65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2737/25
За позовом: Фермерського господарства «Андріяшенко Раїса Іванівна» (66442, Одеська обл., Подільський р-н, с. Долинське, вул. Педагогічна, буд. 12, код ЄДРПОУ 22492908)
До відповідача: Долинської сільської ради Подільського району Одеської області (66442, Одеська обл., Подільський р-н, с. Долинське, вул. Центральна, буд. 2, корп. А, код ЄДРПОУ 04380956)
про витребування земельних ділянок
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Барбанягра К.Е.
Представники сторін:
Від позивача: Кресюн В.А. - на підставі ордеру серії ВН №1531772 від 08.07.2025р.
Від відповідача: Черненко В.О. на підставі ордеру серії ВН №1555269 від 01.08.2025р.
СУТЬ СПОРУ: Фермерське господарство (далі - ФГ) «Андріяшенко Раїса Іванівна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Долинської сільської ради Подільського району Одеської області про витребування земельних ділянок загальною площею 48, 71 га, з кадастровими номерами: 5120281400:01:007:0298 площею 17, 9400 га та 5120281400:01:007:0288 площею 30,7700 га із чужого незаконного володіння Долинської сільської ради Подільського району Одеської області та передачу їх за актом приймання- передачі Фермерському господарству «Андріяшенко Раїса Іванівна» для користування та ведення фермерського господарства.
Ухвалою суду від 16.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2737/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2025р. У судовому засіданні 12.08.2025р. протокольною ухвалою закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 02.09.2025р. Протокольною ухвалою суду від 02.09.2025р. відкладено судове засідання на 19.09.2025р. Ухвалою суду від 19.09.2025р. відкладено судове засідання на 04.11.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач - ФГ «Андріяшенко Раїса Іванівна», позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, яка надійшла до суду 08.08.2025р.
Відповідач - Долинська сільська рада Подільського району Одеської області, проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 06.08.2025р.
Позивач у справі - ФГ «Андріяшенко Раїса Іванівна», зазначає, що рішенням Десятої сесії XXI скликання Долинської сільської Ради народних депутатів Ананьївського району Одеської області від 15 жовтня 1992 р. ОСОБА_1 був виданий Державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 48, 71 га в межах згідно з планом для ведення селянського (фермерського) господарства.
Даний Державний Акт зареєстрований в Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування земель за № 8.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрував Статут Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 за № 69 від 16.01.1993 р. в Ананьївській райдержадміністрації та 14.09.1994 р. Фермерському господарству ОСОБА_1 видано Свідоцтво № 22492908 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
Також, 19.11.1997 р. Ананьївською райдержадміністрації була проведена перереєстрація Селянського ( фермерського) господарства ОСОБА_1, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 90.
Позивач зазначив, що 16.10.2012 р. ОСОБА_1 в Долинській сільській раді склав заповіт на Андріяшенко Раїсу Іванівну , яким зробив таке розпорядження: «все моє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі те, що на день смерті буде мені належані і на що я за законом матиму право, в тому числі земельну ділянку площею 48,71 гектарів, яка розташована на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно Державного акта на право постійного користування землею, виданого Долинською сільською радою Ананьївського району Одеської області 08 лютого 1993 року, я заповідаю - Андріяшенко Раїсі Іванівні ». Заповіт зареєстрований в Реєстрі за № 80.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, про що 19.08.2015 р. ВДРАЦС реєстраційної служби Ананьївського РУЮ в Одеській області складено відповідний запис за № 372.
Після смерті ОСОБА_1 районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 338/2015 р.
Позивач відмітив, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_1 крім Андріяшенко Раїси Іванівни не має.
Як зазначає позивач, Андріяшенко Раїса Іванівна після смерті засновника СФГ ОСОБА_1 продовжувала діяльність СФГ «ОСОБА_1, обробляла земельну ділянку, постійно сплачувала відповідні податки до Бюджету України.
Позивач зазначає, що Андріяшенко Р.І. у липні місяці 2021 р. звернулася з заявою до Ананьївської районної державної нотаріальної контори з метою отримання спадщини.
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 27 вересня 2023 р. по цивільній справі №491/133/23 р. визнано за Андріященко Раїсою Іванівною ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП № НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: с.Долинське, Подільський район, Одеська область) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право засновника Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 22492908), юридична адреса: Україна, 66442, с. Долинське, Подільський (колишній Апаньївський) район, Одеська область.
Успадкувавши за собою право засновника Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 22492908), юридична адреса: Україна. 66442, вул. Педагогічна, 12, с. Долинське, Подільський (колишнього Апаньївський) район, Одеська область, Андріяшенко Раїса Іванівна зареєструвала за собою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як засновник Фермерське господарство «Андріяшенко Раїса Іванівна» код ЄДРПОУ 22492908, яке знаходиться за адресою: Україна, 66442, Одеська область, Подільський район, с. Долинське, вул. Педагогічна, 12, з метою зайняття господарською діяльністю па земельних ділянках загальною площею 48, 71 га, які були надані у постійне користування ФГ ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 22492908) для ведення селянського/ фермерського господарства.
На твердження позивача, 21.10.2024 р. голова Фермерського господарства «Андріященко Раїса Іванівна» звернулася до Голови Долинської сільської ради Подільського райоу Одеської області з заявою про негайне повернення Фермерському господарству «Андріяшенко Раїса Іванівна», код ЄДРПОУ 22492908, яке є правозасновником С(Ф)Г ОСОБА_1 код ЄДРПОУ 22492908, земельних ділянок загальною площею 48,71 га, з кадастровими номерами: 5120281400:01:007:0298 площею 17,9400 га та 5120281400:01:007:0288 площею 30, 7700 га, посилаючись на незаконне користування ними Долинською сільською радою та передачу їх в оренду третім особам.
Як зазначає позивач, листом за № 1838 від 19.11.2024 р. Голова Долинської сільської ради Подільського району Одеської області відмовився передавати спірні земельні ділянки Фермерському господарству «Андріяшенко Раїса Іванівна».
Разом з тим, 10.02.2025 р. за Фермерським господарством «Андріяшенко Раїса Іванівна» державним реєстратором Управління «Центр надання адмінпослуг» Любашівської сільської ради Одеської області Чернієнко Ольгою Валеріївною за індексним номером:77126521 було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 5120281400:01:007:0298 площею 17,9400 га.
Також, 14.02.2025 р. за Фермерським господарством «Андріяшенко Раїса Іванівна» державним реєстратором Управління «Центр надання адмінпослуг» Любашівської сільської ради Одеської області Чернієнко Ольгою Валеріївною за індексним номером:77241459 було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 5120281400:01:007:0288 площею 30,77 га.
Позивач стверджує, що починаючи з 2020 р. Долинська сільська рада Подільського району Одеської області визначає порядок користування спірними земельними ділянками та передає їх в оренду та не передає за актом приймання передачі земельні ділянки у користування законному користувачу - ФГ «Андріяшенко Раїса Іванівна», не зважаючи на те, що ФГ «Андріяшенко Раїса Іванівна» зареєструвало за собою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування.
Позивач також відмітив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025р. по справі № 916/2940/25 відкрито провадження за позовною заявою Долинської сільської ради Подільського району Одеської області до Фермерського господарства «Андріяшенко Раїса Іванівна» про скасування державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку площею 17,94 га, кадастровий номер 5120281400:01:007:0298, проведеної на підставі рішення державного реєстратора Управління "Центр надання адміністративних послуг" Чернієнко Ольги Валеріївни 06.02.2025, індексний номер рішення 77126521 (номер запису про інше речове право 58438953, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2308911551202; та про скасування державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку площею 30,77 га, кадастровий номер 5120281400:01:007:0288, проведеної на підставі рішення державного реєстратора, Управління "Центр надання адміністративних послуг" Чернієнко Ольги Валеріївни 10.02.2025, індексний номер рішення 77241459 (номер запису про інше речове право 58540086, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2308814851202.
З огляду на зазначене вище, позивач просить суд витребувати земельні ділянки загальною площею 48,71 га, з кадастровими номерами: 5120281400:01:007:0298 площею 17,9400 га та 5120281400:01:007:0288 площею 30,7700 га із чужого незаконного володіння Долинської сільської ради Подільського району Одеської області та передати їх за актом приймання- передачі Фермерському господарству «Андріяшенко Раїса Іванівна» для користування та ведення фермерського господарства.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що 11.12.2020 року відповідно до Наказу №73-ОТГ Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області з урахуванням Постанови Кабінети Міністрів України від 16.11.2020р. № 1113 Долинській сільській раді Ананіївського району Одеської області (на теперішній час Долинська сільська рада Подільського району Одеської області) передано у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1302,1064 га (у т.ч. за кадастровим номером 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288), які розташовані на території Подільського (Ананьївського, Ширяїівського) району Одеської області.
05 березня 2021 року земельні ділянки за кадастровим номером 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288 були зареєстровані на праві комунальної власності за Долинською сільською радою Подільського району Одеської області.
В той же час, як зазначає відповідач, позивач має право постійного користування, яке зареєстроване у державному реєстрі нерухомого майна: на земельну ділянку площею 17,94 га, кадастровий номер 5120281400:01:007:0298, індексний номер рішення 77126521 (номер запису про інше речове право 58438953, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2308911551202; на земельну ділянку площею 30,77 га, кадастровий номер 5120281400:01:007:0288, індексний номер рішення 77241459 (номер запису про інше речове право 58540086, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2308814851202.
Відповідач звертає увагу, що жодного доказу відносно користування ним даними земельними ділянками немає. Також, не надано доказів передачі даних земельних ділянок в оренду третім особам.
Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, позовні вимоги позивача не обґрунтовані, його права, як користувача земельними ділянками не порушені, а вимога щодо передачі їх у користування на підставі акту, взагалі не передбачена жодної нормою законодавства.
Розглянув матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що рішенням Десятої сесії XXI скликання Долинської сільської Ради народних депутатів Ананьївського району Одеської області від 15 жовтня 1992 р. ОСОБА_1 був виданий Державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 48,71 га, в межах згідно з планом для ведення селянського (фермерського) господарства, який зареєстрований в Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування земель за № 8.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (який був чинним на момент реєстрації С(ф)Г «ОСОБА_1) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та
реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його
засновник або особа, яка є його правонаступником.
Згідно з ч. 2 ст. 2 вищезазначеного закону земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.
Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку.
Безплатно земельні ділянки передаються у приватну власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється в порядку, передбаченому статтею 6 Земельного кодексу України.
Передача громадянам безплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться один раз, про що Радою народних депутатів, яка передала земельну ділянку, робиться відмітка в паспорті або
документі, який його замінює.
За плату передаються у приватну власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку.
У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема, із земель запасу, а також
можуть надаватися із земель лісового і водного фондів.
Відповідно до абз. 3 ч.2 ст. 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (який був чинним на момент реєстрації С(ф)Г «ОСОБА_1) рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.
Крім того, згідно ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (який був чинним на момент реєстрації С(ф)Г «ОСОБА_1) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку
В подальшому, ОСОБА_1 здійснив всі необхідні дії для реєстрації Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1, а саме: 16.01.1993 року зареєстрував Статут Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 за №69; 25.02.1993 року С(ф)Г ОСОБА_1 взято на облік як платник податків код ЄДРПОУ № 22492908 в Ананьївському відділенні Любашівської Міжрайонної ДПІ за №171; 14.01.1994 року С(ф)Г ОСОБА_1 взято на облік як юридична особа Пенсійним фондом України в Ананьївському районі; 19.11.1997 р. Ананьївською РДА була проведена перереєстрація С(ф)Г ОСОБА_1 , про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 90; 13.06.2003 року С(ф)Г ОСОБА_1 ідентифікаційний код 22492908 включено до ЄДРПОУ.
Господарський суд зазначає, що право постійного користування ФГ «ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 22492908) земельними ділянками площею 48,7 га є підтвердженим наявними у матеріалах доказами та не заперечується сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 помер, у зв'язку із чим Ананьївською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 338/2015р.
Судом також встановлено, що 11.12.2020 року відповідно до Наказу №73-ОТГ Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області з урахуванням Постанови Кабінети Міністрів України від 16.11.2020р. № 1113 Долинській сільській раді Ананіївського району Одеської області (на теперішній час Долинська сільська рада Подільського району Одеської області) передано у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1302,1064 га (у т.ч. за кадастровим номером 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288), які розташовані на території Подільського (Ананьївського, Ширяїівського) району Одеської області.
05 березня 2021 року земельні ділянки за кадастровим номером 5120281400:01:007:0298 та 5120281400:01:007:0288 були зареєстровані на праві комунальної власності за Долинською сільською радою Подільського району Одеської області.
При цьому, Державний земельний кадастр містив інформацію про наявність права постійного користування ОСОБА_1 на зазначені земельні ділянки.
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023р. по справі №491/133/23 позов Андріященко Раїси Іванівни до Долинської сільської ради Подільського району Одеської області, Подільської районної державної адміністрації Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та визнання права власності на спадкове майно задоволено частково, визнано за Андріященко Раїсою Іванівною ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП № НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: с.Долинське, Подільський район, Одеська область) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право засновника Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 22492908, юридична адреса: Україна, 66442, с.Долинське, Подільський (колишній Ананьївський) район, Одеська область), в задоволенні решти позову відмовлено.
Господарський суд зазначає, що законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.
При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
За приписами ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ухвалення рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27.09.2023р. по справі №491/133/23) до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Отже, спірні земельні ділянки, які були передані ОСОБА_1 згідно рішення Десятої сесії XXI скликання Долинської сільської Ради народних депутатів Ананьївського району Одеської області від 15 жовтня 1992 р. Державним Актом на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства, входили до складу майна Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 22492908).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України).
На підставі зазначеного вище, господарський суд зазначає, що до Андріященко Раїси Іванівни перейшло право засновника Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 22492908), до складу майна якого на праві постійного користування входили спірні земельні ділянки.
Відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 22492908) було перейменовано на Фермерське господарство «Андріяшенко Раїса Іванівна» (код ЄДРПОУ 22492908). Також викладено Статут Селянського (фермерського) господарства «Андріяшенко Раїса Іванівна» (код ЄДРПОУ 22492908) в новій редакції від 01.10.2024р.
Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав №412343811 від 10.02.2025р. за Фермерським господарством «Андріяшенко Раїса Іванівна» (код ЄДРПОУ 22492908) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5120281400:01:007:0298, площею 17,94 га.
Також, згідно витягу з Державного реєстру речових прав №413266412 від 14.02.2025р. за Фермерським господарством «Андріяшенко Раїса Іванівна» (код ЄДРПОУ 22492908) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 51202881400:01:007:0288, площею 30,77 га.
Документами, які подані для державної реєстрації вказано Державний акт на право постійного користування землею, серія та номер б/н, виданий 08.02.1993, видавник: Долинська сільська рада Ананьївського району Одеської області; рішення суду, серія та номер: №491/133/23 виданий 27.09.2023, видавник: Любашівський районний суд Одеської області.
Відповідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
В ході розгляду справи, господарським судом встановлено, що спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) та знаходяться у комунальній власності Долинської сільської ради.
Разом з тим, станом на даний час право постійного користування на вищезазначені землі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за Фермерським господарством «Андріяшенко Раїса Іванівна» (код ЄДРПОУ 22492908). Інших варіантів зареєструвати та підтвердити своє право користування законодавство не містить.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Подібну позицію Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 18.06.2020р. у справі № 923/733/19.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про витребування земельних ділянок загальною площею 48,71 га, з кадастровими номерами: 5120281400:01:007:0298 площею 17,9400 га та 5120281400:01:007:0288 площею 30,7700 га із чужого незаконного володіння Долинської сільської ради Подільського району Одеської області та передачу їх за актом приймання передачі Фермерському господарству «Андріяшенко Раїса Іванівна» для користування та ведення фермерського господарства.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Згідно сталої судової практики, предметом віндикаційного позову може бути також вимога законного користувача про витребування майна.
Однак, матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів того, що у Фермерського господарства «Андріяшенко Раїса Іванівна» відсутня можливість користуватися спірними земельними ділянками чи доказів того, що Долинською сільською радою здійснюються якісь перешкоди у можливості реалізації права користування спірними земельними ділянками позивачем.
Господарський суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що права Фермерського господарства «Андріяшенко Раїса Іванівна», як користувача земельними ділянками у даному випадку не порушені, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Згідно сталої судової практики, при вирішенні спору суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові потрібно відмовити. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах КГС ВС від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 та від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18.
На підставі зазначеного вище, позовні вимоги Фермерського господарства «Андріяшенко Раїса Іванівна» задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача у відповідності до положень ст. 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовної заяви Фермерського господарства «Андріяшенко Раїса Іванівна» до Долинської сільської ради Подільського району Одеської області про витребування земельних ділянок загальною площею 48,71 га, з кадастровими номерами: 5120281400:01:007:0298 площею 17,9400 га та 5120281400:01:007:0288 площею 30,7700 га із чужого незаконного володіння Долинської сільської ради Подільського району Одеської області та передачу їх за актом приймання - передачі Фермерському господарству «Андріяшенко Раїса Іванівна» для користування та ведення фермерського господарства - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Повне рішення складено і підписано 17 листопада 2025 р.
Суддя Н.В. Рога