8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3921/21 (922/1371/22)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Черновою В.О.
та за участю:
представника позивача : Третьякова Н.Ю. (в режимі відеоконференції), ордер
розпорядника майна : арбітражний керуючий Венська О.О. (в режимі відеоконференції), свідоцтво
розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Осауленка Артема Володимировича (вх.№ 4876 від 24.02.2025 р.) з грошовими вимогами до боржника у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт"
про визнання банкрутом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва"
Постановою Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 визнано Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (адреса: 63030, Харківська обл., Валківський район, село Шарівка, код ЄДРПОУ 14344275) банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" арбітражну керуючу Венську Оксану Олександрівну (свідоцтво № 174 від 24.04.13, адреса: 49000, м. Дніпро, а/с 162), що виконує з дня свого призначення функції з управління та розпорядження майном банкрута та виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
24.02.2025 до господарського суду надійшла заява ФОП Осауленка Артема Володимировича (вх.№ 4876 від 24.02.2025 р.) з грошовими вимогами до боржника Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" у розмірі 902 486,44 грн.
Ухвалою від 03.03.2025 суд прийняв заяву Осауленко Артема Володимировича з грошовими вимогами до боржника до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2025.
17.03.2025 року до суду від ФОП Осауленка А.В. надійшла заява, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 1042785,03 грн, з яких 500 000,00 грн - основного боргу, 46 678,00 грн. - 3% річних, 100 780,84 грн. - пеня, 163 219,33 грн. - інфляційні втрати та включити до реєстру вимог кредиторів витрати зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 6056,00 грн.
21.03.2025 року від арбітражного керуючого Венської О.О. надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 24.03.2025 року зокрема витребувано у ФОП Осауленка Артема Володимировича інформацію щодо реквізитів банківської установи та реквізитів рахунку, на який було перераховано кошти щодо заявлених кредиторських вимог в сумі 500 000,00 грн., отримувачем яких визначено ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» в якості попередньої оплати за товари на виконання п. 7.2 Дилерського договору №01/12-1 від 13.12.2018 року та відкладено судове засідання з розгляду заяви ФОП Осауленко Артема Володимировича на 28.04.2025 року.
31.03.2025 року від Осауленка А.В. , на виконання ухвали суду від 24.03.2025, до суду надано заяву разом із виписками по банківському рахунку підприємства боржника.
28.04.2025 року від арбітражної керуючої Венської О.О. надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог, відповідно до якого не визнає заявлені грошові вимоги, оскільки заявником не додано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у поданій заяві із грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою суду від 28.04.2025 суд відклав розгляд заяви Осауленка А.В. на 16.06.2025 року.
Проте, судове засідання, призначене на 16.06.2025 з розгляду заяви кредитора не відбулось, в зв'язку з перебуванням матеріалів справи на оскарженні.
16.06.2025 року від арбітражної керуючої Венської О.О. надійшли доповнення до повідомлення про розгляд кредиторських вимог.
Постановою Східного апеляційного Господарського суду Харківської області від 05.06.2025 апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" задоволено; апеляційну скаргу уповноваженої особи учасників Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" Дукер Лариси Олексіївни задоволено; постанову Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) скасовано; постановлено справу №922/3921/21 (922/1371/22) передати до Господарського суду Харківської області на стадію розпорядження майном боржника.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 справу розподілено судді Міньковському С.В.
Ухвалою суду від 14.08.2025 року призначено до розгляду в судовому засіданні заяву Осауленка Артема Володимировича з грошовими вимогами до боржника на 09.09.2025 року.
03.09.2025 року від арбітражної керуючої Венської О.О. надійшло повідомлення про невизнання кредиторських вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що до заяви про визнання кредиторських вимог не додано будь-яких доказів на підтвердження реального виконання дилерського договору №01/12-1 від 13.12.2018 року, а ті, що надані, або викликають сумнів щодо їх справжності, або не доводять фактів, викладених в заяві. Характер і періодичність проведених Осауленком А.О. платежів (із грудня 2018 року до жовтня 2019 року) у загальному розмірі 533000,00 грн, за повної відсутності доказів здійснених поставок або будь-яких спроб заявника припинити договірні відносини через невиконання зобов'язань з боку ТК ТОВ фірма «Харків-Москва», викликають обґрунтовані сумніви щодо реальності господарських операцій. Фактично заявник стверджує, що постійно здійснював передоплати, попри повну відсутність зустрічного виконання зобов'язань. Така поведінка є економічно нелогічною і нехарактерною для реального підприємництва, що ставить під сумнів дійсність господарських відносин між сторонами. Також розпорядник майна не визнає заявлену пеню, з огляду на сплив строку позовної давності. Отже, сукупність обставин, зокрема невідповідність між зазначеною у заяві сумою та фактичними банківськими транзакціями, регулярність здійснення оплат за умов відсутності виконання зобов'язань, а також відсутність належного документального підтвердження, дає підстави вважати заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають визнанню у межах справи про банкрутство.
В судовому засіданні 09.09.2025 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду заяви ФОП Осауленка Артема Володимировича з грошовими вимогами до боржника на 14.10.2025 року.
14.10.2025 року від боржника надійшла заява про визнання грошових вимог ФОП Осауленка А.В. у повному обсязі.
В судовому засіданні 14.10.2025 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду заяви Осауленка Артема Володимировича з грошовими вимогами до боржника (вх.№4876 від 24.02.2025) на 11.11.2025 року.
Заявник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду поданої ним заяви був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа одержувачу від 15.10.2025 року.
Присутній в судовому засіданні представник боржника визнає заявлені вимоги ФОП Осауленка А.В. у повному обсязі
Розпорядник майна не визнає заявлені вимоги ФОП Осауленка А.В. з підстав, викладених у наданому до суду повідомленні про розгляд кредиторських вимог від 03.09.2025 року.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи та приймаючи до уваги, що у суду достатньо документів для розгляду заяви кредитора ФОП Осауленка А.В., суд вважає за можливе розглянути вищевказану заяву в даному судовому засіданні по суті.
Розглянувши матеріали справи, заяву ФОП Осауленка А.В. з грошовими вимогами до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва", надані суду документи, вислухавши пояснення учасників справи, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).
Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВС: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Як було зазначено вище, 24.02.2025 року до суду надійшла заява ФОП Осауленка А.В, в якій він просив суд визнати грошові вимоги до боржника Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (код ЄДРПОУ 14344275) у розмірі 902 486,44 грн, з яких 500 000,00 грн основного боргу, 89145,00 грн. - 3% річних, 855630,14 грн. - пеня, 384589,11 грн. - інфляційні втрати. Разом із тим, досліджуючи зміст поданої заяви (в якій зазначено загальна сума грошових вимог - 1 829 364,25 грн) та подані до заяви розрахунки, вбачається, що заявником здійснено арифметичну помилку у розмірі загальної суми кредиторських вимог ФОП Осауленка А.В., який фактично становить 1 829 364,25 грн, а не 902 486,44 грн, що був зазначений заявником а прохальній частині заяви.
В подальшому 17.03.2025 року до суду від ФОП Осауленка А.В. надійшла заява, в якій заявник просив суд визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 1 042 785,03 грн, з яких 500 000,00 грн - основного боргу, 46 678,00 грн. - 3% річних, 100 780,84 грн. - пеня, 163 219,33 грн. - інфляційні втрати.
Отже, фактично заявник зменшив розмір заявлених грошових вимог та наразі загальний розмір заборгованості боржника перед ФОП Осауленком С.А. становить 1042785,03 грн. Разом із цим, досліджуючи текст поданої заяви від 17.03.2025 та додані до неї розрахунки, вбачається, що розмір заявленої пені становить 332 887,70 грн. Проте заявником в прохальній частині заяви здійснено арифметичну помилку щодо розміру заявленої пені та замість 332 887,70 грн. вказано 100 780,84 грн. пені. Враховуючи, що заявником здійснено арифметичну помилку лише в прохальній частині заяви, суд, з метою уникнення надмірного формалізму, вважає вірним загальний розмір пені, що заявлена кредитором у розмірі - 332 887,70 грн.
Таким чином, суд приймає заяву від 17.03.2025 року, в якій заявник зменшує розмір заявлених вимог до боржника та продовжує розгляд заяви з її урахуванням.
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що 13.12.2018 року між ним як дилером та торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" як постачальником було укладено дилерський договір 01/12-І, за умовами якого постачальник налає дилеру на відповідних умовах право маркетингу та продажу, а дилер бере на себе зобов'язання реалізації на території України продукції, яка виготовлена постачальником, а саме: імітована ікра. Дилер зобов'язується на умовах визначених вказаним договором прийняти та оплатити поставлену йому продукцію.
Положення договору (п.7.2.) передбачають, що оплата товару здійснюється дилером шляхом передплати в розмірі 100 % вартості товару. Як зазначає ФОП Осауленко А.В. в поданій заяві, на виконання вищевказаних умов договору дилером - заявником Осауленком А.В. на розрахунковий рахунок постачальника було перераховано відповідні грошові кошти в якості попередньої оплати на загальну суму 500 000,00 грн. Проте, в порушення умов договору, продукція так і не була поставлена боржником (постачальником) дилеру - ФОП Осауленку А.В.
Як було зазначено вище, розпорядник майна, заперечуючи проти заявлених вимог, вважає, що заявником не надано належних доказів реального виконання договору №01/12-1 від 13.12.2018 року.
Досліджуючи подану заяву та документи, подані в обґрунтування поданої заяви, зокрема виписку АТ "Ідея Банк" по особовим рахункам (ф.281) з 01.01.2018 по 24.04.2025 (том № 26 арк. справи 144-158) судом встановлено, що заявником було здійснено низку платежів на користь боржника, зокрема:
1. 13.12.2018 - 1 000,00 грн.;
2. 14.12.2018 - 100 000,00 грн.;
3. 17.12.2018 - 100 000,00 грн.;
4. 20.12.2018 - 100 000,00 грн.;
5. 16.01.2019 - 100 000,00 грн.;
6. 28.01.2019 - 10 000,00 грн.;
7. 01.02.2019 - 2 000,00 грн.;
8. 16.10.2019 - 100 000,00 грн.;
9. 25.10.2019 - 20 000,00 грн.
Загальна сума переказаних коштів становить 533 000,00 грн. Всі перекази мали однакове призначення - «оплата товара». Водночас у поданій заяві про визнання кредиторських вимог ФОП Осауленко А.В. зазначив, що ним було здійснено перерахування грошових коштів на користь боржника в сумі 500 000,00 грн з призначенням платежу «оплата товара», зокрема 14.12.2018 на суму 100000,00 грн, 17.12.2018 на суму 100000,00 грн, 20.12.2018 на суму 100000,00 грн, 16.01.2019 на суму 100000,00 грн, 16.10.2019 на суму 100000,00 грн.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, первинний документ, згідно з цим визначенням, має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
В даному випадку первинним документом, який підтверджує факт зарахування коштів від ФОП Осауленко А.В. на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" є банківська виписка АТ "Ідея Банк" по особовим рахункам (ф.281) з 01.01.2018 по 24.04.2025
Отже, матеріалами справи підтверджується, що ФОП Осауленком А.В. було дійсно перераховано на користь боржника грошові кошти у загальному розмірі 533000,00 грн, про що зазначає сам розпорядник майна в поданому до суду повідомленні та свідчить про дійсність даної господарської операції. Доказів повернення цих коштів заявнику або постачання боржником відповідного товару матеріали справи не містять.
Разом із тим, суд зазначає, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що перерахування вищевказаних грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн. було здійснено саме на виконання умов договору від 13.12.2018 №01/12-І, що обґрунтовується наступним.
Суд зазначає, що загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22.
Згідно з пунктом 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Згідно з пунктом 1.8 даної Інструкції Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.
Із системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж. У даній справі таке право визначення призначення платежу належало Осауленко А.В.
З матеріалів справи вбачається, що у доданій до заяви з грошовими вимогами довідці АТ КБ "Приватбанк" відсутні посилання щодо призначення платежів, пов'язаних з виконанням Дилерського договору поставки №1/12-1 від 13.12.2018. Окрім того, у призначенні платежу зазначено, що перерахування грошових коштів здійснюється як "оплата послуг", у той же час у заяві про визнання кредиторських вимог зазначається, що було здійснено попередню оплату за товар відповідно до умов п. 7.2. Договору у загальному розмірі 500 000,00 грн. Проте, надані виписки по рахунку складені від імені ТК ТОВ «Харків - Москва», в графі призначення платежу зазначено як оплата за товар, без зазначення взагалі договору.
Суд звертає увагу на те, що згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, наявні в матеріалах справи документи свідчать лише про сплату заявником грошових коштів на користь боржника в сумі 533000,00 грн, проте відсутнє документальне підтвердження щодо перерахування цих коштів ФОП Осауленком А.В. було здійснено саме за ділерським договором від 13.12.2018 №01/12-І.
Разом із тим, в поданій заяві із грошовими вимогами до боржника, ФОП Осауленко А.В. просить суд визнати вимоги (основний борг) на загальну суму 500000,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1.ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Таким чином, враховуючи приписи ч.1 ст.14 ГПК України, оскільки суд не може вийти за межі предмету заявлених вимог за основною сумою боргу, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених ФОП Осауленком В.А вимог у загальному розмірі 500000,00 грн, які були перераховані кредитором боржнику частинами на підставі платіжних доручень, про що свідчить вищевказана виписка з банку.
Щодо нарахованих 3% річних, інфляційних.
В поданій заяві з грошовими вимогами до боржника заявник просив суд визнати у тому числі 89 145,00 грн. - 3% річних та 384 589,11 грн. - інфляційних втрат.
17.03.2025 року до суду від ФОП Осауленка А.В. надійшла заява, в якій заявник просив визнати зокрема 46 678,00 грн. - 3% річних та 163 219,33 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, підставою застосування цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки по договору (частина 1 статті 631 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що перерахування заявником грошових коштів у загальному розмірі 500000,00 грн. саме за договором №01/12-І від 13.12.2018 не підтверджено документально, тому строк виконання зобов'язання визначений моментом пред'явлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2019 ФОП Осауленко надіслав боржнику претензію про повернення грошових коштів в сумі 500000,00 грн в семиденний термін.
Претензія була отримана ТК ТОВ "Харків - Москва" 20.11.2019 вх. №14/19, таким чином строк виконання зобов'язання боржнику був встановлений до 28.11.2019.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що прострочення грошового зобов'язання, в розумінні статті 625 ЦК України, наступило до боржника 28.11.2019 і саме з цієї дати ФОП Осауленко В.А. має проводити нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Проте наданий ФОП Осауленком В.А. розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат зроблений невірно, без врахування строку порушення боржником зобов'язання.
Суд звертає увагу на те, що під час розгляду спору в суді, в разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Разом з тим, суд наголошує, про що було зазначено вище, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, наданих арифметичних нарахувань (пені, відсотків, інфляційних, штрафних санкцій), накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. За результатом розгляду таких вимог, господарський суд визнає або відхиляє вимоги кредитора.
Отже, під час розгляду судом заяв з грошовими вимогами до боржника, чинним законодавством про банкрутства не передбачено здійснення господарським судом самостійного розрахунку, оскільки обґрунтування наявності грошових вимог та вірність розрахунків покладено на кредитора-заявника.
З урахуванням вище викладеного, суд відхиляє грошові вимоги ФОП Осауленка А.В. в частині нарахування інфляційних та 3% річних.
Щодо заявлених грошових вимог по пені.
В поданій заяві із грошовими вимогами до боржника, ФОП Осауленко А.В. просить суд, у тому числі визнати 855 630,14 грн. пені за договором №01/12-І від 13.12.2018 .
Так, відповідно до п. 9.3. договору №01/12-І від 13.12.2018 у випадку порушення строків поставки продукції, Дилер має право вимагати від Постачальника сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від вартості несвоєчасно поставленої партії Продукції за кожний день прострочення.
В подальшому, заявник в поданій до суду заяві від 17.03.2025 року (з урахуванням арифметичної помилки) вказує, що розмір пені за вищевказаним договором становить 332 887,70 грн.
З наведеного вбачається що заявником було нараховано пеню саме за п. 9.3, договору №01/12-І від 13.12.2018, яка була визначена сторонами
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).
Враховуючи приписи чинного законодавства, пеня повинна нараховуватися виключно за договором, а не поза межами договірних зобов'язань (якщо інше не узгоджено сторонами)
Проте враховуючи, що перерахування Осауленком В.А. грошових коштів у розмірі 500000,00 грн. саме за договором №01/12-І від 13.12.2018 не підтверджено документально, заявник не має права нараховувати пеню за вищевказаним договором, також заявлена пеня не може бути нарахована на підставі перерахування грошових коштів кредитором боржнику поза межами договірних відносин, оскільки відсутній її узгоджений розмір між сторонами ФОП Осауленком В.А. та ТК ТОВ "Харків - Москва". За таких обставин, не вбачає правових підстав щодо визнання нарахованої пені та відхиляє її у повному обсязі.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).
Відхиляючи доводи кредитора суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Таким чином, розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Осауленка Артема Володимировича із грошовими вимогами до боржника, дослідивши надані заявником докази на підтвердження поданої заяви, суд вважає вимоги фізичної особи-підприємця Осауленка Артема Володимировича обґрунтованими частково в розмірі 500 000,00 грн, решту вимог з пені, 3% річних та інфляційних втрат суд відхиляє.
Разом із тим, суд зазначає, що заявлені грошові вимоги фізичної особи-підприємця Осауленка Артема Володимировича виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва"
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, заявлені ФОП Осауленком А.В. грошові вимоги є конкурсними.
Як вбачається з матеріалів справи, офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" було здійснено 16.09.2022, водночас, заява ФОП Осауленка А.В. з грошовими вимогами до боржника надійшла до суду лише 24.02.2025 року, тобто, після закінчення строку, встановленого для її подання.
Згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Отже, вимоги ФОП Осауленка А.В. є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне визнати вимоги фізичної особи-підприємця Осауленка Артема Володимировича частково в сумі 500 000,00 грн (четверта черга), що є конкурсними проте без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, а також 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга).
Керуючись ст. ст.1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73, 74, 79, 86, 234-236 Господарського процесуального кодексу України, суд
Визнати грошові вимоги фізичної особи-підприємця Осауленка Артема Володимировича частково в сумі 500 000,00 грн (четверта черга), що є конкурсними проте без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, а також 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга).
Решту вимог фізичної особи-підприємця Осауленка Артема Володимировича по пені на суму 332 887,70 грн, 3% річних на суму 46 678,00 грн. та інфляційних втрат на суму 163 219,33 грн - відхилити.
Ухвалу направити заявнику, боржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.11.2025
Суддя Міньковський С.В.