адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
06.11.2025 Справа № 917/1305/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676; адреса: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» (код ЄДРПОУ 38468235; адреса: вул. Незалежності, 19, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, 37600)
про стягнення 1 689 472,09 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
01.07.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» про стягнення заборгованості за договором № 6023-ТКЕ(23)-24 постачання природного газу від 11.10.2023 року у розмірі 8 1 689 472,09 грн (вх. № 1350/25).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором постачання природного газу, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою від 07.07.2025 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 07.08.2025 року на 10:30 год. Встановлено учасникам справи строки на подачу заяв по суті спору.
16.07.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив суду, що:
- відповідач дійсно отримав від позивача за Договором постачання природного газу № 6023-ТКЕ(23)-24 Товар (природний газ);
- відповідачу, починаючи з 4 кварталу 2022 року, Протоколами територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці у тарифах у Полтавській області, узгоджені обсяги заборгованості з різниці між тарифом і економічно обґрунтованим тарифом у відповідності до положень Закону України «Про заходи, спрямовані наврегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» та «Типового положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах», затвердженого постановою КМУ від 01.09.2021 № 932 (зі змінами) і розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 16.09.2021 №643 (зі змінами), що підлягають відшкодуванню з державного бюджету. Проте, станом на поточну дату, починаючи з 2022 року, відповідачу узгодженні обсяги заборгованості не відшкодовувались;
- відповідач не відмовляється від сплати за надані послуги та товари в розмірі, що заявлений до стягнення, але зважаючи на важкий фінансовий стан та відсутність відшкодування за наданні населенню послуги з постачання теплової енергії, в разі задоволення шановним судом позовних вимог, просить позивача та суд про розстрочення виконання рішення на 12 місяців рівними частинами.
У відповіді на відзив позивач проти розстрочення виконання рішення суду заперечує, посилаюсь, зокрема, на таке:
- на сьогодні, дана справа не розглянута, судом не ухвалено рішення, а отже така заява відповідача про розстрочку є передчасною;
- на думку позивача, наведений відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення перелік обставин не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;
- відповідач, як на момент укладання договору, так і на сьогоднішній день здійснює господарську діяльність, а отже - сам добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погоджується з ринковою ситуацією, приймає на себе певні обов'язки та відповідно - має нести відповідальність, що відповідає вимогам чинного законодавства;
За наслідками розгляду справи у підготовчому засіданні 07.08.2025 року суд постановив ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 30.09.2025 на 10:30.
У доповненнях до відзиву від 30.09.2025 (вх. № 12499) відповідач повідомив, що визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Ухвалою від 30.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 30.10.2025 року на 10:40.
В судовому засіданні 30.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив про дату оголошення рішення в судовому засіданні - 06.11.2025 о 10:15.
Про дату та час проведення наступного засідання сторони повідомлені під розписку, яка долучена до матеріалів справи.
30.10.2025 року до Господарського суду Полтавської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 06.11.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №13909).
Ухвалою від 03.11.2025 року суд відмовив у задоволенні вказаної заяви у зв'язку з відсутністю вільних залів.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
В судовому засіданні 06.11.2025 року судом ухвалено рішення, оголошено вступну та резолютивну частини та повідомлено про дату складання повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» (відповідач, Споживач) 11.10.2023 року було укладено договір № 6023-ТКЕ(23)-24 постачання природного газу (далі Договір, арк. справи 16-23).
За умовами п. 1 Договору Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не дім перепродажу.
Згідно п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно п. 3.5.4 після підписання Сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими.
Згідно п. 4.1. Договору ціна на природний газ, який постачається за Договором, встановлюється наступним чином:
4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. Договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн.
4.1.2. Ціна природного газу для обсягу ІІ визначається щомісячно для виробника теплової енергії за формулою (формула визначена в зазначеному пункті Договору). Окрім цього, Постачальник щомісячно розміщує інформацію щодо зміни ціни газу за обсягом ІІ на офіційному сайті Постачальника або відповідна інформація надсилається Споживчу листом на електронну адресу (Інформація про ціну газу на обсягом ІІ була розміщена на офіційному сайті Постачальника - https://www.naftogaztrading.com.ua/news/cina-gazu).
4.1.3. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. Договору як Обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн.
Згідно п. 4.3. Договору загальна фактична вартість Договору дорівнює вартості фактично використаного за Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Згідно з п. 5.1. Договору Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2023 по березень 2024 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 257 416,78 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (арк. справи 8-13). Акти підписані представниками сторін та скріплені відтиском печаток підприємств.
В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач оплату за отриманий газ здійснив лише частково на суму 567 944,69 грн, що підтверджується банківськими виписками (арк. справи 27-87). Решту отриманого природного газу відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 1 689 472,09 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
В межах цієї справи до предмету доказування входить, зокрема, питання щодо здійснення / нездійснення відповідачем оплати за спожитий у період з жовтня 2023 по березень 2024 року природний газ.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Як було зазначено вище, позивач та відповідач уклали договір № 6023-ТКЕ(23)-24 постачання природного газу від 11.10.2023 у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що на виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2023 по березень 2024 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 257 416,78 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Акти підписані представниками сторін та скріплені відтиском печаток підприємств.
Взяті на себе зобов'язання відповідач виконав не в повному обсязі, оплату за отриманий газ здійснив лише частково на суму 567 944,69 грн, що підтверджується поданими доказами. Решту отриманого природного газу відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 1 689 472,09 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
На підставі поданих доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в сумі 1 689 472,09 грн та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення суд враховує таке.
Відповідно до ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Матеріали справи, заяви відповідача по суті справи та надані відповідачем пояснення свідчать, що основним видом економічної діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (КВЕД 35.30).
ТОВ «Миргородська інвестиційна група» надає послуги з постачання теплової енергії для опалення будівель та системи гарячого водопостачання. Діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється на підставі ліцензій № 462 від 17.10.2016 р., № 147 від 14.03.2017 р., орган ліцензування - Полтавська обласна державна адміністрація.
Підприємство включено до Реєстру суб'єктів природніх монополій. Починаючи з 2016 року і до сьогодні, Товариство провадить свою господарську діяльність у даній сфері та має укладені Договори з Покупцями, основним з яких є ПрАТ «Миргородкурорт», споживачі з категорії Населення, бюджетні установи та суб'єкти господарювання.
Рішенням двадцять сьомої сесії восьмого скликання Миргородської міської Ради №312 від 07.12.2022 року «Про внесення змін до рішення шістнадцятої сесії міської ради восьмого скликання від 18.02.2022 р. № 12; Про затвердження Переліків першого та другого типів об'єктів оренди комунальної власності Миргородської міської територіальної громади та Переліку підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню в новій редакції», Товариство включено до переліку організацій, що надають соціально важливі послуги населенню.
Реалізація основної продукції підприємства - теплової енергії, відбувається виключно за тарифами та цінами, затвердженими органами місцевого самоврядування. Основним споживачем послуг підприємства є населення м. Миргород.
Відповідачу, починаючи з 4 кварталу 2022 року, Протоколами територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці у тарифах у Полтавській області, узгоджені обсяги заборгованості з різниці між тарифом і економічно обґрунтованим тарифом у відповідності до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» та «Типового положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах», затвердженого постановою КМУ від 01.09.2021 № 932 (зі змінами) і розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 16.09.2021 №643 (зі змінами), що підлягають відшкодуванню з державного бюджету (копія Протоколу засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах додається).
Проте, починаючи з 2022 року, відповідачу узгодженні обсяги заборгованості не відшкодовувались.
Суд також приймає до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, а саме - той факт, що незважаючи на невідшкодування йому узгоджених обсягів заборгованості відповідач забезпечив оплату на рівні близько 25,16 % від використаного газу, що підтверджується відповідними платіжними документами. Стягнення з відповідача негайно і одномоментно всієї суми боргу в період опалювального сезону може мати серйозні негативні наслідки не тільки для відповідача, але й для невизначеного кола споживачів послуг з опалення в зимовий період (в тому числі - медичних, навчальних закладів, бюджетних установ, а також населення), тобто призвести до порушення загальносуспільних інтересів.
Враховуючи викладене, суд, у відповідності до ч. 1 ст. 239 ГПК України приймає рішення з розстрочкою його виконання в частині стягнення основного боргу на опалювальний період строком на 4 місяці, шляхом сплати до останнього дня кожного місяця: в грудні 2025, січні і лютому 2026 по 422 368,02 грн, у березні 2026 - 422 368,03 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 20273,68 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, 50% судового бору у розмірі 10 136,84 грн підлягають поверненню позивачу з бюджету відповідно до статті 129 ГПК України, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, якою визначено право позивача на повернення 50 відсотків судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, яке було реалізоване відповідачем, витрати зі сплати інших 50 відсотків судового збору у розмірі 10136,84 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «про судовий збір» суд
1. Прийняти здійснене відповідачем визнання позову від 30.09.2025 (вх. № 12499 від 30.09.2025).
2. Позовні вимоги задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» (код ЄДРПОУ 38468235; адреса: вул. Незалежності, 19, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, 37600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676; адреса: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116): 1 689 472,09 грн основної заборгованості; 10 136,84 грн судового збору.
4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1305/25 в частині стягнення основного боргу строком на 4 місяці, шляхом сплати до останнього дня кожного місяця: в грудні 2025, січні і лютому 2026 по 422 368,02 грн, у березні 2026 - 422 368,03 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676; адреса: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) з Державного Бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 10 136,84 грн.
Повний текст рішення складений та підписаний 17.11.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя І.І. Пушко