних ділянок сільськогосподарського призначення та її передача не пов'язана з процедурою земельних торгів. Відтак, проект договору не містить умови щодо строку внесення орендної плати за користування спірною земельною ділянкою (несільськогосподарського призначення комунальної власності).
Крім того, у п.14 договору у запропонованій позивачем редакції, визначено відповідальність у разі невнесення орендної плати у строки, встановлені цим договором, стягуються штраф і пеня відповідно до Податкового кодексу України. Наведені положення не узгоджуються не тільки з п.14 Типового договору, але і між собою, зокрема із п.12 проекту договору, з якого неможливо визначити строк внесення орендної плати щодо спірної земельної ділянки, та п.15 проекту договору, за змістом якого у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення платежу.
За таких обставин суд встановив, що проект договору оренди, запропонований позивачем, не містить всіх необхідних (істотних) умов для визнання такого договору укладеним.
Також, суд звертає увагу на очевидну неспівмірність площі земельної ділянки, щодо якої міська рада просить визнати укладеним договір оренди, порівняно з площею об'єкту нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці. Загальна площа належного відповідачеві нерухомого майна становить 2579 м кв., в той час як позивач вимагає встановлення орендних правовідносин щодо земельної ділянки площею, яка більше ніж в 3 рази перевищує площу належного відповідачеві нерухомого майна.
Позивачем не доведено, що земельна ділянка саме у визначених у позові розмірах (8583 м кв.) необхідна для розміщення та експлуатації належної відповідачу будівлі фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579 м кв.
Враховуючи дату набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна (24.05.2017) та дату формування земельної ділянки (23.02.2024) та державної реєстрації права власності позивача на неї (01.04.2024), стверджувана в позові обставина щодо виникнення у відповідача обов'язку оформлення правового титулу щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований придбаний ним 24.05.2017 об'єкт нерухомого майна (будівля фруктосховища та компресорної підстанції загальною площею 2579 м кв.) сама по собі не дає правових підстав вважати, що у відповідача існує обов'язок укласти із позивачем договір оренди земельної ділянки саме площею 8583 м кв. для розміщення та експлуатації цього об'єкту нерухомого майна.
Доводи позивача щодо порушення його інтересів, як представника територіальної громади, які пов'язані з здійсненням контролю за цільовим використанням земельної ділянки, можливістю користуватися та розпоряджатися вказаною землею, зокрема й з метою накопичення бюджетних коштів від отримання орендної плати, які необхідні для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування, суд відхиляє як безпідставні з огляду на недоведеність їх порушення відповідачем.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом кожному учаснику справи була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цього учасника в суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
За змістом частин 1-3 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, а відтак про відмову в позові.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно ст.ст.123, 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв'язку із відмовою в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (лише вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.11.2025.
Суддя О.І. Шевчук