65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2792/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ" (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 30 В, код ЄДРПОУ 24527686)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України" (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Теплична, буд. 1, код ЄДРПОУ 40489427)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Граненко М.
Представники сторін:
Від позивача: Карлашевич Д.В.- на підставі довіреності від 09.01.2023р.; Слободяник С.М. - в порядку самопредставництва;
Від відповідача: Сторожук Д.І. - на підставі ордера серія ВН №1569505 від 04.09.2025р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України" про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором 05-09-2024/1 від 05.09.2024 року у розмірі 218 233 грн 85 коп. 3% річних у розмірі 22 869 грн 10 коп., інфляційних втрат у розмірі 112 240 грн 61 коп.
Ухвалою суду від 18.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2792/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 19.08.2025р. Ухвалою суду від 19.08.2025р. відкладено судове засідання на 04.09.2025р. Протокольною ухвалою суду від 04.09.2025р. відкладено судове засідання на 25.09.2025р. Протокольною ухвалою суду від 25.09.2025р. відкладено судове засідання на 07.11.2025р. Протокольною ухвалою суду від 07.11.2025р. оголошено перерву у судовому засіданні до 11.11.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи все викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач у справі зазначає, що 05.09.2024 р. між ТОВ «ПАРИТЕТ» ( Покупець) та ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» ( Продавець) було укладено Договір № 05-09-2024/1, відповідно до умов якого та Додатку №1 - Специфікації №1 до нього, Продавець зобов'язується у строки передбачені Договором поставити Покупцю та встановити на шасі Замовника кран-маніпулятор (надалі - Кран), а Покупець зобов'язується прийняти Кран в технічно справному стані та комплектації згідно специфікації №1 (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору характеристики, ціна Крану вказується в Додатку №1 - Специфікація до цього Договору.
Згідно п. 1.3. Договору одночасно з Краном Продавець передає покупцю документи, супровідну документацію на такий Кран, а саме: сертифікат відповідності на Кран; гарантійний талон на кожну одиницю Крану; інструкцію з експлуатації Крану та іншу документацію, яка передбачена виробником цього Крану відповідно до його цільового призначення; накладну, у яких зазначається кількість та ціна Крану. Продавець несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних.
Зазначені документи мають бути складені українською мовою та надані в оригіналах чи належним чином посвідчених копіях.
Згідно Додатку №1 - Специфікації №1 від 05.09.2024 року до Договору Продавець зобов'язується продати та встановити на шасі транспортного засобу Покупця кран- маніпулятор марка: ATLAS, модель: 186N, рік виготовлення 2024, загальною вартістю 1 960 800 грн.
Позивач зазначив, що відповідно до пункту 2.2. Договору загальна договірна ціна з продажу та поставки Крану станом на « 05» вересня 2024 року становить 1 960 800 грн, в т.ч. ПДВ 20% 326 800 грн, що становить еквівалент 43 000,00 Євро за курсом продажу Євро, встановленому НБ України на « 05» вересня 2024 року, згідно з яким 1 Євро = 45,60 грн.
За умовами п. 2.3. Договору оплата за цим Договором здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок (IBAN) Продавця в національній валюті України в наступні строки: Передоплату у розмірі суми, що є еквівалентом 40 000 Євро, Покупець оплачує протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання цього Договору. Остаточний розрахунок у розмірі суми, що є еквівалентом 3 000,00 Євро, Покупець оплачує протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надсилання повідомлення про встановлення Крану на вантажівку Покупця. Сторони домовились, що сума кожної оплати буде розраховуватись за курсом продажу Євро, встановленому Національним Банком України на день оплати.
Позивач зазначає, що 16 вересня 2024 року він здійснив передоплату на розрахунковий рахунок відповідача (відповідно до п.п.2.3.1. Договору ) у розмірі 1 824 000 грн, в т.ч. ПДВ 20% 304 000 грн, що є еквівалентом 40 000 Євро, відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 819 від 10.09.2024р. Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 1573377 від 16.09.2024 р.
Як зазначив позивач, за умовами п. 3.1. Договору Продавець зобов'язувався поставити Кран Покупцеві протягом 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту отримання передоплати від Покупця, відповідно до п. 2.3.1. цього Договору. Умови поставки: DDP у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010" Пункт поставки - склад Продавця, розташований за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, смт Авангард, вул. Теплична, 1.
Таким чином, позивач вважає, що кінцевий строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором щодо поставки та встановлення Крану на шасі позивача - 25.11.2024 р. включно.
07 січня 2025 року відповідно до Акту приймання - передачі відповідач передав, а позивач прийняв Кран-маніпулятор Марка: ATLAS Модель: 186N рік виготовлення 2024, для подальшого його встановлення на шасі автомобіля, хоча, як зазначає позивач, фактично Кран залишився у відповідача для подальшого його встановлення на шасі позивача, відповідно до Додатку №1 - Специфікації №1 до Договору.
Отже, як зазначає позивач, відповідно до Акту приймання - передачі від 07.01.2025 р. відповідач передав позивачеві тільки сам Кран-маніпулятор, а не Кран, встановлений на шасі автомобіля, що свідчить про неповне виконання зобов'язань за Договором та Додатком №1 - Специфікацією №1 до нього, в якому зазначено, що Кран повинен бути встановленим на шасі позивача.
Позивач звертає увагу, що відповідно до Договору та Додатку №1 - Специфікації №1 до нього, предметом Договору є встановлений на шасі позивача Кран-маніпулятор в технічно справному стані, тобто змонтований та повністю готовий до експлуатації виріб. Відсутність монтажу Крану на транспортний засіб позивача, останній вважає невідповідністю поставленого об'єкта умовам Договору, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Як зазначив позивач, 29.01.2025 р. позивач передав, а відповідач прийняв згідно з Актом приймання-передачі транспортного засобу, транспортний засіб: марка: DAF, тип: XF 480 FAR, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , рік випуску: 2019, колір білий, реєстраційний номер: НОМЕР_1 - для встановлення Крану маніпулятора ATLAS 186N, відповідно до Договору та Додатку №1 - Специфікації №1 до нього.
02 квітня 2025 року відповідачем було виставленого рахунок №5 на остаточний розрахунок відповідно до п. 2.3.2. Договору в сумі 136 800 грн, що є еквівалентом 3 000,00 Євро за курсом продажу Євро, встановленому НБ України на день виставлення рахунку.
03 квітня 2025 року засобами електронного зв'язку позивачем було отримано Лист - повідомлення Вих. № б/н «Про передачу крану, встановленого на шасі автомобіля марка: DAF, тип: XF 480 FAR», яким відповідач повідомив, що Кран ATLAS модель: 186N, встановлено на шасі автомобіля наданого позивачем та знаходиться на складі підприємства, та відповідно до якого відповідач просив направити представника позивача для передачі Крану.
Але, 04 квітня 2025 року, під час огляду представником позивача Крану, встановленого на шасі позивача, було виявлено відсутність сертифікації Крану, що є порушенням п.п. 1.3, 3.3. та 3.4. Договору, що унеможливило приймання Крану позивачем.
16 квітня 2025р. позивачем було складено претензію у якій зафіксовано відсутність сертифікації Крану та порушення строків передачі Крану, яку було направлено на адресу відповідача та отримано останнім.
Позивач зазначає, що 16.04.2025 р. він здійснив остаточний розрахунок відповідно до п.п. 2.3.2 Договору, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача кошти в розмірі 136 800 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 22 800 грн, що є еквівалентом 3 000,00 Євро, згідно з рахунком № 5 від 02.04.2025р., виставленим відповідачем. Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 1577574 від 16.04.2025 р.
У подальшому, 17 квітня 2025 року за Актом приймання-передачі відповідачем було передано, а позивачем прийнято кран-маніпулятор ATLAS модель: 186 N, встановлений на шасі автомобіля марка: DAF, тип: XF 480 FAR, наданого позивачем, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , рік випуску: 2019.
При цьому, як вважає позивач, відповідач фактично прострочив передачу Крана,встановленого на шасі позивача, на 142 календарних дні, що є порушенням його зобов'язань відповідно до п. 3.1. Договору.
Позивач вважає, що обставини, пов'язані з передачею транспортного засобу позивачем для встановлення Крану на вантажівку жодним чином не змінюють обов'язку відповідача поставити Кран у погоджений строк. Договір не містить умов, які б пов'язували строк поставки Крану з моментом передачі транспортного засобу Покупцем.
Позивач зазначає, що згідно з п. 5.3. Договору у разі порушення Продавцем строків поставки Крану (всього або частини), заміни Крану, виправлення недоліків Крану, відповідного повернення Покупцю грошових коштів Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості Крану за кожен день порушення строку.
Позивач вважає, що у даному випадку мало місце користування чужими коштами у зв'язку із невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, що має наслідком застосування до нього штрафних санкцій, у даному випадку пені у розмірі, встановленому умовами договору.
Враховуючи зазначене, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 218 233 грн 85 коп. за шість місяців прострочення.
Крім того, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 3% річних за період прострочення з 26.11.2024р. по 06.01.2025р. у розмірі 22 869 грн 10 коп. та інфляційні втрати за період з 26.11.2024р. по 16.04.2025р. у розмірі 112 240 грн 61 коп., які також просить суд стягнути з відповідача.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що за п. 2.3.1. Договору № 05-09-2024/1 передоплата у розмірі суми, що є еквівалентом 40 000,00 Євро, Покупець оплачує протягом 5 робочих днів з дня підписання Договору.
Отже оплата повинна була здійснена позивачем у відповідності до п. 2.3.1. Договору до 11.09.2024 р., але,як вбачається з платіжної інструкції №1573377, оплата була здійснена з запізненням на 5 днів, а саме 16.09.2024р.
За п. 2.3.2. Договору остаточний розрахунок у розміри суми, що є еквівалентом 3 000,00 Євро, Покупець оплачує протягом 3 робочих днів з моменту надсилання повідомлення про встановлення Крану на вантажівку Покупця.
Згідно п. 3.1. Договору Продавець зобов'язаний поставити Кран Покупцеві протягом 70 календарних днів з моменту отримання передоплати від Покупця відповідно до п. 2.3.1. Договору.
Отже, як зазначає відповідач, беручи до уваги проведення оплати Покупцем 16.09.2024р., Кран повинен був доставлений 25.11.2024р.
Але, як зазначає відповідач, згідно умов Договору ( п. 2.3.2. Договору, специфікації №1 до Договору) вбачається, що поставка Крану саме на адресу ТОВ «ПАРИТЕТ» можлива лише після того як Кран буде встановлений на вантажівку Покупця.
За таких обставин, відповідач вважає, що доки не буде вантажівки від Покупця, то поставити Кран на адресу Покупця не вбачається можливим.
З урахуванням зазначеного відповідач убачає, що в Договорі наявні колізії пунктів виконання Договору, а саме п. 3.1. Договору та п. 2.3.2. Договору, а також специфікації №1 до Договору.
Відповідач зауважив, що ТОВ «ПАРИТЕТ» було надано ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» вантажівку для встановлення Крану лише 29.01.2025р.
Також, відповідач зауважив, що за п. 3.4. Договору факт приймання підтверджується підписанням Покупцем акту прийому-передачі крану та видаткової накладної (ВН). Продавець разом з представником Покупця в момент передачі йому Крану, зобов'язаний перевірити комплектність і працездатність Крану.
Згідно п. 4.2. Договору у разі, якщо у Покупця є зауваження щодо якості Крану та/або документів, передбачених п. 1.3. цього Договору, або інші зауваження стосовно Крану, Покупець направляє Постачальнику вмотивовану письмову вимогу.
Але, як зазначає відповідач, згідно Акту приймання-передачі крану для подальшого його встановлення на шасі автомобіля від 07.01.2025р., з боку ТОВ «ПАРИТЕТ» жодних зауважень не вбачається, жодних письмових вимог у відповідності до п. 4.2. Договору не надходило, як і претензій щодо не виконання зобов'язань з боку ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ».
Посилання позивача на те, що 04.04.2025 р. під часу огляду представником позивача Крану, встановленого на шасі позивача, було виявлено відсутність сертифікації Крану, відповідач вважає таким, що нічим не підтверджено, оскільки ніякої вимоги до ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» з цього приводу не надходило у відповідності до п. 4.2. Договору, а згідно з листа від 03.04.2025р. за вих. №б/н вбачається, що ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» запросило ТОВ «ПАРИТЕТ» для передачі крану, встановленого на шасі автомобіля, на 09.04.2025р.
Відповідач зазначив, що 03.04.2025 року ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» направило до ТОВ «ПАРИТЕТ» повідомлення про встановлення Крану на вантажівку Покупця.
Отже, оплата в розмірі 3 000,00 Євро повинна бути сплачена Покупцем в строк до 07.04.2025 року ( оскільки 03.04.25р. згідно календаря був четвер). Тоді як вбачається з платіжної інструкції №1577574 оплата була здійснена з запізненням - 16.04.2025р.
Відповідач звертає увагу на той факт, що згідно п. 3.6. Договору відвантаження Крану покупцеві відбувається після отримання Продавцем 100% вартості Крану. Саме 16.04.2025р. Покупцем було сплачено 100% вартості крану та вже 17.04.2025р. було підписано відповідний Акт приймання-передачі Крану, встановленого на шасі, відповідно до умов Договору, з якого не вбачається жодних зауважень та письмових вимог у відповідності до п. 4.2. Договору не надходило, як і претензій щодо не виконання зобов'язань з боку ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ».
Крім того, відповідач зауважив, що умовами Договору не передбачено, що оплата Покупцем провадиться безпосередньо на підставі виставленого рахунку Продавця. Отже посилання на цей факт в позовній заяві Позивач є не доречним.
Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій в розмірі 218 233,85 грн, відповідач зазначив, що штраф може застосуватися за будь-які порушення зобов'язань й обчислюється у відсотках від суми невиконаних/неналежно виконаних зобов'язань. Пеня застосовується лише до грошових зобов'язаннях і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань за кожен день прострочення виконання, тобто носить триваючий характер.
Так, за п. 5.3. Договору у разі порушення Продавцем строків поставки Крану (всього або частини), заміни крану, виправлення недоліків крану, відповідного повернення Покупцю грошових коштів Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості Крану за кожен день прострочення.
Відповідач вважає, що даний пункт Договору суперечить загальним поняттям штрафних санкцій, а отже суперечить приписам Господарського та Цивільного кодексів України. Нікчемність пункту договору означає, що він є недійсним з моменту його укладення без необхідності звернення до суду.
Крім того, позивачем не доведено прострочення зобов'язань за Договором з боку відповідача, з огляду на докази, які наявні в матеріалах справи.
Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 135 109,71 грн, відповідач вважає, що положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України застосовується лише за порушення будь-якого грошового зобов'язання.
Відтак, відповідач вважає, що відсутні підстави для застосовування до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України, оскільки грошове зобов'язання відсутнє у ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» перед ТОВ «ПАРИТЕТ».
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що 05.09.2024 р. між ТОВ «ПАРИТЕТ» ( Покупець) та ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» ( Продавець) було укладено Договір № 05-09-2024/1, відповідно до умов п.1.1 якого на умовах даного договору Продавець зобов'язується продати (передати) та поставити у власність Покупцю у строки, передбачені Договором, кран-маніпулятор (надалі - Кран), а Покупець зобов'язується прийняти Кран в технічно справному стані та комплектації згідно специфікації №1 (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору характеристики, ціна Крану вказується в Додатку №1 - Специфікація до цього Договору.
Згідно Додатку №1 до Договору - Специфікації №1 від 05.09.2024 року, Продавець зобов'язується поставити Покупцю кран- маніпулятор марка: ATLAS, модель: 186N, рік виготовлення 2024 за ціною 1 824 000 грн ( з ПДВ), що еквівалентно 40 000 Євро.
Крім того, Продавець зобов'язався надати Покупцю послугу з встановлення крану на шасі Замовника (Покупця) та вартість цієї послуги становить 114 000 грн, що еквівалентно 3 000 Євро.
Загальна ціна Договору - 1 960 800 грн ( з ПДВ), що еквівалентно 43 000 Євро.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, Договір № 05-09-2024/1 є змішаним, адже містить положення як договору поставки ( купівлі-продажу), так і договору про надання послуг.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 2.2. Договору загальна договірна ціна з продажу та поставки Крану станом на « 05» вересня 2024 року становить 1 960 800 грн, в т.ч. ПДВ 20% 326 800 грн, що становить еквівалент 43 000,00 Євро за курсом продажу Євро, встановленому НБ України на « 05» вересня 2024 року, згідно з яким 1 Євро = 45,60 грн.
За умовами п. 2.3. Договору оплата за цим Договором здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок (IBAN) Продавця в національній валюті України в наступні строки: Передоплату у розмірі суми, що є еквівалентом 40 000 Євро, Покупець оплачує протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання цього Договору. Остаточний розрахунок у розмірі суми, що є еквівалентом 3 000,00 Євро, Покупець оплачує протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надсилання повідомлення про встановлення Крану на вантажівку Покупця. Сторони домовились, що сума кожної оплати буде розраховуватись за курсом продажу Євро, встановленому Національним Банком України на день оплати.
Згідно розділу 3 Договору Продавець зобов'язувався поставити Кран Покупцеві протягом 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту отримання передоплати від Покупця, відповідно до п. 2.3.1. цього Договору. Умови поставки: DDP у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010" Пункт поставки - склад Продавця, розташований за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, смт Авангард, вул. Теплична, 1 ( п.3.1 ). Факт приймання підтверджується підписанням Покупцем Акту прийому-передачі Крану та видаткової накладної. Продавець разом з представником Покупця в момент передачі йому Крану зобовязаний перевірити комплектність і працездатність Крану ( п.3.4 ).
Згідно п.3.6 Договору відвантаження Крану Покупцеві відбувається після отримання Продавцем 100% вартості Крану.
З матеріалів справи убачається, що платіжною інструкцією №1573377 від 16.09.2024р. Покупець сплатив на користь Продавця 1 824 00 грн ( з ПДВ) із призначенням платежу : «оплата за кран-маніпулятор, зг/рах №819 від 10.09.24, у т.ч. ПДВ 20%-304 000 грн».
Суд звертає увагу на те, що, як вже зазначалося вище, за умовами п.2.3 Договору передоплату у розмірі суми, що є еквівалентом 40 000 Євро, Покупець оплачує протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання цього Договору. При цьому, умовами Договору не передбачено здійснення оплати саме на підставі виставленого Продавцем рахунку для оплати, адже розділ 10 Договору містить всю інформацію, необхідну для проведення оплати.
Таким чином, як вірно зауважив відповідач, Покупець мав здійснити передоплату у строк до 11.09.2024р., але, у даному випадку, предметом розгляду у даній справі є порушення Продавцем строків поставки товару.
Отже, попередню оплату Покупець здійснив 16.09.2024р., і відповідно до умов п.3.1 Договору Продавець мав поставити Кран протягом 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту отримання передоплати від Покупця, на свій склад Продавця, розташований за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, смт Авангард, вул. Теплична, 1, та підтвердити поставку актом приймання-передачі.
Враховуючи такі положення Договору, слід дійти висновку про те, що Кран мав бути поставлений у строк - 25.11.2024 р. включно.
За матеріалами справи, згідно акту приймання-передачі, погодженого директором ТОВ «ПАРИТЕТ» 07.01.2025р., ТОВ «ПАРИТЕТ» отримало у ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» згідно договору надання послуг №05-09-2024/1 від 05.09.2024р. Кран-маніпулятор Марка: ATLAS Модель: 186N для подальшого його встановлення на шасі автомобіля.
Отже, визначений у Договору строк поставки Крану Продавцем дотримано не було, і його було перевищено на 43 календарних дні.
Що стосується надання послуги з встановлення Крану на шасі автомобіля Покупця, суд зазначає наступне.
Умовами Договору №05-09-2024/1 від 05.09.2024р. не передбачено конкретного строку надання такої послуги Продавцем у прив'язці до будь-якої дати або події.
Єдиним посиланням на надання такої послуги як встановлення крану на шасі Замовника є Специфікація №1, яка є додатком №1 до Договору, яка не містить строків надання послуги, а також посилання у п.2.3.2 Договору на те, що остаточний розрахунок у розмірі суми, що є еквівалентом 3 000,00 Євро, Покупець оплачує протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надсилання повідомлення про встановлення Крану на вантажівку Покупця.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що Продавцем допущено порушення строків надання послуги з встановлення Крану на шасі автомобіля Покупця.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що посилання позивача на недотримання відповідачем встановленого у п.3.1 строку (70 днів з моменту отримання передплати Покупцем) передачі Покупцю Крану вже встановленого на вантажівку покупця є хибним, адже, як вже зазначалося судом, умовами даного пункту Договору не зазначено про поставку у цей строк вже встановленого на вантажівку покупця Крану.
Так само як і у п.1.1 Договору мова йде про передачу та поставку у власність саме крану-маніпулятора в технічно справному стані та згідно комплектації згідно Специфікації №1.
Доказів того, що послуга зі встановлення крану на шасі замовника входить до комплектації Крану позивачем до суду не надано.
За матеріалами справи, згідно Акту приймання-передачі транспортного засобу від 29.01.2025р. ТОВ «ПАРИТЕТ» (Користувач) передано ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» ( Виконавець) для встановлення Виконавцем на транспортний засіб Крану-маніпулятора Марка: ATLAS Модель: 186N, а Виконавцем прийнято транспортний засіб : марка DAF, тип XF480 FAR, ід.номер НОМЕР_2 , рік випуску 2019, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1.
Листом від 03.04.3025р. ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» повідомило ТОВ «ПАРИТЕТ» про встановлення Крану ATLAS Модель: 186N на шасі автомобіля реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 та просило направити свого представника для впровадження дій щодо передачі Крану.
На виконання п.2.3.2 Договору 16.04.2025р. Покупцем було сплачено 136 800 грн згідно платіжної інструкції №1577574 із призначенням платежу «встановлення крану на шасі, зг.рах №5 від 02.04.2025р., у т.ч. ПДВ 22 800 грн», у якості остаточного розрахунку за Договором.
Згідно акту приймання-передачі від 17.04.2025р. ТОВ «ПАРИТЕТ» отримало, а ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» передало згідно договору надання послуг №05-09-2024/1 від 05.09.2024р. Кран-маніпулятор Марка: ATLAS Модель: 186N, котрий встановлено на шасі автомобіля марка DAF, тип XF480 FAR, рік випуску 2019.
Суд вважає за необхідне зауважити, що акт підписано сторонами без зауважень.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (відсутність поставки відповідачем оплаченого товару у визначений у Договорі строк ), згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема, з боку ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ»
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України (що був чинним станом на дату існування правовідносин між сторонами у справі) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За умовами п.5.3 Договору у разі порушення Продавцем строків поставки Крану (всього або частини), заміни Крану, виправлення недоліків Крану, відповідного повернення Покупцю грошових коштів Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості Крану за кожен день порушення строку.
Отже, умовами Договору сторони передбачили такий вид відповідальності як штраф ( пеня) у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості Крану за кожен день порушення строку і застосування такого виду відповідальності не суперечить положенням законодавства, входячи з свободи договору.
Щодо позиції відповідача по справі стосовно відсутності підстав стягнення з нього пені за прострочення поставки товару у звязку із відсутністю будь-яких грошових зобовязань за договором перед позивачем, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують саме стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов'язання.
Неустойка має подвійну правову природу та є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Таким чином, наявні підстави для нарахування відповідачу пені за 43 календарних дні прострочення ( з 25.11.2024р. - 07.01.2025р.) від загальної вартості Крану - 1 824 000 грн з ПДВ, що становить 58 334 грн, та з урахуванням вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 218 233 грн 85 коп., його вимога підлягає частковому задоволенню.
Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно із ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу«Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у ст. 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц, у постанові від 19.06.2019р. у справі №646/14523/16/ у постанові від 19.06.2019р. у справі 3703/2718/16.
Отже, положення ст. 625 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 погодилась з цим висновком.
Суд вважає за необхідне зауважити, що отримавши передплату за Договором, але не виконавши своїх зобовязань щодо поставки товару, відповідач фактично користувався коштами позивача без достатніх правових підстав та з порушенням строків виконання зобов'язання.
Це прямо утворює прострочення грошового зобов'язання, оскільки відповідач зобов'язаний був або передати товар позивачу у строк, визначений Договором, або повернути отриману суму попередньої оплати.
Така ж позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. по справі № 918/631/19, в якій зроблено висновок: про те, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч.2 ст. 625 цього Кодексу.
В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківськими виписками, квитанціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог та актами звіряння взаєморозрахунків.
З огляду на вищевикладене, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку передачі товару, отже таке зобов'язання є грошовим.
Таким чином, правомірним є нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за 43 календарних дні прострочення ( з 25.11.2024р. - 07.01.2025р.), у зв'язку із чим стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 25 536 грн, 3% річних у розмірі 6 581 грн 23 коп.
Враховуючи все викладене, позовні вимоги ТОВ «ПАРИТЕТ» підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України" про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором 05-09-2024/1 від 05.09.2024 року у розмірі 218 233 грн 85 коп. 3% річних у розмірі 22 869 грн 10 коп., інфляційних втрат у розмірі 112 240 грн 61 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України" (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Теплична, буд. 1, код ЄДРПОУ 40489427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ" (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 30 В, код ЄДРПОУ 24527686) пеню у розмірі 58 334 грн, 3% річних у розмірі 6 581 грн 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 25 536 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 356 грн 77 коп.
3. У задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2025 р.
Суддя Н.В. Рога