46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
11 листопада 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/539/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Дідур А.М.
розглянув у судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуел", м.Тернопіль
до відповідача Приватного підприємства "Холдер Агро", село Васильків Чортківського району Тернопільської області
про стягнення 214 160,07 грн,
за участю представників:
позивача: Рогатин С.В.. адвокат, ордер серії ВО №1108415 від 11.09.2025;
відповідача: не з'явився.
Зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуел", м.Тернопіль звернулося 12.09.2025 (згідно з відтиском календарного штемпеля 6-го відділення поштового зв'язку у м.Тернополі АТ "УКРПОШТА" на поштовому конверті відправлення №4600603481510) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Холдер Агро", село Васильків Чортківського району Тернопільської області, про стягнення 197 960,00 грн основного боргу, 786,30 грн інфляційних нарахувань, 1 594,53грн - 3% річних та 13 819,24 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору поставки №251124 від 25 листопада 2024 .
Позиція та аргументи відповідача.
У відзиві на позовну заяву без номера від 20.10.2025 (7374 від 21.10.2025) Приватне підприємство "Холдер Агро" визнало заборгованість перед ТОВ "Фуел" у розмірі 197 960,00 грн. Водночас, просило суд в порядку статті 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір пені до 3% з підстав їх не співмірності. Також відповідач посилається на складне фінансове становище (наявність збитків за результатами господарської діяльності за 2024 рік, на підтвердження чого долучено копію Балансу на 31.12.2024 з доказами його реєстрації в органі податкового контролю, а також значними сумами заборгованості з сплати податків та виплати заробітної плати) та вказуючи на неспричинення позивачу збитків внаслідок несвоєчасного розрахунку за товар .
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 03.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті позову; судове засідання призначено на 11.11.2025 (з урахуванням ухвали від 24 жовтня 2025 року).
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові та з посиланням на долучені до справи докази. Також заперечив проти клопотання про зменшення пені та витрат на правничу допомогу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином шляхом доставлення судової кореспонденції до електронного кабінету підприємства, зареєстрованого 26.03.2024 у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, про що свідчать долучені до справи довідки про доставку електронних листів (ухвал суду від 03.10.2025 та 24.10.2025).
З цього приводу суд зазначає, що неявка учасника справи, належним чином повідомленого про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, а брати участь в судовому засіданні є правом сторони. При цьому, суд враховує, що відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, у якому наведено власні аргументи щодо заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
У судовому засіданні 11.11.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи.
25 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУЕЛ", як Постачальником та Приватним підприємством «ХОЛДЕР АГРО» як Покупцем укладено договір поставки №251124 (далі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити і передати у власність Покупця барду зернову суху (далі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).
Відповідно до п.2.1 договору кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами у видаткових накладних, за якими Продавець здійснюється передача товару Покупцеві.
Пунктом 2.2 договору визначено, що Постачальник поставляє товар по цьому договору на умовах DAP - с. Кривеньке, Чортківський р-н, Тернопільська обл.
Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Продавця, визначений у цьому договорі або у рахунку на оплату товару. Валютою платежів є національна валюта України - гривня (п.2.3 договору).
У п.2.4 договору встановлено, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату відповідної партії товару - не пізніше трьох календарних днів з дати відвантаження. Датою оплати партії товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Згідно з п.2.5 договору, приймання товару за кількістю, якістю, номенклатурою, асортиментом проводиться у момент поставки товару.
У разі, якщо при прийманні товару буде виявлена його не відповідність умовам договору щодо його якості та/або згідно асортименту, що не відповідає супровідним документам, результати приймання такого Товару оформлюється Актом за підписами осіб, що проводили приймання Товару. В Акті вказується дата і місце його складання, перелік товару, який не відповідає встановленим вимогам, перелік виявлених невідповідностей, а також інші необхідні відомості. Акт оформлюється в двох примірниках. Участь представника Постачальника обов'язкова (п.2.8 договору).
Відповідно до п.2.10 договору, якщо Постачальнику в 10-денний термін з моменту прийняття Покупцем товару не надходили повідомлення про приховані недоліки товару, товар вважається прийнятим Покупцем, як такий, що відповідає встановленим вимогам. Із закінченням строку, зазначеного у цьому пункті договору, покупець втрачає право пред'являти претензії Постачальнику стосовно якості товару.
За порушення строків оплати вартості товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання такого зобов'язання (п. 3.1 договору).
Даний договір набрав чинності 25.11.2024 та діє до 25.11.2025 (п.6.1 договору).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань, ТОВ "ФУЕЛ" поставлено, а ПП ''ХОЛДЕР АГРО" через директора Слободян Н.Д. прийнято 20,2 тонни барди зернової сухої на суму 197 960грн 00 коп. (з ПДВ), що підтверджується копією видаткової накладної №745 від 31.05.2025, котру підписано обома сторонами без жодних зауважень чи заперечень, зокрема щодо якості, кількості, асортименту та ціни товару, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.
Поставку товару здійснено автотранспортом ТОВ "ФУЕЛ", а саме вантажним автомобілем марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ), що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р745 від 31.05.2025.
В свою чергу, відповідач, отримавши у власність товар від позивача, не розрахувався за нього, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 11.09.2025 (дата підписання позовної заяви) в розмірі 197 960грн 00 коп., яка визнається відповідачем.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався 08.08.2025 (згідно з фіскальним чеком 8-го відділення поштового зв'язку оператора поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» до накладної до поштового відправлення №4600800162493) до відповідача з претензією №1-3 від 31.07.2025 про сплату 197 960грн 00 коп. боргу та нарахованих штрафних санкцій (943грн 80коп. - 3% річних, 9 742грн 00коп. пені та 1 583грн 68коп. інфляційних нарахувань), яку останнім залишено без задоволення та відповіді.
Дані обставини послугували підставою для звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача даного боргу, нарахувавши інфляційні втрати в розмірі 786,30 грн, 3% річних в розмірі 1 594,53грн та 13 819,24 грн пені відповідно до п.3.1 договору та ст.625 ЦК України.
Відповідач обґрунтовує несплату заборгованості скрутним фінансовим становищем, наявністю податкового боргу, заборгованості з виплати заробітної плати, тощо, тому просив суд на підставі ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України зменшити розмір нарахованої пені до 3%.
Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.
У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник внаслідок невиконання відповідачем, як Покупцем умов договору поставки в частині проведення розрахунку за отриманий у власність товар.
Господарський суд відзначає, що викладені умови договору №251124 від 25 листопада 2024 року, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст.712 Цивільного кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
Відповідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
До предмета доказування у даній справі входять обставини стосовно обсягу (кількості) поставки та відповідно вартості поставленого відповідачу товару згідно оформлених первинних документів.
На підтвердження факту поставки товару позивачем надано видаткову накладну №745 від 31.05.2025, згідно з якою ТОВ "ФУЕЛ" поставлено, а ПП ''ХОЛДЕР АГРО" прийнято 20,2тонни барди зернової сухої на суму 197 960грн 00 коп. (з ПДВ), а також товарно-транспортну накладну №Р745 від 31.05.2025, котрі підписані сторонами, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб покупця та продавця, а також документи містять посилання на умови договору поставки №251124 від 25 листопада 2024 року.
Будь-яких претензій щодо якості чи кількості поставленого товару матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем зобов'язання за договором виконано належним чином шляхом поставки та передачі відповідачу товару на суму 197 960грн 00 коп. Зазначений у накладній товар по якості, кількості, ціні, асортименті, прийнято Покупцем - ПП ''ХОЛДЕР АГРО" без зауважень та будь яких застережень, про що свідчать підписи про його отримання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
У п.2.4 договору поставки сторони узгодили строк оплати Покупцем товару - протягом трьох календарних днів з дати відвантаження відповідної партії товару.
Таким чином, оплату товару відповідач мав здійснити до 03.06.2025 включно - протягом трьох календарних днів з дати отримання товару (31.05.2025).
Однак, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань оплату отриманого у власність товару не провів, внаслідок чого допустив заборгованість в розмірі 197 960грн 00 коп., котру визнано у відзиві на позовну заяву відповідно до вимог статті 191 ГПК України.
Згідно статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.
У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Визнання позову відповідачем у даній справі не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, тому приймається судом, що є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.
При цьому згідно ч.2 ст.191 ГПК України перевірено повноваження особи відповідача, що подала відзив про визнання позову в частині основного боргу.
Наведене свідчить про відсутність підстав для неприйняття вказаної заяви відповідача.
Беручи до уваги визнання відповідачем позову в частині суми основного боргу, суд доходить висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами порушення його майнових прав на 197 960грн 00 коп. боргу, а тому вимоги в цій частині позову підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №905/587/18.
За невиконання відповідачем умов договору в частині оплати переданого у його власність товару позивачем за період з червня 2025 року по серпень 2025 року на суму боргу 197 960грн 00 коп. нараховано 786грн 30коп. інфляційних втрат.
Перевіривши методику та правильність проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунку за товар, строк оплати якого закінчився 03.06.2025 (п.2.4 договору), перевіривши вказану у розрахунку позивачем суму простроченого зобов'язання, період нарахування, судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, відтак заявлені до стягнення 786грн 30коп. інфляційних нарахувань як обґрунтовані та правомірні підлягають до задоволення.
Також, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші у відповідності до ст.625 ЦК України, є обов'язок сплатити не лише інфляційні втрати, а й три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договору поставки №251124 від 25 листопада 2024 року сторонами не визначеного іншого розміру процентів річних, аніж у ст. 625 ЦК України. Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
Позивачем за період з 05.06.2025 по 10.09.2025 (98 днів) на суму 197 960грн боргу нараховано 3% річних в розмірі 1594грн 53коп. за формулою: 197 960дн.х98дн.х3%/365дн.
Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення відсотків річних, судом встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно та обґрунтовано, відтак позовні вимоги в цій частині є правомірними, тому підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 3.1 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати вартості товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання такого зобов'язання.
З наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що товариством на заборгованість в розмірі 197 960грн 00 коп. за період з 05.06.2025 по 10.09.2025 (за 98 днів) нараховано пеню в розмірі 13 819грн 24коп. (подвійна облікова ставка застосована в розмірі 26%).
Оцінивши доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені в розмірі 13 819грн 24коп., враховуючи п.3.1 договору поставки встановлений НБУ розмір облікової ставки, що діяв в заявлений період, суд встановив, що позивачем внаслідок допущення відповідачем прострочення оплати придбаного товару правомірно нараховано пеню, вірно визначено період її нарахування, а отже вимоги про стягнення пені в розмірі 13 819грн 24коп. є правомірними, тому підлягають до задоволення.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені до 3%, посилаючись на важкий фінансовий стан та недоведеність заподіяння позивачу збитків.
Суд відзначає, що відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені, відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Також, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження свого скрутного матеріального становища відповідачем долучено Баланс (Форма № 1-м) та Звіт про фінансові результати (Форма № 2-м) за 2024 рік, детальний аналіз яких дозволяє встановити прямий зв'язок між причинами виникнення збитків та зростанням ключових зобов'язань, що призвело до скрутного матеріального становища відповідача.
Так, ПП "ХОЛДЕР АГРО", відповідно до інформації, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює діяльність у сфері вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.
Фінансовий результат діяльності підприємства у 2024 році є негативним, незважаючи на те, що його чистий дохід від реалізації продукції склав за звітний період 287 242,0 тис. грн (рядок 2000), що у 3,5 рази більше, аніж у 2023 році (82 726,6 тис. грн) При цьому за даними звіту збиток підприємства за 2024 рік склав 12 185,9 тис. грн. Незважаючи на значне зростання чистого доходу від реалізації продукції (287 242,0 тис. грн у 2024 році проти 82 726,6 тис. грн у попередньому році), загальні витрати (301 785,3 тис. грн, рядок 2285) значно перевищили загальні доходи (289 599,4 тис. грн, рядок 2280). Собівартість реалізованого товару становила 215 435,2 тис.грн, що складає 75% від виручки і при цьому інші операційні витрати - 79,9 млн, що більше валового прибутку. Тобто основною причиною збитку є різке зростання операційних витрат (у 3,7 рази порівняно з 2023 роком) при одночасному падінні рентабельності.
Водночас, виручка в розмірі 287 242,0 тис. грн підтверджується зростанням дебіторської заборгованості за товари з 11,7 млн до 31,7 млн грн (+20 млн) та різким падінням запасів готової продукції з 20,8 млн до 1,0 млн грн. Тобто весь урожай 2024 року підприємством проданий, але коштів на рахунках майже немає (9,4 тис. грн), в той час як наявність дебіторської заборгованості за товари та інша дебіторська заборгованість (всього 168,5 млн грн.) утворили касовий розрив.
Сума збитку (12 185,9 тис. грн) прямо відобразилася на зменшенні показника нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Залишок нерозподіленого прибутку скоротився з 188 594,9 тис. грн на початок року до 176 409,0 тис. грн на кінець року.
Отже, збиток у 2024 році, спричинений непропорційним зростанням витрат порівняно з доходами, що є ключовою причиною скрутного матеріального положення відповідача та обставиною неможливості вчасного виконання грошових зобов'язань, зокрема перед позивачем.
Скрутне матеріальне становище, зумовлене збитками, корелює зі значним зростанням боргу перед бюджетом. Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (код 1620) зросла з 2 198,2 тис. грн (на початок року) до 12 470,3 тис. грн (на кінець року). Цей показник підтверджує, що компанія, маючи операційний збиток, збільшила свій податковий борг більш ніж на 10 мільйонів гривень, що і є однією з обставин, на які посилається відповідач, зазначаючи про своє скрутне матеріальне положення. З урахуванням того, що чистий збиток склав 12,2 млн грн і коштів на рахунках майже немає (9,4 тис. грн), то підприємство явно мало касовий розрив і не сплатило податки з реалізації товару на суму 287 242,0 тис. грн.
Також, аналіз структури оборотних активів та зобов'язань розкриває оперативні проблеми, які фактично призвели до неплатоспроможності, незважаючи на наявність активів. На відміну від податкового боргу, заборгованість за розрахунками з оплати праці (рядок 1630) за 2024 рік знизилася з 150,5 тис. грн до 63,7 тис. грн. Це свідчить, що, незважаючи на загальну фінансову скруту, підприємство, ймовірно, частково погасило або значно зменшило свої борги перед працівниками.
Наведений аналіз результатів фінансово-господарської діяльності відповідача в контексті виникнення заборгованості перед позивачем свідчить, що найбільш значущим фактором, що пояснює скрутне фінансове становище, є неконтрольоване зростання дебіторської заборгованості. Зокрема, інша поточна дебіторська заборгованість (рядок 1155) зросла майже в 10 разів: з 13 098,7 тис. грн до 136 851,7 тис. грн. Це свідчить про гостру проблему управління грошовими потоками, оскільки значна частина коштів підприємства виявилася «замороженою» у боргах інших контрагентів. Саме нездатність стягнути дебіторську заборгованість на суму майже 137 млн грн є ймовірною причиною неможливості вчасного розрахунку з позивачем.
Скрутний стан є наслідком внутрішньої господарської діяльності, а не форс-мажору. Причиною неплатоспроможності є не зовнішні виняткові обставини, а значні операційні збитки (12,18 млн грн), спричинені перевищенням витрат над доходами у 2024 році. Неспроможність керувати витратами та величезне зростання нестягнутої дебіторської заборгованості (до 136,8 млн грн) є проявом неефективної фінансово-господарської діяльності, а не обставинами, які заслуговують на особливу судову поблажливість при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Відповідач посилається на те, що майновий тягар від виплат може унеможливити виконання інших зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати. Однак дані Балансу свідчать, що протягом 2024 року відповідач знизив заборгованість з оплати праці (з 150,5 тис. грн до 63,7 тис. грн), що спростовує твердження про те, що сплата пені (13 819,24 грн) зробить для нього неможливим виконання життєво важливих соціальних зобов'язань.
Пеня та штраф (неустойка) є засобом стимулювання боржника до виконання зобов'язання. Несплата основного боргу (який відповідач визнає) свідчить про невиконання основного зобов'язання. Відсутність у позивача збитків внаслідок невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором не є підставою для зменшення неустойки. Мета неустойки - забезпечувальна, а не лише компенсаційна.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України підставою для зменшення неустойки є значне перевищення її розміру над розміром збитків та наявність інших істотних обставин.
Загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій складає 16 200,07 грн, сума пені - 13 819грн 24коп., розмір основного боргу - 197 960,00 грн. Заявлені до стягнення санкції становлять приблизно 8,18% від суми основного боргу (16200,07/197960). Враховуючи значний фінансовий оборот підприємства (287 млн грн чистого доходу у 2024 році), така сума є розумною, співмірною наслідкам порушення і не може вважатися невиправдано обтяжливою або непосильною.
Таким чином, суд, керуючись принципом верховенства права та необхідністю дотримання балансу інтересів, відмовляє відповідачу у зменшенні неустойки (пені), оскільки скрутний фінансовий стан відповідача є наслідком його власних операційних рішень (наявність збитку при одночасному зростанні дебіторської заборгованості) і не є винятковою обставиною, що виправдовує перекладання фінансових втрат на кредитора.
При цьому варто зазначити, що хоча суд і керується принципами справедливості, добросовісності та розумності, ці принципи повинні забезпечувати розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Відмова у зменшенні штрафних санкцій забезпечує адекватний захист порушеного цивільного права позивача, оскільки він був позбавлений можливості користуватися своїми коштами внаслідок невиконання зобов'язання відповідачем.
Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені в ст. 14, ч. 4 ст. 74 ГПК України, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача на суму боргу з урахуванням визнання відповідачем цього боргу, а також обґрунтованими суд визнає вимоги щодо нарахованих 786грн 30коп. інфляційних нарахувань, 1 594грн 53коп. - 3% річних, 13 819грн 24 коп. пені.
Розподіл судових витрат.
При здійсненні розподілу судових витрат у даній справі суд враховує положення частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Також, згідно норм частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідачем до початку розгляду справи по суті (до першого судового засідання, оскільки справа розглядалася у спрощено позовному провадженні) у заяві від 20.10.2025 визнано позов в частині позовної вимоги про стягнення 197 960грн 00 коп. основного боргу.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 1ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору, яку належить повернути позивачу з Державного бюджету України становить 1 606грн 20коп. (50% від 3 212грн 40коп.).
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір") та на підставі клопотання позивача.
Щодо решти сплаченого судового збору судового збору у розмірі 1 606грн 20коп., то такий, в силу приписів статті 129 ГПК України, покладається на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст.2, 4, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 130, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Холдер Агро" (село Васильків Чортківського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 37938319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуел" (площа Героїв Євромайдану, будинок 7, офіс 30, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 41700550) - 197 960грн 00 коп. основного боргу, 786грн 30коп. інфляційних нарахувань, 1 594грн 53коп. - 3% річних, 13 819грн 24 коп. пені, 1 606грн 20коп. в повернення судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено 14.11.2025.
Суддя Н.О. Андрусик