8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про забезпечення позову
17 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/4029/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" (вул. Хвойки Вікентія, буд. 18/14, корпус 1, офіс 304, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 24932636)
до Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" (вул. Алчевських, буд. 43, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 01270285)
про стягнення коштів
13.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява про стягнення з відповідача Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" заборгованості за поставлений товар, зокрема у розмірі 706504,86 грн, з яких: 506383,22 грн - сума основної заборгованості за поставлений товар, 80854,83 грн - сума пені за порушення строків розрахунків, 101276,64 грн - штраф за порушення строків розрахунків, 10165,51 грн - сума інфляційних втрат, 7824,66 - сума трьох процентів річних. Витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Позов обґрунтовано посиланням на несвоєчасну сплату відповідачем поставленого позивачем товару за договором поставки №5427-П від 09.04.2025, що укладений між сторонами.
Разом із позовною заявою позивачем надана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству “ТРЕСТ ЖИТЛОБУД - 1», які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах у межах суми позову - 706 504,86 грн.
В обґрунтування заяви позивач зазначає про те, що прострочення виконання зобов'язання за договором поставки №5427-П від 09.04.2025 виник 01.05.2025, тобто триває протягом тривалого часу. Поведінка відповідача свідчить про його намір не здійснювати оплату на користь позивача, зокрема відповідач став ігнорувати звернення позивача у телефонному режимі та уникати будь - яких контактів з ними. В Єдиному державному реєстрі містяться рішення судів, які підтверджують практику відповідача не здійснювати розрахунки з контрагентами, зокрема рішення у справах: №922/3997/24 від 20.01.2025; №922/4463/24 від 30.01.2025. Також в Господарському суді на даний час знаходиться справа №922/3601/25 за позовом ТОВ "Еліт-ТМ" до ПАТ “ТРЕСТ ЖИТЛОБУД - 1» про стягнення 616359,44 грн. Вказані обставини на думку позивача свідчать про систематичну недобросовісну поведінку відповідача щодо здійснення розрахунків із контрагентами за виконані роботи та надані послуги. Позивач вказав, що на даному етапі у нього відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч.1 та 6 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як зазначав Верховний Суд в постанові від 08.07.2024 у справі №916/143/24:
“ 3.3.Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
3.4.Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).
3.5.Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК».
Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.
До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 706504,86 грн. Отже спір у справі виник щодо грошових коштів, кількість яких може зменшитись до постановлення рішення у справі, тому позивач просить накласти арешт в межах суми позовних вимог. Вказане свідчить про наявність спору між сторонами та зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
"п. 21. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
п. 23. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
п. 31. За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів."
Враховуючи викладене, суд висновує, що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та цілком співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов'язань за договором, що є предметом спору протягом тривалого часу та накладення арешту на кошти здійснюється в межах суми позову у розмірі 706504,86 грн. При цьому вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду, тоді як невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду
У випадку незастосування саме такого засобу забезпечення позову існує очевидна небезпека порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки до постановлення господарським судом рішення по суті заявлених вимог можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною і, в разі таких дій, грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача можуть зменшитися, або зникнути що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, з врахуванням предмета спору, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Викладене свідчить, що звернення позивача із даною заявою про забезпечення позову до суду не спрямоване на зловживання позивачем у справі своїми правами та вжитими заходами не будуть порушені права осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Окрім того, арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідачів і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржників й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, якщо судове рішення буде постановлено на користь позивача. Тобто, можливість боржників розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір, що відповідає балансу інтересів позивача та відповідачів.
Відтак, вказаний захід забезпечення позову шляхом арешту коштів на рахунках відповідачів в межах заявлених позовних вимог є адекватним, тобто, співмірним відповідно вимогам, на забезпечення яких він вживається; цей захід забезпечення позову носить тимчасовий характер і зберігає свою дію до вирішення спору по суті, тобто, грошові кошти залишаються у власності відповідача, але можливість боржника розпоряджатись ними обмежується лише на певний час і лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Приймаючи до уваги вищенаведене та зважаючи на всі критерії оцінки щодо застосовування заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову відповідають положенням статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику, а відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову повністю.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно з ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Проте, у даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву позивача про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству “ТРЕСТ ЖИТЛОБУД - 1» (вул. Алчевських, буд. 43, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 01270285), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах у межах суми позову - 706 504,86 грн.
Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" (вул. Хвойки Вікентія, буд. 18/14, корпус 1, офіс 304, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 24932636).
Боржником за даною ухвалою є: Приватне акціонерне товариство "ТРЕСТ ЖИТЛОБУД - 1" (вул. Алчевських, буд. 43, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 01270285).
Ухвала набирає законної сили "17" листопада 2025 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в строк до "18" листопада 2028 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвалу підписано 17.11.2025.
Суддя Ю.Ю. Мужичук